Чернігівський тролейбус

Так вони починали

    Першу сторінку у літопис чернігівських тролейбусників було записано 8 квітня 1964 року, коли міністр комунального господарства О. Селіванов видав наказ за № 116 про організацію в Чернігові дирекції по будівництву тролейбусного господарства. За оплатою праці керівних та інженерно-технічних працівників, за схемою посадових окладів організовану дирекцію було віднесено до п'ятої групи. Мине кілька хвилин і вони вирушать у черговий рейс. Водій Шнайдер і кондуктор Падалка. Фото - 1965 рік У наказі, зокрема, зазначалося про затвердження штатного розпису адміністративно-управлінського персоналу. Утримання дирекції намічалося за рахунок коштів, передбачених кошторисом будівництва Чернігівського тролейбусного господарства та в межах чисельності адміністративно-управлінського персоналу Чернігівського промислового облкомунгоспу.
    16 квітня, 1964 року завідуючи промисловим облкомунгоспом П. Долгілевіч видав наказ за № 53 по Чернігівському обласному промисловому відділу комунального господарства. Його директором було призначено Якова Олександровича Гореліка. Контроль за фінансуванням на утримання цього господарства було покладено на головного бухгалтера Т.Левітіну.
    7 жовтня, 1964 року рішенням виконкому обласно, промислової ради депутатів трудящих дирекцію по будівництву тролейбусного господарства в Чернігові було перейменовано на Чернігівське тролейбусне управління.
    Будівництво йшло з притаманній соціалістичній системі гігантським розмахом і швидкими темпами. Головний інженер міського відділу капітального будівництва А.Є.Водолазов на сторінках обласної газети "Десняньска правда" від 13 жовтня 1963 року зазначав:
    "Нині йде установка опор на вулицях Леніна, Щорса та інших. Водночас йде будівництво трьох тягових підстанцій. У районі Бобровиці розпочато будівництво тролейбусного парку. Нині будівельники приступили до спорудження головного корпусу, розрахованого на 50 машин. У недалекому майбутньому він буде розширюватися. Спорудження ведуть робітники будівельного управління ТЕЦ."
    На початку червня 1934 року до Чернігова прибули перші чотири тролейбуси. Всього мало надійти шістнадцять машин.
    Водночас йшла підготовка кадрів. 50 чоловік відбули до Києва на курси водіїв. Що характерно, бажання водити тролейбуси мальовничими вулицями стародавнього Чернігова виявили не лише випускники шкіл, а я рядові виробничники, які вже на той час мали професії - слюсарітокарі, електромонтери, тощо.
    Підготовку до пуску першого тролейбуса було проведено в гранично короткі строки. І ось нарешті цей день настав - 5 листопада, 1964 року, о 16.00. Цього дня у Чернігові прописався новий вид пасажирського міського транспорту. Ось як про це писала обласна газета "Десняньска правда" від 6 листопада, 1964 року:
    "Тролейбус пішов!     Чудовий подарунок одержали трудящі Чернігова. Вчора розпочався регулярний тролейбусний рух. Достроково збудовані перша черга траси довжиною 22 кілометри і дві тягові підстанції. Три маршрути зв'язали околицю міста - Бобровицю - і центр з промисловими районами - заводом синтетичного волокна, камвольно-суконним комбінатом, вокзалом.
    Достроковий пуск лінії - велика трудова перемога колективів будівельного управління №430 тресту "Електромонтаж", БМУ №52 будтресту N54, ремонтно-будівельного шляхового управління, багатьох підприємств та організацій міста. Вона присвячена знаменній даті - 47-м роковинам Великого Жовтня.
    З нагоди відкриття руху нового виду транспорту вчора вдень у театрі ім. Т.Г.Шевченка відбулися збори. За дорученням міськкому Комуністичної партії і міськвиконкому перший секретар міськкому Комуністичної партії В.І.Дусь сердечно поздоровив робітників, будівельників, інженерно-технічних працівників з достроковим пуском першої черги тролейбусної пінії, подякував за самовіддану працю, побажав нових великих успіхів.
    Бригадир колективу комуністичної праці І.Терещенко, бригадир електромонтажників. ударник комуністичної праці С.Стрелецький, шляховий майстер С. Кушнір та інші розповіли, як народжувалася перемога. Вони передали естафету трудових справ експлуатаційникам.
    Переможців святкового змагання тепло поздоровили вчителька школи №18 Г.Мусієнко, робітниця, камвольно-суконного комбінату О.Забіла та інші.
    На зборах велика група передовиків нагороджена почесними грамотами міськкому партії міськвиконкому, цінними подарунками.
    Після зборів всі присутні в театрі пішли до колони святково прикрашених тролейбусів, що вишикувалися у центрі міста.
    Комфортабельні машини чекають перших пасажирів. Грає оркестр. Перерізано червону стрічку. Пасажири заповнюють машини. Тролейбусам - зелена вулиця.
    Право відкрити тролейбусний рух у місті надається водію першого класу Анатолію Федоровичу Ніколаєнку.
    Починається перший рейс.
    У добру путь, чернігівські тролейбуси!"

     Електромонтери тягових підстанцій - Юлія Захарова і Любов Розумович. Фото - 1974 рік Серед тих, хто під напутнє слово начальника тролейбусного управління Я.О. Гореліка вирушали у свій перший рейс, були тролейбуси, які вели водії Анатолій Федорович Ніколаєнко, Василь Вікторович Ананко, Володимир Павлович Пода, Анатолій Олексійович Баран. Перші квитки видали пасажирам кондуктори Валентина Данилівна Горковчук, Тамара Григорівна Орлова. Наталія Олександрівна Пасюк.
    Розповідає Анатолій Олексійович Баран:
    - Народився в Олбині Козелецького району. Служив в армії. Демобілізувавшись, залишився в Чернігові. Деякий час працював на меблевій фабриці. Однак душа до цієї роботи чомусь не лежала. Хотілося запізнатися з технікою, але, звісна річ, не з автомашиною, трактором, чи, тим більше, комбайном, а з технікою новою, для Чернігова незвичною. Можливо, мої думки прочитав сам Бог. Весною 1964 року я почув про набір на курси водіїв тролейбусів.
    А невдовзі уже був на навчанні. Спочатку опанував теоретичні науки, а потім практичні - гамірливими київськими вулицями водив тролейбус. Після навчання повернувся до Чернігова і розпочав працювати у тролейбусному управлінні. Нам двом, мені й Анатолію Ніколаєнку, дирекція виділила один тролейбус під номером 001. Дуже хвилювалися. Вирушали за маршрутом "Бобровиця - завод синтетичного волокна". На відкриття тролейбусного руху чернігівці чекали довго, а тому на кожній зупинці перебували сотні пасажирів. З особливою радістю появу тролейбуса вітали школярі. Деякі з них каталися до пізнього вечора. Робочу зміну закінчив близько дванадцятої ночі. Втоми не відчував, але, як тільки доторкнувся до подушки, заснув одразу.     На три маршрути, які зв'язали околицю Бобровиці і центр міста з вокзалом вийшло 22 тролейбуси, які напередодні, надійшли з міста Енгельс Саратовської області. Загальна протяжність тролейбусної траси становила 22 кілометри, енергозабезпечення маршрутів здійснювалося двома тяговими підстанціями.
    Десять тролейбусів за тогочасними мірками вважалися великими. Кожен з них міг перевезти понад 120 пасажирів.
    З перших днів організації підприємства і до цього часу тут працюють; елетромонтер Володимир Антонович Буцко, начальник району контактної мережі Анатолій Митрофанович Вовк, начальний зміни СРРС Віталій Михайлович Єдомаха, водій тролейбуса Віктор Петрович Жадан, інженер ВТВ Михайло Григорович Коробко, водій тролейбуса Степан Іванович Овчаренко. Слюсарно-інструментальная дільниця. На передньому плані (перший зліва) учасник бойових дій Микола Іванович Ющенко. Фото - 1968 рік     За два місяці 1965 року і один 1966 було перевезено понад 1,5 мільйона пасажирів, а кожного дня чернігівські тролейбусники перевозили 30-36 тисяч. На маршрутах працювало 24 машини. Було заплановано будівництво нових тролейбусних ліній. Нові маршрути мали пролягти до приміського села Коти, на вулицю Любецька до шляхопроводу. Того ж, 1965-го року тролейбусний парк поповнився ще 15 машинами. Завершувалася наладка третьої тягової підстанції.
    На перевезенні пасажирів та утриманні обладнання працювало сім служб та відділів: служба руху (організація перевезення пасажирів), служба рухомого складу (утримання і ремонт тролейбусів)служба енергогосподарства (утримання і ремонт тягових підстанцій і контактно-кабельної мережі), автогараж (забезпечення служб автотранспортом загального і спеціального призначення), відділ головного механіка (обслуговування і ремонт кабельного, сантехнічного, верстатного і підйомно-транспортного внутрішньоцехового обладнання), управління - керівництво роботою всіх служб і відділу (здійснювало економічне і технічне планування, експлуатацію і розвиток господарства, вело облік всіх видів діяльності і звітності), відділ збирання виручки (забезпечення збирання проїзної оплати).
    За підсумками республіканського соціалістичного змагання у третьому кварталі 1965 року Чернігівському тролейбусному управлінню було присуджено перше місце.
    І в наступні роки тролейбусники не здавали позицій: перші місця в республіці, області, грошові премії, грамоти...