Освіта в Європі – вудочка чи гачок? (відео)

Це легко чи важко для української молоді? Як робить вибір студентство між навчанням за кордоном і освітою вдома? І чи знаходить «золотий баланс» між перевагами життя там і «свідомою громадянською позицією» відбудови Європи в Україні? На цю тему дискутували викладачі і студенти Чернігівського національного технологічного університету.  Думки експертів чули і наші кореспонденти.


 
За приблизними підрахунками,  в Європі нині навчається близько 80 тисяч українських студентів. Як кажуть експерти, додому  повертається працювати третина.

Альона Ревко, керівник Інформаційного центру ЄС ЧНТУ: «Освіта  і наука – це потенціал, який саме відкриває всі двері, всі можливі двері. Єдина наша задача – це використовувати цей потенціал, який ми накопичуємо, розвиваємо, більш того, використовувати саме в нашій країні».
 
Не лише декларувати європейські цінності, а й насправді бачити в них фундамент суспільства. Чи відповідаємо ми сьогодні принципам прозорості, чесності та відповідальності — говорячи про це, ми водночас даємо відповідь і на запитання – чому досі не в Європі.

Сергій Шкарлет, ректор Чернігівського національного технологічного університету: «Я для себе вже давно переконаний, що місце молоді в Європейському Союзі, не тільки в європейському, а й світовому співтоваристві є. Молоді завжди є місце, активній молоді взагалі є місце скрізь і всюди. Треба подолати рамки зашореності, комплекс меншовартості. Ви ж знаєте, там такі ж люди живуть – з головою, з руками, такі самі як ми. Єдине, що від вас залежить визначення, чи є місце будь-де».
 
Михайло Сидоренко навчався в технологічному університеті і став учасником  стипендіальної програми «Польський Еразмус для України».  Два семестри у Вроцлаві зі стипендією в 900 злотих від Міністерства освіти вистачало і на гуртожиток, і на їжу, і на одяг, і на поїздки до Відня та Праги. Зараз він проходить строкову службу в Збройних Силах.

Михайло Сидоренко, стипендіат: «В мене є певні плани продовжувати в Європі, оскільки я там вже рік провчився, я знаю, як там все відбувається, яке навчання, які умови, яке життя. І, звичайно, може так прикро говорити, але  я зараз в Україні не бачу для себе особливих великих перспектив».
 
Михайло каже, що насправді половина стипендіатів навіть не з’являлася на заняття. А ось «вигризали» знання у викладачів ті, хто «робив себе сам» і мав мінімальну підтримку рідних.

Ярослав Петраков, голова наукового товариства студентів, аспірантів та молодих вчених ЧНТУ: «Ось саме ця жага адреналіну і рухає Європу. Не європейські бюрократи, не європейські політики. Європу рухає молодь, яка хочу щось нового і у відповідь на це нове створюються нові ринки, нові робочі місця, тобто простір дуже важливий».
 
Актуальний він і як можливість перейти до іншої системи координат, дізнатися про цінність одного і силу багатьох. Врешті решт, стати творцем, а не бути сірою масою.

Вікторія Давидова, радник Представництва ЄС в Україні: «І Україна, і молодь, всі ми є частиною європейського простору, інше питання – які в нас є юридичні рамки, які в нас є рамки політичної співпраці, економічної. Можливості є, вони вам доступні, вони дуже часто не використовуються і вони не коштують дорого, це тільки ваша ініціатива і бажання працювати».
 
Молодь – та сила, яка може підняти хвилю перетворень і зрушити з місця гори застарілого. Поки що ця хвиля набирається досвіду в Європі, і було б непогано, якби вона повернулася додому, а не віддала свій потенціал чужині.

«Сівер-центр»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.