Черниговская Епархия

ПОТИР СТОЛЬНЕНСЬКОЇ ПРЕОБРАЖЕНСЬКОІ ЦЕРКВИ
Г. П. АРЕНДАР (Чернігів)
     У фондах Чернігівського історичного музею зберігається значна колекція культового срібла, в т. ч. досить цікавий потир, який належав стольненській Преображенській церкві.
     Як відомо, сотенне містечко Стольне з 1740 р. було у володінні генерального судді війська Запорізького Андрія Яковича Безбородька, а після його смерті перейшло у спадок його синам. Один із них Олександр Андрійович Безбородько (1747- 1799) став відомим державним діячем, дипломатом, при дворі Павла І був канцлером, отримав графський і князівський титули. На протязі життя він не поривав зв'язки з родинним маєтком. На його кошти, як свідчить Філарет (Гумилевський) у 1780-х рр. була збудована кам'яна церква у Стольному.
     Ним же був внесений у парафіяльну Преображенеьку церкву срібний потир, про що свідчить різьблений на внутрішній-стороні піддона напис: "Сия чаша исправлена въ церковь Прєображенія господня столинскую коштомъ графа Александра Андреевича Безбородька 1792 года Мая дня".
     З другого напису, вибитого у вигляді крапок, дізнаємося,, що "1847 года визолочена сія чаша вновь старашемъ Ієрея: Льва Косовича і старости Андрея Шостака. Употреблено золота пять червонц голан".
     Потир виготовлений, напевно, за індивідуальним замовленням О. Безбородька московським майстром срібних справ Іваном Фроловим, про що свідчить його тавро "І. О.". Воно складається з двох початкових російських літер імені і прізвища майстера, які обведені прямокутним щитком. Поряд вибиті тавра м. Москва (Георгій Переможець на коні проколює дракона), пробірного майстра Олексія Вихляєва з датою "1789" і тавро невідомого майстра по якості "АОП" в серцевидному щитку (його тавра, які виявлені на срібних речах в музеях Росії, відносяться до 1775-1804 рр.).
     В Москві був досить суворий контроль за якістю виробів: майстер зразу ж після виготовлення речі повинен був її затаврувати в "Пробірній палаті". Таким чином, 1789 рік, який вибитий на таврі пробірного майстра, ми можемо вважати роком виготовлення потира.
     Про це свідчать також форми і особливості орнаментації виробу. З 80-х рр. XVIII ст. в характері обробки речей із срібла з'являються риси класицизму: квіткові гірлянди, вінки, вази, предмети карбуються низьким рельєфом.
     Потир складається з трьох головних частин - чаші, стержня і седеса. Чаша має дещо видовжені, але приємні пропорції, вінця трохи розширені, денце заокруглене. Знизу на чашу надіта прорізна сітка з хвилястими краями, на якій карбовано плоским і низьким рельєфом досить складну композицію з великих листів аканту, хвилясто підвішених стрічок, вазонів класичного стилю, головок херувимів. У сітку вправлено 5 овальних живописних емалевих медальонів із зображеннями Христа, Предтечі, Богородиці, розп'яття. Доповнюють художнє оформлення медальйонів обрамлення у вигляді бантиків зі скла зеленого, білого і рожевого кольорів.
     Седес має сферичну форму. Його поверхня прикрашена п'ятьма картушами, гравірованими лускою і з'єднаними між собою хвилястими стрічками з квітами та карбована попарно голівками херувимів. Між картушами вмонтовано 5 округлих емалевих медальйонів в тому ж обрамленні, як і на чаші. На них зображені страсті Христа.
     Чашу з седесом з'єднують три литі чоловічі фігури, які, неначе атланти, підтримують її знизу. Фігури виконані дещо грубувато, що значно знижує художній рівень роботи.
     В цілому потир є цінною пам'яткою російського золотарства останньої чверті XVIII ст.
      >>> Васильєва М. В. (Вологда) Гуттеровское братство на Черниговщине