Сторінки музичної освіти Чернігівщини

Характерні риси сімейного музичного виховання на Чернігівщині у другій половині XIX ст.

    Наведений репертуар засвідчує факт поширення у сімейно-родинному середовищі різних національних композиторських шкіл Західної Європи та Росії. Домінуюче положення в репертуарному списку посідають твори італійських композиторів: Россіні, Доніцетті, Белліні, Верді. Водночас вкажемо на високий динамізм у поширенні творчості сучасних тогочасних західноєвропейських і російських композиторів, які репрезентували різні стильові напрями музичного мистецтва. Приміром, твори віденської класичної школи (Бетховен) доповнювалися творами композиторів-романтиків (Вебер, Ліст, Шопен, Мейербер, Мендельсон) та вокальною лірикою російських композиторів (Глінка, Гурильов, Варламов, Бахмет'єв). Як свідчить репертуарний список, домінуючим художнім напрямом музичних вечорів є романтизм, який був провідним у європейському мистецтві середини ХІХ століття. Про це свідчать твори композиторів Россіні, Доніцетті, Вебера, Белліні, Мендельсона, Ліста, Шопена, Верді. Твори яких відбивають як різні етапи становлення і розвитку цього мистецького стилю так і особливості практичного побутування музичних творів композиторів-романтиків в Україні. До того ж, зміст концертних програм музичних вечорів повідомляє нам конкретні факти виконання оригінальних музичних творів українських композиторів. В даному випадку мова йде про виконання солоспівів М.А. Маркевича "На що мені чорні брови" ("Сирітка") на слова Т. Шевченка та "Не плачь, не плачь". Як свідчать оглядові матеріали місцевої преси слухацька аудиторія виявляла жвавий інтерес до творів української музики. Так, оцінюючи солоспів М.А.Маркевича "На що мені чорні брови" повідомлялося: "Не смотря на то, что в этой песне сохранен вполне характер чисто Малороссийского напева, некоторые места обнаружили ясно, что труд сей принадлежит к високим музикальним произведениям".
    Таким чином, дослідження репертуару сімейних музичних вечорів дозволяє стверджувати, що, по-перше, на початку другої половини ХІХ ст. на Чернігівщині продовжувався процес активного залучення до культурного обігу досягнень західно-європейської та російської музичної культури, а також робилися пошуки виходу творів української авторської музики на широку слухацьку аудиторію. По-друге, наведені факти підтверджують сутність думки висловленої відомим дослідником музичного життя на Чернігівщині XVIII-XIX ст. Копержинськимякий стверджував:
    "Животворною силою в музиці того часу була музика італійська... Впливи музичні йшли на Чернігівщину почасти посередньо через Росію, почасти безпосередньо з Заходу (Італія, Франція, Німеччина). Безпосередньо, якість особливості були й у самім музичнім репертуарі Чернігівщини, коли порівняти його з репертуаром інших земель України".19 По-третє, в цей час музичне життя регіону переходило в русло осмислених, цілеспрямованих дій, стаючи важливим фактором громадського життя. По суті справи, ми маємо перший приклад з історії культурного розвитку регіону, коли саме музичне мистецтво розглядалося як активний чинник формування громадської думки і в цьому напрямі здійснювалися конкретні дії. Фактично, було започатковано процес цілеспрямованого поширення ідейно-виважених творів музичного мистецтва. Разом з тим, враховувалося, що дуже важливо, певна непідготовленість слухацької аудиторії щодо сприймання цих творів. В цьому контексті звертає на себе увагу те, що сімейні музичні вечори виконували не лише функцію дозвілля але й просвітницьку . При цьому, перевага надавалася більш демократичним, не складним за своєю будовою, творам музичного мистецтва. Наприклад, у жанрі інструментальної музики - увертюрам, фантазіям, ноктюрнам, дівертисментам. У вокальному - романсам, аріям та каватинам з популярних опер. У цьому особливо переконує репертуарний список групи Б. Вокальна лірика російських і українських композиторів Глінки, Аляб'єва, Варламова, Яковлева, Бахмет'єва, Маркевича, завдяки природньому зв'язку з музичними традиціями народної пісні, була дуже поширеною у музичному побуті того часу. По-четверте, звертає на себе увагу прагнення організаторів сімейного музикування до використання у творчих програмах різноманітних музичних інструментів та різних форм їх поєднання. Як свідчить проведений аналіз репертуару сімейних музичних вечорів, домінуюче положення серед інших музичних інструментів належало фортепіано. Фортепіано використовувалося в якості сольного музичного інструменту та для супроводу різноманітних вокальних і інструментальних творів. Простежується прагнення до творчого поєднання різних ансамблевих форм. Приміром, в інструментальному жанрі:
    а) дуети - фортепіано і скрипки, фортепіано і віолончелі;
    б) тріо - фортепіано, скрипка, віолончель;
    в) струнний квартет - скрипки І і II, альт віолончель;
    г) струнний ансамбль - І скрипки (дві), II скрипки (дві), альти (два), віолончелі (дві), контрабас, фортепіано;
    д) оркестр.
    Для виконання вокальних творів, окрім сольного співу, залучилися дуети, терцети, хорове виконання. Підкреслимо - як інструментарій сімейних музичних вечорів, так і форми їх проведення, відповідали сталим європейським традиціям салонно-камерного музикування.
    Естетична потреба слухацької аудиторії щодо спілкування з музичним мистецтвом, у формуванні якої активну участь брали організатори сімейних музичних вечорів, спонукала до пошуку різних форм музично-виконавської діяльності, яка в подальшому набирала все більше розгорнутого та цілеспрямованого характеру.