Братовбивство під Нежатиною Нивою

3 жовтня 1078 року, в ході усобиці князів Рюриковичів в урочищі Нежатина Нива відбулася битва між нащадками Ярослава Мудрого.

Об’єднані війська великого князя київського Ізяслава Ярославича, його сина, вишгородського князя Ярополка Ізяславича, чернігівського князя Всеволода Ярославича, його сина, смоленського князя Володимира Мономаха розгромили військо князів-ізгоїв Олега Святославича і Бориса В’ячеславича та тмутороканського князя Романа Святославича.


Радзивіллівський літопис. Битва на Ніжатиній Ниві

Зародок майбутнього конфлікту містився у системі престолонаслідування Русі, який встановив Ярослав Мудрий. В основу цієї системи було покладено принцип вікового старшинства, коли на зміну померлому князеві приходив не його син, а брат. Брати, що змінювали на престолі один одного, швидко, особливо в наступних поколіннях, вступали в конфлікти й суперечки між собою та з молодшими членами родини, що призводило до послаблення держави.

Конфлікт оформився після смерті князя Святослава Ярославича (27 грудня 1076 року), коли його брати, Ізяслав київський та Всеволод переяславський, зосередили під своїм (прямим або через дітей) контролем більшу частину давньоруських земель. Це відбувалося насамперед за рахунок відсторонення від влади їхніх племінників, у той або інший спосіб залишених без володінь. Такі обезземелені княжичі отримали в літературі характеристику «князі-ізгої». Головним осередком ізгоїв, невдоволених ситуацією, стала далека Тмуторокань, де з 1070 року князював син покійного Святослава Роман.

«Олег Святославич і Борис В'ячеславич (онуки Ярослава Мудрого) вважали себе обділеними старшими Ярославичами: перший претендував на Чернігів, другий – на Смоленськ», – пояснюють науковці з «Музею історії зброї» – найбільшої на пострадянському просторі приватної колекцій зброї.

Конфлікт ініціював Олег Святославич (у руських літописах Гориславич). Виведений з Волині і залишений без волостей, Олег подався до Тмуторокані.

У 1078 році, об’єднавшись із Романом, Борисом та половцями, Олег повернувся на Русь і захопив Чернігів. Коли Ізяслав і Всеволод Ярославичі (сини Ярослава Мудрого) підійшли до Чернігова, ані Олега, ані Бориса у місті не було. Самі ж чернігівці на вимогу відчинити ворота відповіли відмовою. Почався приступ. Через східні ворота нападники зайняли окольний град та підпалили його.

Цитата з Іпатського літопису: «І рушив Ізяслав з Ярополком, сином своїм, а Всеволод із Володимиром, сином своїм, і пішли вони до Чернігова. А чернігівці заперлися в городі. Олега ж і Бориса не було в Чернігові. Оскільки ж чернігівці не одчинилися, [війська] пішли приступом до города, і Володимир підійшов до Східних воріт од [річки] Стрижені і захопив ворота. І взяли вони окольний город, і спалили вогнем, а люди втекли у внутрішній город».

У цей час прийшла звістка про наближення Олега з Борисом, старші Ярославичі пішли їм назустріч.

Війська зустрілись в урочищі Нежатина Нива, яке локалізується або в околицях Чернігова, або ж біля Ніжина.

Літописи характеризують битву як запеклу та кровопролитну. На самому початку бою загинув Борис В’ячеславич. Після цього поліг і Ізяслав Ярославич – коли він стояв у строю піших воїнів, вершник, що під’їхав ззаду, вдарив його списом. Начебто кіннота Олега Святославича зайшла в тил пішої раті Ізяслава і Всеволода, в результаті чого бойові порядки було порушено і Ізяслав виявився беззахисним перед ворожими воїнами (за іншою версією він був убитий кимось зі своїх воїнів). До речі, князь Ізяслав – перший із руських князів, який замінив смертну кару грошовою компенсацією.


«Загибель Ізяслава Ярославича у битві на Нежатиній ниві» (мал. О.Терещенка)

Незважаючи на загибель старшого князя, бій продовжився, і незабаром війська Олега і Бориса були розбиті. Сам Олег Святославич ледве врятувався втечею і подався до Тмуторокані. Після битви тіло Ізяслава Ярославича відправили до Києва, де урочисто поховали у Десятинній церкві. Всеволод Ярославич зайняв місце убитого брата – великокняжий престол у Києві, а Чернігів з князівством віддав своєму синові Володимиру. Олег Святославич перебував у Тмуторокані до 1079 року, але після смерті брата Романа, тмутороканського князя був арештований й засланий до Візантії. 1094 року він повернувся на Русь й знову очолив боротьбу Святославичів за Чернігівську землю.

Де вона, Нежатина Нива?

Цікаво, що існують дві гіпотези – чернігівська та ніжинська – щодо територіального розташування літописного поля Нежатина Нива. Так, український мовознавець Омелян Огоновський припускав, що Нежатина Нива (чи Ніжатина Нива) могла бути коло Чернігова, але не виключав і ніжинської версії. На думку українського літературознавця Леоніда Махновця, Ніжатина Нива розташовувалася на правому березі річки Свинка (літописної Канини), притоці Десни, на захід від Гуричева (сучасна місцевість Бобровиця на сході Чернігова).

Що стосується ніжинської гіпотези, то український історик Опанас Шафонський ототожнював Ніжатину Ниву з Ніжином. Російський історик Микола Барсов вважав, що Ніжатина Нива розташовувался на річці Остер, там де сучасний Ніжин, оскільки після битви 1078 року тіло убитого князя Ізяслава руси везли до Києва по Остру і Десні до Городця, що навпроти Києва. Ніжинський дослідник і краєзнавець Олександр Морозов ототожнював залишки ніжинських городищ «Старе місто» та «Городок» із Ніжатиною Нивою або літописними Ніжатином та Уненіжем.

Віталій Назаренко, «Чернігівщина» №41 (806) від 8 жовтня 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.