Сторінки музичної освіти Чернігівщини

Деякі особливості музичної освіти на Чернігівщині у XVIII на початку XIX ст.

    Цікаво, що М.І. Глінка використовував різні музично-педагогічні підходи при проведенні відбору перспективних щодо музики дітей.
    Наприклад, у Чернігові ця робота проводилася з урахуванням наступних вимог:
    1. Прослуховування дітей проводилося "чрезвычайно тщательно".
    2. Діти розподілялися на відповідні вікові групи, до яких спочатку відбирали тих, хто просто мав музичний слух і голос.
    3. У результаті ретельної перевірки відбирали найбільш здібних (у даному випадку з 40 хлопчиків було відібрано 8).
    4. Для хлопчиків, що пройшли більш глибоку перевірку було організовано заняття під керівництвом М.І. Глінки. З цією метою Глінка брав їх до себе на квартиру в Чернігові "поил чаєм и обращался к ним как можно ласковее, неоднократно пробовали их слух и голоса, заставляя их следить за скрипкой... Некоторые мальчики были одарены столь тонким слухом, что следили непринужденно за всевозможными интервалами, даже за музыкальной чепухой, которую изощрялся производить Палагин, чтобы сбить их".
    5. Потім дітей (остаточно цього разу до Петербургу було відібрано 19 хлопчиків) М. Глінка привіз на певний час до центру "своих операций - доброго моего знакомого помещика Черниговской губернии, Борзнянского повета Григория Степановича Тарновского", який мешкав у Качанівці. Там юні співаки під наглядом "дядьки Саранчина" постійно вдосконалювалися в мистецтві співу під керівництвом Палагина, співали з хором Тарновського, ходили до церкви, брали участь в різних музичних ансамблях (дуетах, тріо і т. п.). І тільки після цього вони виїхали до Придворної співацької капели в Петербург.
    Необхідно зазначити, що проведення набору малолітніх півчих до Придворної капели мало не тільки суто творчі, але й соціальні наслідки для тих, хто такий відбір пройшов. Так, згідно універсала гетьмана К.Г. Розумовського будинки, а також сім'ї придворних малолітніх півчих звільнялися від постоївта податків.
    У Придворній капелі малолітні півчі навчалися співу, грі на скрипці, гуслях, бандурі. Особливим наказом було регламентовано порядок навчання і звільнення малолітніх півчих. Заняття з ними з загальноосвітніх дисциплін, окрім хорового співу, проводилось у широкому обсязі, і розбивалося на три класи. Зокрема, як видно з указу придворної контори від 11 серпня 1763 р., полковник Марко Полторацький, який тоді виконував обов'язки директора Придворної капели, склав угоду з вчителем французької, італійської мов, історії та географії Фомою Бускетом, згідно якої останній мусив "обучать двора Ея Императорского Величества малолетних певчих, сколько когда оных будет, - русскому, французскому, итальянскому, немецкому языкам, истории, географии, арифметике... По прошествии каждого года учредить зкзамен, на котором все ученики имеют быть свидетельствованы при полковнике Полторацком о успехах в разных касающихся до их учения частях .
    Термін перебування у кожному класі дорівнював приблизно двом рокамз тимколи при "спадении с голоса" юний півчий міг після складання екзамену отримати чин 14 класу з правом зайняття посади канцелярського службовця.
    У Придворній капелі окрім загальноосвітніх дисциплін також викладали й живопис. Найбільш здібні учні після природної зміни голосу переходили навчатися до Академії мистецтв. Так було, зокрема, з відомим художником, вихідцем з Чернігівщини А.П. Лосенком та ін.
    Заняття з малолітніми півчими Придворної співацької капели проводилися з винятковою вимогливістю та принциповістю. Яскравим свідченням цього є один із фактів діяльності капели. На початку XIX ст. один з мешканців Чернігівської губернії "титулярний советник Петр Христианович, старик 70-ти лет" звернувся з проханням до імператриці Марії Федорівни "о принятии под высочайшее покровительство взятого в придворные певчие внука его, дворянина Никиту Василенка". Відповідь Д.С. Бортнянського, який тоді очолював Придворну співацьку капелу, до канцелярії імператриці не викликає сумнівів щодо педагогічних принципів відповідача. "На отношение Ваше касательно титулярного советника Петра Христиановича имею честь Вас уведомить, что он понапрасну утруждает Ея Императорское Величество прозьбою о поступившем внуке его в малолетние певчие, которьш и без просьбы его изучен будет тому, чему и прочия ученики".