Невтомне подвижництво Василя Булаха

Завжди з великим задоволенням приїжджаю у славне козацьке село Курінь, де господарює справжній українець і великий трудівник Василь Булах, відомий далеко за межами рідної Чернігівщини своїми добрими справами. Безперечно, як Василю Миколайовичу поталанило з селом Курінь, так і мальовничому Куреню пощастило з директором ПСП «Авангард», меценатом Василем Булахом!


Василь Булах

«Україна розквітне, і я одягну вишиванку!»

А цього разу – подія святкова та урочиста. Бо за свою визначну благодійну та громадську діяльність, за велике подвижництво на благо України Василь Миколайович став лауреатом міжнародних нагород – премії ім. Пантелеймона Куліша та патріотичної медалі Олександра Довженка. Серед достойників, які отримали ці справді дуже престижні відзнаки – Герої України Юрій Мушкетик та Іван Дзюба, Шевченківські лауреати – академік Микола Жулинський, наша видатна землячка, науковець і правозахисник, соратниця Василя Стуса – Михайлина Коцюбинська (племінниця Михайла Коцюбинського), геніальні поет Василь Голобородько та прозаїк Валерій Шевчук, всесвітньовідомий польський режисер Кшиштоф Зануссі і відомі люди з понад 40 країн.

Честь вручити заслужені нагороди надали мені як президенту Міжнародної літературно-мистецької Академії України (котра об’єднує відомих діячів із 60-ти держав), редактору обласної газети «Чернігівщина». До речі, в Курені нашу газету дуже шанують – активно передплачують і читають. Вкотре переконався в цьому, поспілкувавшись із місцевими мешканцями – людьми працелюбними, чуйними та гостинними.

Одержавши почесні відзнаки, Василь Булах скромно сказав, що, власне, це – не тільки його особиста заслуга, а дружного колективу сільгосппідприємства «Авангард», багатьох земляків, які вміють і звитяжно працювати на рідній землі, й так само мужньо захищати свій край та суверенну Україну від ворогів. «Однак, попри всі нинішні негаразди, котрі доводиться долати нашій країні, ми вистоїмо, і співвітчизники щиро пишатимуться своєю незалежною державою, – переконаний Василь Миколайович. – Україна розквітне, і я одягну вишиванку!».



Що ще хочеться розповісти про Василя Булаха? Народився знаний аграрій у селі Григорівка Бахмацького району. Це – 20 кілометрів від Куреня. Його батьки – колгоспники: тато трудився механізатором, а мама – ланковою. Тож із дитинства пізнав сільську роботу, бо постійно допомагав рідним. Знав, якою вона тоді була важкою, адже зараз усе-таки значно легша, завдяки новим технологіям. А раніше все робилося вручну: сапували, копали, вантажили…

У родині Булахів було двоє дітей. Тож у мого співрозмовника є старший брат – Микола Миколайович, котрий очолює сільгосппідприємство у селі Варварівка. Наразі після школи-восьмирічки Василь Булах закінчив Ніжинський технікум за спеціальністю технік-механік. Далі відслужив в армії – у військах протиповітряної оборони, в Азербайджані. А згодом здобув вищу освіту. Йому хотілося неодмінно працювати в селі, на рідній землі. Відчув, що це – покликання, отож повернувся додому!

Довго працював водієм: із 1979-го і доки Україна стала незалежною, до 1991-го (просто подобається ця професія, ось і зараз сам на машині їздить). Потім став підприємцем, але все одно перевозив вантажі… У 1994-му створили фермерське господарство, так і трудився. А в 2006 році Василь Булах очолив це сільгосппідприємство.

На той час тут було аж два мільйони гривень боргу. Що ж, погодився і почав наполегливо працювати…

Багато потужніших господарств не витримали конкуренції в умовах ринку. Натомість сьогодні ПСП «Авангард» – одне з найкращих у районі та в області! На запитання, у чому ж секрет такого успіху, Василь Миколайович відповів зі своєю скромною, доброю посмішкою:

– Бо так мене батьки виховали. Працювати звик дуже багато, просто вже не можу інакше… І не уявляю, як це – сидіти, склавши руки, коли довкола – стільки важливих справ! Звісно, я народився і виріс у селі, по-справжньому люблю саме таке життя, тобто маю вже певний життєвий досвід та інтуїцію – знову ж таки, від своїх батьків. Бо я ж не закінчував п’ять інститутів, а лише один. Це – природний селянський розум, кмітливість… І я не колекціоную гроші, не той характер. От декому скільки б не заробив – усе мало, складає, ховає ті «скарби» докупи, одне слово, «колекціонує». А гроші потрібно вкладати у виробництво та постійно робити добрі справи, реально дбати про людей. Мені добре, коли я бачу, що наші люди задоволені. Звичайно, неможливо допомогти абсолютно всім, однак справжній керівник таки має жити по совісті, бути людяним, щиро піклуватися про односельців.

Слова у Василя Булаха не розходяться з його шляхетними ділами, адже саме так він і живе – допомагає двом школам, дитсадку, лікарні, людям похилого віку, інвалідам, воїнам АТО та родинам загиблих…

– А як же інакше? Ми – одна громада! – наголошує Василь Миколайович. – Допомагаємо армії, бо часи зараз такі, що це – справа честі. Взагалі, у мене таке життєве кредо: «Вранці, коли йдеш на роботу, не думай, як украсти, а переймайся тим, як зробити сьогодні щось хороше для людей, для свого села». Тобто керівник повинен бути в усьому прикладом для інших! Коли я працюю з ранку й до вечора, і всі це бачать, тоді й люди стараються, трудяться сумлінно.

У Василя Булаха – дві прекрасні доньки, Юлія та Олена, працюють разом із батьком. Підтримують його в усьому, і самі теж трудяться дуже багато. Тож тато ними щиро пишається, дуже їх любить та обожнює своїх чотирьох малих онуків!

Виглядає Василь Миколайовичем молодшим за свій вік. Коли я поцікавився, як це йому вдається, відповів серйозно:

– Я просто займаюся улюбленою справою, думаю про неї 24 години на добу. По суті, й хобі якихось особливих не маю, моє захоплення – це робота. От і увесь секрет… Якщо людина щодня йде на роботу, як на каторгу, то й ніяка фізкультура не допоможе. Треба дуже любити свою роботу, тільки так. Тому я з самого ранку, щодня, налаштовую себе на позитив, на добрі, хороші справи. Цьому вчив і наш знаменитий українець, мандрівник-філософ Григорій Савич Сковорода, який був скромною та водночас великою Людиною. Отакі неординарні й мудрі особистості осяюють світ!

Зараз на підприємстві «Авангард» є чудові фахівці в усіх галузях: і на ділянці механізації, в гаражі, на зернотоку, і на фермі… Тут випікають свій смачний хліб, адже є власна пекарня, де завідує виробництвом Микола Станіславович Воробей. Одразу ж відчувається, що цей добродій дуже любить свою роботу! Розповів, що пекарню створили буквально з нуля, завезли нове обладнання. І тепер випікають 15 видів хлібобулочних виробів, зокрема святкові короваї. Пекарня працює в чотири зміни. Свіжі, такі смачнючі хліб та булочки розвозяться по всьому району, тому пекарня має п’ять власних автівок. Хліб – лише власного виробництва, і жодних домішок… Тож їси – й ще хочеться!

На фермі тепер трудиться 80 працівників. Взагалі ж, тут – 2444 голови великої рогатої худоби, корів – 1150, близько 1000 – дійних. Завдання: 2000 – дійних, і ще 200 – тільних корів, на перспективу… Головне – щоб стабільно були високі надої! Зарплата оператора машинного доїння – близько 16 тисяч гривень за десять днів роботи. Тож це – ще й важливий соціальний проект, бо створюються робочі місця з достойною заробітною платою.

– Ми маємо зараз 29 тонн молока щодоби, – пояснює заступник директора з тваринництва Юрій Юрійович Хмарук. – Мріємо про 10 тисяч літрів на корову – за рік (нині – 8 тисяч). Це – цілком реально!

В «Авангарді» тепер займаються переробкою – виготовляють власну ковбасу, відкрили цех. Продукція – якісна і має попит.

– Скажу відверто – грошей на цьому не заробиш... Але це ж для наших людей – смачна і натуральна продукція, без усіляких ГМО, – наголошує Василь Булах. – Знову ж таки, це – робочі місця. Приїздив до нас один добродій, технолог із Києва. Як побачив, скільки ми м’яса сумлінно та добросовісно кладемо в нашу ковбасу, відверто сказав, що ми ніколи не матимемо великих зисків на цьому… То я йому щиро відповів, що у нас і завдання такого немає! Адже ми одразу вирішили, що халтурити не будемо – це має бути справжня, натуральна ковбаса. У нас же там взагалі не стоять мішки з якимись порошками та сумнівними домішками. Бо ми цього не хочемо.

Тепер тут виготовляють і дуже смачний твердий голландський сир із молока, як розповів підприємець-сировар, партнер Василя Булаха Станіслав Калініченко. Обладнання – українське, працівники – свої, місцеві. Технологія – голландська. «Сир – відмінної якості, смачний, – задоволено посміхається пан Станіслав. – Ми його продаємо не тільки в Курені й Бахмацькому районі, а також у Чернігові та Києві».

Односельці знають, що Василь Булах не звик кидати слів на вітер – якщо вже пообіцяв, то неодмінно виконає задумане!

«Це дуже важливо – знати, що в твоєму житті є така Людина, як Василь Миколайович!»

Того погожого дня до свого мецената Василя Булаха завітав Сергій Юр’єв. Молодий чоловік добровольцем пішов в АТО, мужньо захищав Україну, отримав важке поранення на Луганщині. Пережив ампутацію лівої верхньої кінцівки, та й груди неабияк постраждали… Втім, Сергій не зневірився в житті. Завдяки Олегові Лисуну, співробітнику ПСП «Авангард», він познайомився з Василем Булахом, відтоді благодійник постійно ним опікується. Не раз допомагав дровами і зерном, подарував порося, надавав фінансову допомогу.

«Це дуже важливо – знати, що в твоєму житті є ось така Людина, як Василь Миколайович Булах, що завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, – говорить Сергій Юр’єв. – Саме на таких невтомних подвижниках і добротворцях тримається зараз Україна!».

Сергій – військовий пенсіонер у 24 роки, інвалід другої групи. Але він хоче працювати, приносити користь людям. Міг би трудитися у Бахмацькому військкоматі… Тому я, журналіст, звертаюся у цій публікації до його керівництва: подумайте над працевлаштуванням героя, учасника АТО, й матимете достойного та сумлінного співробітника. До речі, Сергій – взагалі не вживає алкогольних напоїв і не курить.

А ще у нього є кохана дівчина, котра чудово розуміє його. Їм дуже добре разом, отож згодом візьмуть шлюб. «Хочу мати дружину, дітей, улюблену роботу. Вірю, що так і буде», – переконаний Сергій Юр’єв, якому в серпні виповнилося 24 роки. Правильно, Сергію. Хай попереду у Вас буде багато світлих, щасливих літ!

У церкві святого Миколая Української Православної церкви познайомився з її настоятелем – ієреєм отцем Георгієм. Священику – 30, родом із Тернопільщини. Храм відремонтували – допоміг і зараз в усьому допомагає Василь Булах.

Втамували спрагу такою доброю, прохолодною, освяченою водою з криниці, на території церкви. «Це не проста вода, вона – цілюща, – почули ми від жителів, що саме нагодилися сюди. – За будь-якої спеки не псується, дуже смачна, жива!».

У Курінському НВК (навчально-виховному комплексі) I-IIIступенів разом із директором Оксаною Доліч та завучем Людмилою Вовк, завітали до дошкільної групи «Сонечко», де малеча із задоволенням продемонструвала свої здібності – дітлахи вже вміють читати та рахувати, знають напам’ять дотепні віршики, весело і зворушливо співають гарні українські пісні.

Взагалі, у НВК – 220 учнів та 24 дитини віком п’ять років. Школа – успішна, її випускники навчаються в найпрестижніших університетах країни. Ось цього року золоту медаль отримала Ірина Беглецова. Зараз тут тривають ремонтні роботи – допомагають батьки школярів та небайдужі меценати: «Авангард» Василя Булаха (увесь перший поверх завдяки йому відремонтували), «Злагода», Іван Панченко, Олександр Харченко, Дмитро Дудко, підтримують і сільська рада та відділ освіти РДА.

На вході в НВК – два кулери з очищеною водою для пиття. Тут – напрочуд ошатно! Педагоги – висококваліфіковані, більшість мають вищу категорію. А ще діє чимало різноманітних та цікавих гуртків, де всі бажаючі мають чудові можливості розвивати свої творчі таланти і займатися спортом.

У школі I-II ступенів уже 35 років поспіль працює директором Володимир Григорович Силка. Тут пишаються своїм літнім табором для відпочинку дітей. Школа і табір ремонтуються, за що педагоги дякують, зокрема, Василеві Булаху. «Василь Миколайович нам і меблі оновив, не відмовляє в наших проханнях. Він і подарунки дітям щоразу купує, а відмінниці подарував мобільний телефон. Таке у нього чуйне, велике серце!».

Курінська амбулаторія загальної практики сімейної медицини (завідувач – Світлана Шатан) уже уклала, згідно з медичною реформою, понад 2000 угод із жителями. Причому не лише з рідного Куреня, а й навколишніх сіл та Бахмача. Люди медикам цілком довіряють! Амбулаторія забезпечена всім необхідним. Тут є й денний стаціонар. Первинна медична допомога надається якісно та своєчасно. Наразі основна проблема – низькі зарплати медиків. Тому люди в білих халатах сподіваються, що цього разу медична реформа нарешті запрацює і щедрі обіцянки можновладців все-таки справдяться, отож працівники медичної галузі матимуть гідні зарплати. Звісно, й тут я почув немало добрих, щирих слів про подвижника-мецената Василя Булаха, який встигає допомогти скрізь, ніби справжній чарівник!

Поспілкувавшись із багатьма жителями села та побачивши все на власні очі, ще раз переконався, що Курінь – одне з кращих сіл не лише Бахмацького району, а й Чернігівщини. Село одне з найбільших – близько 3850 мешканців. І протягом багатьох років сільська громада і всі заклади соціальної інфраструктури живуть та повноцінно працюють, перш за все, завдяки допомозі аграріїв. І левову частку допомоги надає саме «Авангард» під керівництвом Василя Булаха, депутата райради. Адже з усіх серйозних питань, які потребують організації праці, ресурсу, техніки, грошей – односельці насамперед звертаються до нього. Василь Миколайович узяв на себе капітальний ремонт школи та храму, і дорогами займається, зокрема й комунальної власності. Тобто це – постійна і дуже важлива для всієї громади допомога.

А які великі свята для жителів у Курені відбуваються! 22 такі заходи щороку, масштабні, за участю багатьох людей – це і люди похилого віку, й ліквідатори аварії на ЧАЕС, наші захисники Вітчизни, «афганці», педагоги, медики, аграрії, молодь… І в усьому допомагає сільгосппідприємство «Авангард». Зараз, правда, через карантин, діють відповідні обмеження. Та люди живуть дружно, і це радує!

Тому в селі особливих проблем не було і, думаю, не буде. Звісно, для всіх мешканців дуже важлива така небайдужість Василя Булаха, постійна підтримка та готовність допомогти. Дуже надійний і чуйний добродій! Всі це знають. Важливо, що є така Людина, яка підтримає в радості і допоможе в горі.

У принципі, немає поганих людей, на які можна списати всі негаразди. Але трапляються безвідповідальні керівники. А коли керівники працюють в унісон, де є мета, програма, відповідальність, то там якісь особливі, гострі, значні проблеми відсутні. І працівники щиро поважають свого очільника, і він шанує людей. Тому, попри всі негаразди, які зараз є в державі, село Курінь стабільно розвивається; постійно щось робиться, ремонтується та відкривається… Це – головне! Тому у односельців є довіра, злагода і жителі – в авангарді позитивних звершень. Село Курінь – це гордість Чернігівщини!

Сергій Дзюба, «Чернігівщина» №41 (806) від 8 жовтня 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.