Фермер вчить французів господарювати та любити Україну

Керівник фермерського господарства «Напорівське» Григорій Ткаченко вже вчетверте приймає на землях Лукашівки колег-фермерів із Франції.



Винороби, тваринники, ягідники і землероби – всім цікавий досвід українського фермера, який на 1500 гектарах землі зумів побудувати господарство, в якому є все – від пшениці до молока, від малини – до фруктового саду!

Французи, як паломники



«У 1941-му році ви проспали Гітлера, а зараз ви можете проспати Путіна. Запам’ятайте, російський чобіт не бував лише в деяких європейських столицях!..», - мабуть, з подібною промовою мав би звернутися до французів та їх Президента Емануеля Макрона новообраний український гарант Володимир Зеленський, користуючись нещодавньою нагодою офіційної зустрічі на Єлисейських полях. Натомість у бік французів вона виринає з вуст українського аграрія Григорія Ткаченка на полях рідної Лукашівки Чернігівського району.


Французька делегація

Щоразу як французькі фермери приїздять в Лукашівку задля ознайомлення з досвідом свого українського колеги, Григорій Михайлович зустрічає і проводжає їх традиційним для себе «Слава Україні!». І з вуст цього роботящого чоловіка це гасло звучить не так пафосно як із широких ротів політиків, в яких перший запис у трудовій книжці – «Верховна Рада України». Григорій Ткаченко – людина, яка зробила себе сама. Розпочавши господарювати на 6-ти гектарах, його фермерське господарство «Напорівське» нині розрослося до півтори тисячі гектарів земель довкола Лукашівки, що в Чернігівському районі. Є тут на що подивитись не лише українцям, а й французьким фермерам – байдуже хто з них хто – винороб, землероб чи скотар.



Григорій Ткаченко і сам неодноразово бував у Франції. Тож фермеру є з чим порівнювати.

«У нас, можливо, й важче працювати, ніж у Франції, але в нас своя специфіка і свої переваги, - коментує він. – Франція, до речі, поділена на зони ведення господарської діяльності. Так, наприклад, Нормандія це – тваринництво та сади, південь – виноград і лаванда, центр Франції – кукурудза, пшениця, льон. Як не дивно, у них існує повний цикл переробки льону, а ми свій, на жаль, безповоротно втратили».

Як і в більшості подібних господарств, у «Напорівському» випробовували різні культури, однак зупинилися на озимій пшениці, кукурудзі, соняшнику та традиційній культурі для поліського краю – картоплі. Під неї Григорій Ткаченко відвів чималі площі, бо ж культура – над рентабельна! Втім, цьогорічні врожаї обіцяють бути не настільки щедрими.

«Основна проблема – відсутність опадів. Це така проблема, від якої не застрахуєшся, можна лише просити Бога про допомогу, - зітхає фермер. – Он, погляньте, показує на кукурудзу – у не скручується листя, горить озима пшениця, скидає листя картопля».

Відтак Григорій Ткаченко прогнозує недобір по врожайності.

«По озимій пшениці недобір буде однозначно – маса тисячі зерен заледве перетне 30 грамів, - гадає він. – З картоплею може бути взагалі катастрофа, бо якщо найближчі кілька тижнів не буде дощу, то врожаю не буде взагалі. Єдина культура, яка нині добре себе почуває – це соняшник. Воно і не дивно, адже він за короткий проміжок часу зробив крок від Херсона до Полісся».

Китайською технікою – задоволені



ФГ «Напорівське» - це приклад господарства, яке інтенсивно розвивається. Навіть в таких складних умовах, Григорію Ткаченку вдається інвестувати у виробництво. На початку весни тут закупили перший китайський трактор фірми «UTO». Фермер каже, що техніка зарекомендувала себе дуже добре, відсіявши без проблем і нарікань понад одну тисячу гектарів площі.

«Ми спочатку розглядали варіанти з американською технікою, але вийшли на китайського виробника і, вивчивши питання, зрозуміли, що це техніка – хороша. На Чернігівщині вона є в кількох господарствах, - розповідає Григорій Михайлович. Мої знайомі запевнили мене в тому, що у виборі я не помилився. Характеристики що в китайця, що в американці – ті ж самі, а ціна – у півтора – два рази нижча. Тут стоїть англійський двигун «Perkins», всі деталі – якісні. Його потужність – 120 кінських сил».

До слова, на тракторі працює механізатор передпенсійного віку і почуває себе дуже комфортно, адже тут стоїть кондиціонер та шумоізоляція.

Трактор фермеру сподобався і вже восени він хоче випробувати його в оранці. Для цього спеціально замовив 4-корпусний оборотний плуг.

«Не все китайське неякісне, як прийнято вважати, - каже Григорій Ткаченко. – Цей завод існує з 50-х років, коли Китай ще не пережив промислової революції і техніка тут дуже якісна. Якщо дозволять фінанси, то закупимо ще три трактори фірми «UTO» – 120, 105 і 80 кінських сил».



Особлива гордість Григорія Ткаченка – це його корови. У господарстві взяли курс на голштинізацію породи. Наразі у «Напорівському» близько трьох сотень голів ВРХ, половина з них – дійне стадо.

«Ферма – це завод. Він може існувати навіть тоді, коли не буде землі. Тому це – наша гарантія триматися на плаву. Сьогодні важко зрозуміти яким буде ринок землі, а купити землю такі як я не в змозі», - пояснює фермер.



Попри складності, які нині переживає молокопереробна галузь, молочарство все ж прибуткова річ. Особливо, якщо молоко екстра-класу. Збувають тут його на ПАТ «Куликівське молоко».
«Багато агрохолдингів вважають тваринництво збитковим, але це далеко не так, - каже Григорій Ткаченко. – Складність роботи полягає в тому, що біля корів треба жити. Корови, картопля і пшениця – це моє».

Ягідництво – найрентабельніше

А от часник, соняшник, кукурудза і…ягоди – поле діяльності двох синів та зятя Григорія Михайловича.
До речі, про них. Сергій Холодний, зять Григорія Ткаченка, курує напрямок ягідництва. Для цього створив навіть окремий бренд – «Фруктова країна».


Григорій Ткаченко та Сергій Холодний

На 2 гектарах, поблизу ферми буяють кущі малини, трохи далі – ожина!

«Малина у нас різних сортів. Рання – сорти «Ляшка» та «Глен Файн» - заявлена врожайність – 15-20 тонн за одного гектару, - розповідає Сергій Холодний. – Є й ремонтантна малина, вона буде плодоносити аж до ранніх морозів».

Малиннику всього другий рік, а грона від ягід аж ломляться. Воно й не дивно, бо навесні на 2 гектари малини сюди внесли 200 тонн гною, а ще ж і крапельний. Втім, це тільки початок, адже найбільшу врожайність вона дасть на 3-5 році життя.

Григорій Ткаченко прогнозує, що малина стане найрентабельнішою культурою в його господарстві.

«У цьому році проблем із реалізацією немає – до 500 кілограмів забирає ринок. Якщо буде більше, то в нас є два потужні підприємства – у Ніжині та Сновську. Вони забирають ягоди в необмеженій кількості», - каже фермер.



На старті за неї дають непогану ціну – 150 гривень за кілограм. Проте чим далі ціна буде падати, та все ж доволі непогано, як для ягоди!

Дивлячись на те як господарюють українці, французи тільки дивуються: як при ставці кредиту 20 відсотків, без державних програм підтримки та дотацій українським фермерам вдається виживати? І не просто виживати, а платити достойні зарплати, оновлювати виробничу базу, планувати майбутнє.

Віталій Назаренко, «Чернігвщина» №26 (739) від 27 червня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.