Жінки Чернігівської "Громади"

Розділ 2

Виникнення "Громади" у Чернігові. Роль громадівців у культурно-освітньому розвитку Чернігова

    Чернігів наприкінці ХІХ століття - невелике провінційне місто, не залишився осторонь громадських процесів, які вирували у Києві, Полтаві тощо. У цей час у місті зібралася плеяда інтелігенції, яка прагнула діївідродження української культури. Тому виникнення у Чернігові "Громади" було явищем закономірним, очікуваним. Для цього тільки була потрібна людина, яка б зуміла організувати розрізнені прагнення і сили тодішньої інтелігенції в одне - боротися за виокремлення української культури у самостійне явище, незалежне від російської.

    Після закінчення Київського університету (1893р.) повернувся до Чернігова член Київської студентської громади Аркадій Васильович Верзилов, який особисто був знайомий з членами "Старої Київської громади" - О. Кониським, О. Пчілкою, М. Лисенком та М. Старицьким. Після обрання його секретарем Чернігівської міської Думи, А. Верзилов намовляє великого прихильника української культури, адвоката І. Л. Шрага, створити у Чернігові українську "Громаду". Останній запросив на нараду О. Тищинського - письменника, друга Глібова Л., та В. Андрієвського - активного громадського діяча, організатора революційного підпільного гуртка "Прогрес". На цій нараді було схвалено створення Чернігівської "Громад".

    У тому ж 1893 році до "Громади" приєднався В.І. Самійленко, який прибув у Чернігів і обійняв посаду секретаря редакції "Черниговского земского сборника". У 1894 р. письменник Б.Д. Грінченко одержав посаду у Чернігівському губернському земстві і також став її членом. Незабаром до Чернігова приїхав О.О. Русов і поповнив громадівський осередок. До складу "Громади" з січня 1894 р. до червня 1902 р крім названих членів, входили вже: С.В. Василівський (директор селянського банку), О.Л.Глібов (директор земської друкарні), М.М. Грінченко, Г.О. Коваленко (письменник, діловод у міській думі), М.М. Коцюбинський, В.У. Коцюбинська, С.Ф. Русова І. М. Руденко (очолював сирітський будинок у Чернігові), В.П. Степаненко, Є.К. Тимченко (рахівник статистичного відділу Чернігівського губернського земства), В. І. Харченко (член міської думи), М.Ф. Чернявський (письменник, статистик статистичного відділу Чернігівського губернського земства) А.П. Шелухін (консерватор музею ім. В.В. Тарновського), Ф.С. Шкуркіна (учителька дівочого сирітського дому).

    Товариство було організацією нелегальною, через те людей до неї приймали обережно. Обирали тих, хто міг бути корисним для громадської діяльності. Так, М. Загірня згадує, що одного товариша, якого рекомендували О. Кониський та В. Антонович, не обрали до "Громади" за його балакучість та за схвалення фізичних кар у школах.

    Метою товариства була боротьба проти державного, соціально-політичного, культурного гніту, відстоювання і творення української культури. У його лавах об'єднується багато видатних талановитих людей, що спрямували свої зусилля на справу національного відродження українського народу, культури та політичного самовизначення.

    Спочатку діяльність членів товариства була обмеженою різними дискусіями та маніфестами з приводу діяльності "Громади", бо її склад за своїми поглядами був дуже різноманітним.

    Та з прибуттям нових членів "Громада" розкололася на два табори: поміркований та радикальний. Останній і очолили М. М. Коцюбинський М. Чернявський, І Шраг.

    Остаточний розкол стався у 1905 році після оголошення царського маніфесту. Якщо помірковані "мали надію на царські обіцянки", то Коцюбинський, Шраг вирішують висловитися проти царського маніфесту, доводячи, що тільки боротьба із самодержавством може дати обіцяну свободу.

    Ще у 1893 р. І.Л. Шраг подав губернському земству вмотивовану "доповідну", в якій просив гласних порушити питання про те, щоб українську мову було запроваджено в школи Чернігівщини, дозволено видавати народною мовою підручники і книги та допущено їх у шкільні бібліотеки. На його подання губернська управа земства наклала резолюцію, в якій земським зборам пропонувалося сприяти тому, щоб місцева мова була допущена в школу як допоміжний засіб для вивчення літературної російської мови (тобто пояснювати по-українськи незрозумілі дітям терміни). Інші його пропозиції вона не підтримала. Проте "доповідну" гласного І.Л. Шрага комісія по народній освіті губернського земства розглянула тільки в 1897 р. Після дебатів вона вирішила не подавати її на розгляд губернських земських зборів. На цьому боротьба за розвиток української культури та української мови не припинилася. М. Коцюбинський, І. Шраг та інші члени товариства у 1898 році Чернігівському губернатору надіслали вмотивовані вимоги:
    - щоб допущено було українську мову у школах Чернігова.
     - щоб дозволено було видати народною українською мовою шкільні підручники і книги.
     - щоб ці книжки знаходилися в шкільних бібліотеках і діти мали до них допуск.

    Завдяки М. Коцюбинському та І. Шрагу в Чернігові були створені гуртки самоосвіти, де читали лекції з української історії Б. Грінченко та Г. Коваленко, з історії письменства - М. Коцюбинський та М. Чернявський.

    "Громада" зібрала велику і цінну бібліотеку, що складалася з найкращих творів українських, російських та зарубіжних письменників, якою користувалися молодіжні гуртки, усі бажаючі.

    Члени товариства постійно дбали про розповсюдження популярних творів для народу рідною мовою; коштами "Громади" видано декілька книжок, зокрема, "Думи кобзарські", альманах "Дубове листя", "Хвиля за хвилею", "З потоку життя", байки Л. Глібова, твори Б. Грінченка. "Громада" допомагала Г. Коваленкові видрукувати дешеві портрети багатьох українських письменників, потурбувалася, щоб земським книжковим складом керувала член товариства Ганна Андрієвська, директором музею старовини імені В. Тарновського - член "Громади" А. Шелухін.

    Поступово "Громада" українізувала і взяла під свій нагляд "Земський збірник Чернігівської губернії", де головував В. Самійленко і частенько друкував твори членів цього товариства.

    Чернігівська "Громада" відіграла велику роль і у виданні газети "Черниговский листок", ініціатором заснування її, редактором і найдіяльнішим співробітником її був Л.І.Глібов. Вона видавалася з 12 липня 1861 р. До 6 серпня 1863 р. Усього вийшов 61 номер, газета виходила нерегулярно: в 1861 р. - 11 номерів, у 1862 р. - 36, у 1863 р.-14.

    "Черниговский листок" ставив своїм завданням "надати можливість місцевим жителям мати свій друкований орган громадського життя і діяльності", здійснити "всебічне й неупереджене дослідження українського краю і українського народу та усвідомлення його потреб", насамперед Чернігівщини. Ці завдання були співзвучними із завданнями, які поставили перед собою громадівці і які усіма силами намагалися втілити у життя.