Воїни УНР і емігранти

У Крутах одні під прапорами, інші в формах старих часів.

«Це був наказ»


Руслан Баб’як, Олег Худик та Богдан Бутковський — гості із Тернополя

З синьо-жовтими прапорами у руках, у чорних костюмах з високими хутряними шапками воїнів армії Української Народної Республіки — 34-річний депутат Тернопільської обласної ради Богдан Бутковський, 29-річний Руслан Баб’як, начальник відділу Тернопільського молодіжного методичного центру, 22-річний Олег Худик, штатний музикант молодіжного методичного центру. Говорять, що такі костюми є в їхньому методичному центрі.

— Як вас вмовили в таку холоднечу приїхати на Чернігівщину?

— Це був наказ. А накази не обговорюються, — говорить за всіх Богдан Бутковський.

— Ви знали, що тут дике поле?

— Знали, що поле. А що їжі нема, то ми підготувалися, у нас своя польова кухня у «бусику» (мікроавтобусі. — Авт.), — сміються.

Волинський американець обгорнувся прапором США



У синіх джинсах, чорній шкірянці і такій же шапці, із зав’язаним на шиї американським прапором — 55-річний Володимир Залізний, громадянин США.

— Я ніколи не був громадянином України, — хоч і з акцентом але непогано говорить українською Володимир Залізний. — Я виїхав ще до розпаду Радянського Союзу. До Чернігівщини маю стосунок через дядька, котрий родом звідкись з-під Ніжина. А я сам з Волині, звідти, де УПА народилась.

Прапор привіз із собою зі штату Огайо. У Крутах — вдруге. Минулого року побув, сподобалося. Оскільки я кожної зими в Україні, дуже хотів знову приїхати.

— Чим український патріот у США займається?

— Далекобійних. Я з родини репресованих. Тато і дід по п’яті років сталінських таборів пройшли. А в Америці далекобійних — то професія, котра добре оплачується і не потребує закінчення вишу.

— Де в Україні зупинились?

— У Києві, у побратимів і посестринників. Це патріоти, з якими ми після Крут на Схід поїдемо.

Вікторія Товстоног, Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №5 (1812), 4 лютого 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.