Слогану «Депутат – слуга народу» набагато більше років, аніж можуть думати нинішні українські виборці. Адже понад 80 років тому, коли вперше вибирали Верховну Раду, тоді ще радянської України, там засідали трактористи, ланкові і слюсарі. Тобто тренд на депутатів без політичного досвіду виник ще минулого століття. Про те, як змінювалася Верховна Рада, від початку до перших вільних виборів, ітиметься в першому епізоді серіалу Ольги Кошеленко «Таємниці Верховної Ради».
Депутати з народу – від робочих і колгоспниць до дисидентів і червоних директорів. Чому вибори без вибору в уряд серця завжди свято?
Перша агітація і депутатські зарплати слуг народу
Від дійної корови або фрезерувального верстата у депутати. Такий шлях перших обранців української РСР. Перші вибори відбуваються понад 80 років тому, коли в країні рад пік політичних репресій, нова Сталінська конституція 37 року гарантує усім громадянам загальне виборче право.
Конституцію спускають на місця. І письменні, і не письменні вивчають її і закон про вибори. Збираються в обідню перерву і після роботи.
Наука не хитра. Перелік кандидатів вже затверджений у ЦК партії. Трудовим колективом залишається схвалити їх на зборах.
Серед кандидатів у депутати ударники виробництва, заслужені діячі, відомі учені, артисти, сувора визначена кількість комуністів і безпартійних. Пропорція відображає ситуацію в країні загалом.
Леонід Кравчук, депутатський стаж – 24 роки: «Більше того, по національному складу і жінки, і чоловіки також було розписано. От скажімо, у Верховній Раді мав би бути хоча б один єврей. Чому один? Тому що по кількості євреїв в Україні в процентному відношенні вони складали 0,5-1%».
Кожна союзна республіка за неписаним правилом першим кандидатом висуває того, хто на сесію ніколи не прийде.
Країна поділена на виборчі округи. У бюлетені завжди одне прізвище кандидата. Голосувати потрібно «за». Якщо котрийсь кандидат отримає кілька голосів проти, це скандал і розбір польотів на горі.
У перших скликаннях радянського парламенту трохи більше 300 депутатів. З 78 і аж до перебудови обирають вже 650. Бути радянським депутатом нескладно, престижно і матеріально вигідно.
На сесії депутати приїздять двічі на рік. Тривають вони кілька днів. Треба слухати промови керівників, аплодувати і голосувати підняттям рук. Електронної фіксації ще немає. Але вона і не потрібна.
Про депутатів знімають агітаційні фільми, які крутять у кіно перед основним сеансом. У них завжди найвищі надої, найстигліші помідори і новаторський підхід.
Леонід Кравчук, депутатський стаж – 24 роки: «Наскільки я пам’ятаю - депутатський гонорар був 250 карбованців, на місяць. Той, хто хоча б одне скликання був депутатом, міг після завершення депутатської діяльності придбати собі автомобіль. Що так і було. Були неймовірні випадки, коли депутатові або депутатці-свинарці кажуть, що ви вже були і за вас можуть не проголосувати виборці. Нічого, каже, ви мене запишіть у список, за мене проголосують. І так і було. Головне – потрапити в список. А список формувався в ЦК».
Перші вибори на альтернативній основі, коли кандидатом вже може стати будь-хто за власним бажанням, в Україні відбувається у 89 році. Перебудова іде повним ходом. Так обирають останнє – 12-те скликання Верховної ради УРСР.
Перші кандидати і самі не вірять, що таке можливо, але пробують.
Ярослав Кендзьор, депутатський стаж – 22 роки: «Я мав таку розвалюху «Жигулі» і двох помічників, які мені допомагали десь на завтра чи післязавтра в якомусь селі розвісити оголошення, що у вас буде кандидат у депутати Ярослав Кендзьо. Це вся їхня була робота».
До парламенту заходять понад сотня демократів. Серед них колишні дисиденти і політичні в’язні. Поруч у залі ті, хто саджав, утискав або мовчки схвалював, партійні працівники, червоні директори. За 2 роки без переобрання вони стануть першим скликанням Верховної Ради України і проголосують за незалежність України.
Сюжет телеканалу «1+1», «ТСН»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.