Свавілля «удільних князьків»: поселення прабатьків – під плуг

Тотальна безкарність «удільних князівств», на які, на жаль, перетворюються деякі територіальні громади Чернігівщини, призводить до того, що історичну, культурну та археологічну спадщину нації захоплюють, розорюють та безслідно знищують.


Ці люди проголосували за розорювання археологічної пам’ятки

При цьому знищують вже навіть не зубаті агрохолдинги, а місцеві органи влади, які мали б стояти на сторожі закону. Цього разу вкотре відзначилась Плисківська сільська рада, проголосувавши за переведення археологічної пам’ятки – давньоруського поселення – в категорію земель «для ведення фермерського господарства». Аргументація керівництва громади вражає: «Нам треба наповнювати бюджет». Подібному цинізму дивуються деякі депутати, оскільки, якби мова йшла дійсно про наповнення бюджету, то 220 гектарів найдорожчої в районі землі не переводили б із земель запасу в категорію фермерства, тим самим створюючи штучні обмеження для участі в аукціоні компаніям, котрі можуть дати значно більший відсоток від оренди. У профільному департаменті Чернігівської облдержадміністрації рішення щодо археологічної пам’ятки називають незаконним і вже повідомили про це в прокуратуру.

Хто перший встав – той краще одягнувся!

Цинічна та обурлива історія розгорнулась в Плисківській територіальній громаді. Голова сільської ради Марина Вірко, поспіхом організувавши таємну сесію, окрім інших запитань, зареєструвала два скандальні проекти рішення: зміни до регламенту, які повністю суперечать законодавству про доступ до публічної інформації та статусу депутатів місцевих рад та проект рішення про переведення частини земель у фермерські. І якщо перше питання інакше ніж самодурством не назвеш, то друге є не лише незаконним, а й абсолютно цинічним.

Ідеться про шість ділянок, які на публічній кадастровій карті проходять як землі запасу та землі для ведення сільськогосподарського виробництва. Їх переведення в категорію «для ведення фермерського господарства» ще належить оцінити з точки зору права. А от рішення по земельній ділянці розміром 34,8 гектара є абсолютним невіглаством. Річ у тому, що ця земля числиться як археологічна пам’ятка. Це – давньоруське поселення, яке офіційно перебуває під охороною держави. Втім, схоже на те, що в Плисківській громаді рішення ради є вищим за закони України.


Не пустир, а давньоруське городище

Узяти хоча б ситуацію з роздачею земельних наділів. Виявляється, що навіть маючи на руках рішення сесії про надання дозволу на виготовлення технічної документації, людина жодним чином не може бути впевнена у тому, що коли вона принесе документи на затвердження, то не з’ясується, що ця земля вже має іншого власника. Прямо як у тому прислів’ї: «Хто перший встав – той краще за всіх одягнувся». Заради справедливості варто зазначити, що цим часто грішать можновладці, бо їм абсолютно байдуже, хто саме першим оформить землю, а хто заплатить кровно зароблені гроші за виготовлення документів і нічого натомість не отримає.

Подібне нахабство обурило навіть деяких депутатів з обойми Марини Вірко. Один із них не витримав і закликав колег не голосувати за дозволи, оскільки на деякі з земель сільська рада давала дозволи раніше.

«Ми так можемо давати по чотири дозволи на одну земельну ділянку. Люди заплатили гроші, виготовили проекти, які очікують експертизи, і ми зараз знову надаємо дозволи», – сказав він.

На що Марина Вірко відповіла: «Це така проблема. Зараз зачитаю вам Земельний кодекс, щоб ви розуміли. Земельна ділянка світиться вільною. У нас багато несправедливості в житті…».

Зрештою, за наполяганням депутатського корпусу спірні земельні ділянки, а їх було дев’ять, винесли на голосування. Дивно, але за надання дозволу по цих спірних землях проголосувало 6 із 19 присутніх депутатів, серед яких родина Ілляшенків – секретар Людмила Василівна та її чоловік, голова земельної комісії, якого в селі називають «фермером без трактора», Микола Євгенович.

З чого така зацікавленість?

Дерибан археологічної спадщини – незаконний!

Але це все дрібниці порівняно з благородною метою «наповнення бюджету». Основним джерелом для його наповнення є земля, точніше здача її в оренду. Як демонструє досвід Плисківської ОТГ, завдяки аукціонам орендна плата за землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва може складати більше 40% від її нормативної грошової оцінки! Але є й інший досвід тієї ж таки громади з проведенням земельних торгів, який не настільки ефективно наповнює бюджет – це землі для ведення фермерського господарства. Після останнього аукціону громада отримала аж 8% від нормативно-грошової оцінки. Це дуже значний внесок до бюджету?

Прикриваючись гаслом «наповнення бюджету» голова Плисківської сільради Марина Вірко винесла на голосування питання передачі на аукціон шести земельних ділянок загальною площею 220 га для ведення фермерського господарства. Хіба 8% більше 40%? Навряд! Порахувати втрати від такого «наповнення» бюджету, звісно, можна але не варто, бо в цій задачі є це одне «але». Одна з ділянок площею 34,8 га належить до історико-архітектурної спадщини, а такі землі треба охороняти та берегти для нащадків, бо це наша історія, наше минуле!

Хіба розуміють це 12 осіб без родової пам’яті, які проголосували за це рішення? Пригадуєте, як у Тараса Шевченка: «За шмат гнилої ковбаси і рідну матір попроси, то віддасте…»? У цьому випадку віддали навіть не матір, а історію всього роду! Справжній дерибан і не лише сільськогосподарської землі, а й культурних цінностей під прикриттям децентралізації.

Голова громади пані Вірко пояснила це так: «Воно іде в переліку на аукціон… Наше завдання – наповнити бюджет. Для цього є відповідні структури, які дозволяють чи ні. Якщо не дозволять, ми виключимо його з переліку і забудемо про цю ділянку назавжди».

Не дозволять!

Виконувачка обов’язків директора департаменту культури, національностей та релігії ОДА Людмила Замай пояснила, що рішення про переведення археологічної пам’ятки у фермерські землі з ними не узгоджувалось, що є незаконним.

«Ідеться про те, що у разі зміни цільового призначення земельної ділянки потрібне обов’язкове погодження проекту землеустрою з нашим департаментом. Такої документації до департаменту не надходило. До Плисківської територіальної громади надіслано лист із вимогою про надання інформації щодо відведення земельних ділянок під пам’ятками культурної спадщини! Після отримання відповіді будуть вжиті відповідні заходи задля збереження об’єктів культурної спадщини!», – пояснила захисниця пам’яткоохоронної та культурної спадщини.

Сільрада стала над законом?

Виникають сумніви і щодо законності рішення «Про внесення змін до Регламенту», в яких (тільки послухайте!) звучать такі абсурдні речі, як: «запрошені на засідання особи зобов’язані утримуватись від будь-яких коментарів, виступів… Особа, яка не є депутатом, може бути вилучена з залу, заборонено користуватись мобільними телефонами, обов’язкова акредитація ЗМІ, здійснення відеозапису та фотофіксації виключно апаратом сільської ради та акредитованими ЗМІ». Подібний абсурд, вочевидь, ухвалили для того, щоб ніхто з депутатів та активних плисківчан не зміг показати безчинство чи у випадку порушення законодавства надати його докази. Дивно, що до подібних речей ще не додумались у нашому парламенті. Може, народним депутатам варто перейняти досвід Плисківської сільської ради і заборонити всюдисущим «папарацці» знімати їхні переписки?


Марина Вірко та Людмила Ілляшенко

Ми попросили прокоментувати зміни до регламенту знаного чернігівського юриста Оксану Мірошниченко: «Нова редакція статті 31 Регламенту Плисківської сільської ради прописана з порушенням норм чинного законодавства. Так, у статтях 3 та 4 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні заборонено. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється за принципами, зокрема, народовладдя, законності та гласності. Крім того, зміни до Регламенту порушують статтю ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування». А статтею 34 Конституції України гарантовано кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Тому встановлені у ст. 31 Регламенту заборони є такими, що суперечать нормам чинного законодавства».

«Фермер на велосипеді»

Цинізм же так званого фермерського питання полягає не лише в кричущому порушенні законодавства, не лише в наплювацькому ставленні до історії, але також у тому, що все це, скоріше за все, робиться під «свого» фермера, оскільки участь в аукціоні дозволено брати тільки фермерам, аж ніяк не компаніям.

Одним із таких місцевих фермерів є чоловік секретаря сільської ради, голова земельної комісії Микола Євгенович Ілляшенко. У селі його називають людиною, пов’язаною з одіозним Михайлом Голицею, та «фермером на велосипеді».


Голова земельної комісії Микола Ілляшенко - чи не під цього фермера земля?

На запитання до Людмили Ілляшенко, яким чином її чоловікові, який орендує в громаді 130 гектарів землі, вдається обробляти її без техніки, Людмила Василівна відповіла так: «Мій чоловік фермер. Але, не маючи техніки, у цьому році він заплатив 470 тисяч гривень у бюджет громади».

Далі вона порадила спитати безпосередньо у Миколи Євгеновича, як йому це вдається робити без техніки. Однак доки ми розмовляли, голова земельної комісії покинув залу.

Коментарі до теми

Депутат Плисківської сільської ради Наталія Бідна впевнена, що керівництво громади, знаючи про її відсутність, поспішно організувало сесію, аби без шуму проштовхнути скандальні питання. Ось як вона коментує ситуацію: «Керівництво, яке обіцяло повну прозорість у всьому, чомусь випадково (а може, і не зовсім) забуває попереджати депутатів про засідання постійних комісій та сесії. На комісії з питань прав людини, законності, гуманітарних питань, депутатської діяльності, етики та регламенту проводиться проект рішення про зміни до регламенту, які повністю суперечать Закону «Про доступ до публічної інформації» та Закону «Про статус депутатів місцевих рад». Я вже не кажу про завчасне особисте попередження кожного депутата про сесію, що мало б відбуватися. Матеріалів для підготовки до сесії – теж зась! Навіщо тим депутатам зайве знати? Отримають все на засіданні, а там якось буде».



Депутат Плисківської сільради Валентина Воскобойник: «Неприйнятно і неприпустимо ставити регламент вище Закону України. А вітчизняне законодавство говорить про те, що всі громадяни мають доступ до публічної інформації. Вони можуть безперешкодно прийти на сесію і слухати, що відбувається. Тим паче, що ми – активні громадяни, тому хочемо брати участь і бути в курсі подій. Натомість нам пропонують обмежити права своїх виборців і не пускати їх до зали засідань. Тому я голосувала проти. Що стосується земель, які виставлятимуть на аукціон, – це гарна справа, але в публічній кадастровій карті видно, що цільове призначення цих земель – землі запасу і землі для ведення сільськогосподарського виробництва. У переліку проекту рішення змінено цільове призначення під фермерство. Я за те, щоб ці ділянки залишити, а особливо що стосується археологічної спадщини – це давньоруське поселення, яке не можна передавати в оренду, його треба зберегти у такому стані, яким воно є. Вважаю це рішення незаконним».

Рішенню розорати археологічну спадщину дивуються навіть аграрії. Співвласник ТОВ «Плиски Агро» Валерій Новицький, який, як відомо, взяв під опіку та власним коштом вивів в натурі пів сотні курганів, говорить наступне: «ТОВ «Плиски-Агро» впродовж кількох років, як тільки вияснили, що ця земельна ділянка в 34,8 га – археологічна і культурна пям'ятка «Городище», за допомогою земельної інспекції установили її межі, оборали плантажним плугом, встановили прапор України і не обробляли. А управління територіальної громади вже вдруге проводить через рішення сесії розподіл цієї ділянки. Перший розподіл взагалі планувався під безоплатну приватизацію по 2 га на 17 осіб. При виготовленні технічної документації хтось з виконавців не взяв на себе відповідальності і діло «заштопорилось». Але як тому прислів'ї: «Бачу ціль – не бачу перешкод!! – з настирністю, гідною кращого застосування, керівництво територіальної громади йде на подвійне порушення – зміну цільового призначення і знищення археологічної пам’ятки! Жодне «ми не знали, ми не хотіли» тут вже не проходить! І знали, і хотіли! Подумати лишень: народні обранці знищують культурну спадщину рідного краю! Не агрохолдинги, не аграрії, а місцеве самоуправління! Хотілось би побачити коментар когось із депутатів, що голосували: на що їх спонукало на таке рішення? Адже на сесії було оголошено про те, що це – археологічна і культурна пам’ятка».

Навряд чи Валерій Новицький отримає якусь оригінальну відповідь від когось із тих 12 депутатів щодо мотивів їхнього волевиявлення. Марина Вірко сказала все за них і, виконавши чергову земельну місію, та, отримавши матеріальну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, відправилась у відпустку. Втім, сільський голова, очевидно, примарно сподівається на те, що, коли голосування є колективним, то і відповідальність теж колективна. Це, як мінімум, перевищення службових повноважень, адже всі рішення підписує саме голова, і саме сільський голова несе пряму відповідальність.

Дуже прикро спостерігати за тим, як заради отримання копійчаних прибутків ті, кому довірили посеред іншого охороняти історію, топчуть її, зневажаючи майбутнє наших дітей, бо діти тих, хто продасть цю землю, навряд чи житимуть на ній після «подвигів» їхніх батьків.

Віталій Назаренко, «Чернігівщина» №10 (828) від 11 березня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.