Через два тижні після поховання розрили могилу і перенесли труну

По 1700 гривень штрафу мають сплатити кожна з сестер: 56-річна Олена Черкас та 60-річна Тетяна Купрієнко з Замглая Ріпкинського району. Такий вирок 22 червня Ріпкинський районний суд оголосив їм за статтею 297 Кримінального кодексу (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого). Жінки отримали найм’якіше покарання, передбачене статтею. Оскільки обидві раніше не судимі, пенсіонерки, мають позитивні характеристики з місць проживання, свою вину визнали повністю, щиро розкаялися і просили суд не карати їх суворо.



Історія почалася 23 липня 2018 року. Коли в психоневрологічній лікарні у Халявині від набряку головного мозку помер 39-річний Роман Гаєвський з селища Замглай. За день до смерті він поводився неадекватно, сусіди викликали поліцію і «швидку». Ті спровадили чоловіка у «дурку».

Про Гаєвського «Вісник Ч» писав ще в 2008 році. Тоді Роман побив дружину Ірину, повискубував їй волосся (обоє випивали). Вночі роздягнув її, розіп’яв. Ноги прив’язав до ліжечка, де спав син, якому тоді було менше двох, років, руки до того, де шестирічна донька. До ранку жінка померла. Романа посадили. Відбув вісім років ув’язнення. У 2016 році достроково звільнився, повернувся у Замглай. Діти у прийомній родині. Чоловік перебивався підробітками, випивав. Неодноразово його хапала «білка». Забирали до лікарні, підліковували і відпускали.

26 липня 2018 року Романа поховали на замглайському кладовищі поряд з могилою Ніни Купрієнко. Через кілька днів про це дізналися дочки і обурилися. На їхню думку, Гаєвський, який мав кримінальне минуле, недостойний бути похований поруч з їхньою матір’ю, сказано у вироку.

Сестри хотіли, аби в майбутньому поруч була захоронена Тетяна, яка доглядала матір до її смерті. Вони прийшли до замглайського селищного голови Олександра Красківського і сказали, що хочуть перезахоронити Романа. Він їм відповів, що такі речі потрібно узгоджувати з правоохоронними органами, священиком та родичами покійного. Зателефонував у Славутич, сестрі небіжчика Марині Баратовій. Про цю жінку «Вісник Ч» писав декілька разів.

Вона єдина вижила у жахливій аварії, що забрала одразу 10 життів. У вересні 2011 року на дорозі між Березною та Меною фура «Вольво» виїхала на зустрічну смугу і вдарила маршрутку «Київ-Короп». У маршрутці було десять пасажирів, серед яких і Марина Баратова. Водій і пасажири, окрім Марини, загинули. У тій автокатастрофі жінка втратила чоловіка, з яким прожила більше двадцяти років, і зятя — цивільного чоловіка доньки.

Так от, Марина Баратова розгубилася і не одразу зрозуміла суть. Сказала, що не проти. Та за півгодини до неї дійшло, що душу її брата хочуть потривожити. Вона подзвонила голові і повідомила, що категорично забороняє чіпати могилу Романа. Красківський передав її позицію сестрам і сказав, що їм особисто потрібно домовитися і вирішувати ситуацію в рамках закону.

Та Олена Черкас і Тетяна Купрієнко дев’ятого серпня зробили так, як надумали. Найняли чотирьох людей.

«Ввели їх в оману, повідомили про наявність дозвільних документів про переміщення тіла померлого в інше місце та перепоховали. Вчинивши в такий спосіб наругу над тілом (останками) Гаєвського», — цитата з вироку.

Без батюшки, без поліції, без родичів померлого закопали тіло у ямі на краю кладовища. Ту місцину замглайці називають канавою. Коли сестра і тітка Гаєвського дізналися про те, що Романа вкинули у канаву, їхньому обуренню не було меж. Адже Роман був похований хоч і поряд з Ніною Купрієнко, але лише за дві могили від свого батька, також неподалік захоронена його донька, яка померла від пневмонії, коли їй було кілька місяців. Забита до смерті дружина похована в іншому селі.

Тітка Романа звернулася до поліції. Правоохоронці розслідували справу і передали до суду. І ось вирок.

— А що з новою могилою Гаєвського? — поцікавилася у Олександра Красківського.

— Він в ній і лишився.

— У невеликих населених пунктах померлих прийнято ховати біля рідні. Чи можна розкопувати могилу, якщо це не санкціонована ексгумація для розслідування? Переносити труну в інше місце?

— Якщо тіло віддане землі, нехай спочиває. Визначати хто і яким був за життя, на це є суд земний і суд Господній. Бо як Ісус сказав про грішницю: «Хто з вас без гріха, нехай першим кине в неї камінь». Буває, людина погано чинить, і Господь її милує. А трапляється, добра людина один раз згрішить, і її карає. Розбійників ховають поряд з праведниками. Раніше самогубців хоронили за межами цвинтарів. Ці часи вже минули, тепер на це ніхто не зважає. — говорить 58-річний Микола Гуляк, настоятель храму Різдва Богородиці з села Горбове Куликівського району.

* * *

У жінок є право на апеляцію.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №28 (1782), 9 липня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.