Сторінки музичної освіти Чернігівщини

Перші педагогічні курси церковного співу на Чернігівщині

    Практичні уроки поділялися на два розділи: навчання співу "по буквам" і "по нотам". Методичний підхід Карасьова щодо початкового оволодіння музичною грамотою "по буквам" виходив з того, що свідоме навчання дітей зразу "по нотам", особливо, учнів початкових класів, - питання дуже складне, поскільки т.з. "нотний" метод передбачає певний розвиток і тренування музичного слуху і пам'яті, компоненти, без яких оволодіння нотною грамотою, безперечно, являє серйозну проблему.
    Сутність "буквеного" методу полягала в тому, що учні привчаються відтворювати "звуки-букви" - спочатку кожен окремо, потім по декілька в різноманітній послідовності та комбінаціях, а далі переходять до слів, груп слів, речень, молитов і т.ін.
    Такі заняття, розвиваючи музичний слух і голос учня, створюють природну музично-слухову базу для подальшого переходу до безпосереднього володіння нотною грамотою, а також вносять елемент свідомої дії учня на перших кроках складного процесу освоєння нотної грамоти. Але найбільш важлива перевага цього педагогічного методу початкової музичної освіти полягала в тому, що її можна було розпочинати одноразово з оволодінням грамотою (читанням), як такою, і тому її реалізація не залежала від віку учня.
    Навчання співу "по котам" за методом Карасьова розпочинається лише тоді, коли учні достатньо оволоділи співом "по буквам" вивчили "букви-тони", мелодії, а тому їх подальший розвиток залишається лише перевести натак-би мовити нотну основу. У цьому контексті становить безперечний інтерес вживання при навчанні співу т.з. "подвижных нот", введених у практику початкової музичної освіти О.М. Карасьовим.
    Важливою особливістю цієї методи є те, що учень вже з перших кроків бере свідому участь в оволодінні нотною грамотою. Відомо, що в практиці початкової музичної освіти широко використовується т. зв. "пасивний метод", який полягає в механічному повторюванні одних і тих же мелодій, коли учні просто йдуть за голосом учителя чи музичного інструменту (скрипкифортепіано)а інколи за тим і другим разом. Головний недолік такого підходу полягає в тому, що учень не бере свідомої участі в учбовому процесі, що призводить до втрати інтересу до музичних занять.
    "Подвижные ноты" спрямовані в першу чергу на максимальну активізацію свідомої участі учня в навчальному процесі. Постійна зміна нот учителем чи учнем наочно демонструє необхідність проспівування, інтонування ноти вже не так як вона співалася до перестановкиа це в свою чергупримушувало учня наполегливо пригадувати, як раніше звучала та чи інша нотащоб її відтворити при новій зміні розташування "подвижных нот". Карасьов застосовував "подвижные ноты" двох видів - як круглі, так і квадратні. [Це було пов'язано з тим, що історія лінейної системи графічного запису музичних звуків і, зокрема, церковної музики мала в Росії свою специфіку.
    Як відомов цілому система фіксації нотних знаків на п'яти лінійках і в їх проміжках утвердилася в Росії не раніше XVI ст. - спочатку на Україні у вигляді т.зв. "Киевского знамени", а вже потім перейшла до Московії. Спочатку для запису використовувалися лише квадратні ноти які дещо відрізнялися від їх прийнятої форми в країнах Західної Європи. Квадратна система нотного запису проіснувала в Росії майже до кінця XVIII ст. У практиці ж церковного співу квадратна система продовжувала використовуватися поряд з т.з. круглою системою впродовж XIX ст.]. Наглядність, як важлива передумова системи "подвижных нот" Карасьовадопомагала не лише оволодінню т.зв. "горизонтальним" інтонуванням а ще й створювала широкі практичні можливості для розвитку "вертикального" інтонування сприяла формуванню гармонічного слуху шляхом побудови різноманітних музичних інтервалів акордів та гармонічних послідовностей.
    Важливо, з нашої точки зору, простежити за підходами Карасьова до організації практичних занять, які розпочиналися після достатнього оволодіння теоретичним матеріалом. Практичні заняття здійснювалися в двох напрямках: 1) заняття з учнями церковнопарафіяльної школи; 2) робота з загальним хором. Розглянемо їх більш докладно. Для організації практичних занять було утворено спеціальну церковно-парафіяльну школу. Головну працю по організації школи взяв на себе місцевий отець Петро Адвокатов. Школа нараховувала 20 дітей - 14 хлопчиків і 6 дівчаток. її склад було сформовано з учнів Воскресенської та Єлецько-Іллінської церковно-парафіяльних шкіл м. Чернігова.
    Так, з Єлецько-Іллінської церковно-парафіяльної школи були представлені учні старшої і середньої групи а з Воскресенської - учні молодшої групи, які не мали ніяких навичок зі співу. Практичні уроки проводив безпосередньо керівник курсів О.М. Карасьов. Зокрема, на першому уроці Карасьов спочатку запропонував повторити за ним голосні звуки - а, о, у, і, є та ін. При цьому він звертав увагу на спів цих звуків у різній тривалості (коротко чи подовжено). Потім керівник проспівав з дітьми на одній ноті "Аминь" "Господи помилуй" "Слава і ныне".