Перший готель з'явився у Чернігові ще на початку XIX століття. Це був одноповерховий дерев'яний будинок, де знаходився трактир та номери для приїжджих. Збудували його відпущені на вільні промисли ярославські кріпаки Сидір Сорокін та Олексій Сидоров. Стояв він на перехресті вул. Шосейної та Воздвиженської, на тому місці, де зараз розташований ювелірний магазин "Янтар".
Важко сказати, чому власникам готелю спало на думку дати йому гучну назву "Царград", бо навіть після зведення у другій половині XIX століття нового двоповерхового цегляного будинку, він нічим не нагадував столицю Османської імперії. І все ж таки "Царград" завжди буде посідати почесне місце в історії столиці Чернігово-Сіверської землі. Цю славу готель отримав завдяки своїм гостям. У травні 1820 року та у серпні 1824-го у готелі зупинявся Олександр Сергійович Пушкін. У грудні 1828 року тут мешкав ще юний Микола Гоголь. Не обминув "Царград" і Тарас Григорович Шевченко, коли 24 лютого 1846 року прибув до Чернігова за завданням Археографічної комісії замальовувати історичні та архітектурні пам'ятки. Спираючись на спогади самого Кобзаря, можна зробити висновок, що на той час інших готелів у місті не було, тож вибирати, як кажуть, не доводилось. Але немає сумніву, що Лев Миколайович Толстой, який побував у Чернігові у жовтні 1884 року, та Максим Горький, під час відвідин нашого міста влітку 1891 року, зупинялися у "Царграді" навмисно. На жаль, до наших днів споруда цього славетного готелю не збереглася, її було зруйновано у 1941 році під час бомбардування Чернігова німецькими літаками.
Як уже зазначалося, довгий час "Царград" залишався єдиним загальнодоступним закладом нашого "губернського хутора", де, тимчасово перебуваючи у Чернігові, людина могла знайти гідний притулок. Але розростання міста та збільшення кількості приїжджих вимагали розбудови готельного господарства. Тому кількість чернігівських готелів швидко множиться. На початку XX століття їх налічується вже 14. Всі вони різні за розмірами, архітектурою та місцем розташування. Об'єднує їх одне - гучні назви.
Неподалік від театру, навпроти міського трикласного училища (район сучасного кінотеатру ім. Щорса), знаходився одноповерховийале достатньо комфортабельний "Гранд-Готель", схований у зелені дикого винограду. У ньому, як правило, зупинялися поважні заможні люди, які не любили зайвого шуму. Одна доба проживання у цьому готелі коштувала від 1-го до 10 карбованців. Але спокій та комфорт були забезпечені.
На вул. Шосейній (пр. Миру) навпроти Єпархіального будинку (сучасна філармонія), на початку 1900-х років підприємець Биховський збудував власний готель, який отримав назву "Берлін". Він був трохи дешевшим (від 75 коп. за добу), але майже нічим не поступався "Гранд-готелю".
У 1910-1912 роках на тій же Шосейній вулиці був зведений величезний на ті часи цегляний будинок Олександрійського готелю (зараз історичний факультет Державного педагогічного університету). Тоді він був найкращим у Чернігові, мав ресторацію з гарними кухарями, ванну, електричне освітлення і навіть телефон. При цьому мінімальна ціна проживання дорівнювала 75 копійок. Існував на Шосейній вулиці ще один готель. Називався він, як і попередні, у чернігівських традиціях - "Марсель".
Хто не бажав мешкати на гамірному Шосе, міг поселитися у "Брістолі", на вулиці Богоявленській (вул. Шевченка). Цей готель мав свої переваги. Він теж був розташований у центрі міста, мав комфортабельні номери, гарну кухню та приміщення для коней і карет. Але його господар встановив значно нижчу ціну за проживання - від 35 коп. за добу.
Цікаво, що саме на Богоявленській скупчилося у той час найбільше міських готелів - "Юг", "Ермітаж", "Сан-Ремо", "Метрополь" та "Комерційні номери", від яких, як і від інших, теж ходила лінійка до залізничного вокзалу.
Інші готелі були розкидані містом таким чином: на Борисоглібській (Серьожнікова) знаходився так званий "Бель-Вю", з ціною за номер 60 копійок на добу, на Воздвиженській (Родимцева) стояв "Європейський", а на Театральній площі - "Економія".
Слід зазначити, що готельне господарство Чернігова було під постійним пильним контролем з боку міського самоврядування. За встановленими Думою правилами, будинок для готелю неодмінно мав відповідати таким нормам:
1) знаходитися безпосередньо на вулиці і мати не менше двох виходів, один з яких на вулицю;
2) не міститися у підвальному поверсі;
3) мати шість і більше кімнат, що повинні бути світлими, теплими та мати окремий вихід у коридор;
4) біля номерів повинна знаходитися спеціальна кімната для слуг зі звуковим зв'язком з усіма номерами;
5) у готелі повинен бути туалет, кухня, приміщення для коней та екіпажів, комори;
6) біля входу до готелю повинні горіти ліхтарі, а брама своєчасно закриватися. Особливо суворі вимоги встановлювалися і до санітарного стану приміщень, що контролювався лікарем.
У зв'язку з тим, що всі чернігівські готелі були тоді приватними, власник особисто відповідав за допущені порушення.
Після Жовтневої революції всі готелі стали державними і в них почалася нова історія.
В.РУДЕНОК