Вони планували створити свої сім’ї, думали над статтю своїх дітей, казали мамі перед польотом, що щасливі, і обіцяли після приземлення подзвонити. Але так назавжди і залишились у небі. Якими були та про що мріяли 12 хлопців, які назавжди залишаться курсантами 133 льотної групи – дивіться далі.
Микола Микитченко зі своєю дружиною познайомився ще в дитсадку. Дружині Миколі Микитченка 21, він був на рік старший за неї. Дружили з дитинства. Вона чекала його з АТО. Після одразу одружилися.
Наразі Влада зізнається поки що не уявляє, як буде жити без коханого.
Він хотів стати цивільним пілотом. А разом вони мріяли стати батьками.
Влада Микитченко, вдова курсанта Миколи Микитченка: «Він казав, у нас буде дівчинка. Якби ти не казала, вона буде така ж як і ти, буде на тебе схожа, - така ж маленька, як і ти гарна. А я кажу ні, хочу хлопчика».
Того дня він не хотів летіти. Мав проводжати маму на заробітки, але так і не відпросився.
Ольга Гузь, сестра курсанта Миколи Микитченка: «Мама казала, поговоримо по Скайпу. Він каже, що той Скайп, я хотів тебе обійняти. І казав, я хотів так тебе побачити. І потім сказав, що передзвонить після польоту».
4 молодшим курсантам цієї групи було лише по 19: Дмитро Донець з Чернігівщини, Костянтин Зибюк в Хмельниччини. Обидва хлопця пішли стопами батьків військових. Олександр Клевець з Херсона, Богдан Матвійчук з Житомирщини. Їхні вчителі кажуть, ці хлопці обрали небо ще у школі.
Сюжет телеканалу «1+1», «ТСН»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.