О культуре общения

Выношу на ваше рассмотрение реальный отрывок из безкупюрной переписки двух высококультурных столпов общества, не чуждых морали и высокой духовности, что непосредственно явствует из диалога.

— Ого... Яка революція твориться у нас на блогах!

— Та то таке... Баловство. Блюзнірство. Бундючість. Бевзевість. Безвідповідальність. Без коментарів.

— Беспести, не чекав, бля буду.

— Базікання бевзів
     без віз і без меж.
     Зненацькісна щойність
     раптових авжеж.

— Більше бормотухи,
     бачить Бог мене,
     блискавично, духом
     бражку не бухне
     Бармалей брунатний,
     брудом битий весь.
     Буде битий батяр
     бризом з піднебесь.

— Боронь Боже від баранів,
     Боронь Боже від батяр.
     Бо барани, як тарани,
     А батяри, як тягар.

    Перші рогами таранять,
    Другі тягнуть до глибин.
    Всяк по-своєму циганить.
    Тілько Бог на всіх один.

— Колись диявол-дякон
     з чортом-попом говорив,
     кого б із них, клишоногих тих
     cильніш чоловік любив.

     Чортисько-пописько
     кривився слизько:
     "Он бачиш, бабця
     Богу молиться,
     б'є поклони,
     "Господь наш - сонце,
     іконик-коник".

    Диявол-дяк
    відповідав так:
   "Буде шана,
    якщо визнаєш пана.
    Старий, молодий,
    багатий чи ні,
    вклонись Сатані".

   Розмова та нудна
   Точилася б довго й марудно
   Та я, знічев'я, встряг:
   чорта трісь, попа хрясь.
   Буде вам, спокусникам,
   слів облудникам
   дуля з маком,
   батіг з перцем,
   солі в очі,
   а всім людям мирним - доброї ночі.

— Сракопад у Чернігові передбачається.
     Кобиляча срака на всесвітом розгортається.
     Туман яром та понад дорогами. Ожеледиця.
     Хто спіймає облизня,
     хто оселедця,
     а хтось ожеребиться.

   Брахма видохне. Пара піде в свисток.
   Рагнарог обламає роги під черешок.
   Вій - Люципера, чорта лисого, секретар.
   З його слів записано вірно.
   Чувак, ушквар!

— Як під сракою тією вздовж ріки
    Прали пряжу небораки-чумаки
    Прали пряжу, примовляли, плачучи:
    "Заїбали нас проклатії хачі.

    Що торгують на базарі кавуном.
    Нашу віру православную з гівном
    Щоб змішати, бусурмани-запроданці.
    Ми ж - святії християни-голодранці".

    Й так пісня їх горлянки розрива,
    Що в степу пожухла вся трава,
    Що шуліки гірко крячуть у лісах,
    А в Марічки зачесався пах.

   Хліб чумацький, як ті опади глевкий.
   Хай почують Цой і Брахма голос мій.
   Вб'ють Люципера, що сяє як ліхтар.
   Я скінчив, тепера ти ушквар!

— Калач особливий жував я спроквола.
     Збагнув не одразу, в чім сутність прикола.
    А що як картавий кремлівський діяч
    створив на погибель підступний "калач"?

   Бо в слові тим калу є левова доля,
   а значить не з зерен, що виросли в полі,
   не з борошна білого й яйців з жовтками
   ліпили цю погань масони з жидками
   в тіні Мавзолею рукою Москви,
   сміючись картаво: "Давітесь, хохлы!".

   Я всіх закликаю, в кім думка повстала:
   не їжте хлібин з особливого кала!

   Хай точать їх свині, жиди, москалі,
   цигани, пігмеї, дрищі, рагулі,
   собаки, кацапи, жиди, комуністи,
   жиди, пiдopаcи, лесбійки, артисти,
   московські попи, модельєри, жиди,
   запроданці, зрадники, суки, менти,
   дизайнери, хвойди, жиди, грантоїди,
   араби, нацмени та інші друїди,
   бомжі, депутати, адепти ГОП-АРТа
   та решта, кого називати не варто.

   Їжте, браття, автентичне сало.
   Москалям - священний газават.
   Щоб кацапи всі повиздихали
   будем їм у труби газувать!

— Братчики мої, що все жуєте
     калачі, іриски та лаваш?
     Озирніться, у країні Йєті
     прожива наноправитель ваш.

     Він літає мощьно над полями
     на пружнім крилатім журавлі
     і клянуть молитвами й словами
     президента мудрі москалі.

     Сяє його морда величава
     над Расєєй, Чудью і Чічньой.
     Прикордонна дальняя застава
     боронить хоробро отчій дом.

     Ти, хохол, що газ потирив підло,
     бережися, і ховайсь в підвал.
     Темні дні минули непомітно,
     русскій мір за родіну восстал.

— На том і пор'єшилі.
     На грудь м'єдаль прішилі,
     В валют'є обвал'ялі
     І в бронз'є ізваялі.
     С т'єх пор на постам'єнте
     Стоіт по грудь в цем'єнте.

— Оце взяв та і надрукував того твого гурівського портрета. Так що, якщо зайдеш - матимеш презента.

— Куди маю зайти?

— До мене, знамо діло.

— Знамо ділдо на роботу чи додому?

— Додому. Я на роботі буваю нечасто і самогон не тримаю.

— Я теж не тримаю самогон - одразу виригую.

— Жах який. Це просто сюжет для нової фотографії. Ну, коротше, я тебе запросив, так що - телефонуй, хоча б і на цих вихідних.

— Телефонування, допоки що, є унеможливленим згідно відмови мого перемовляльно-мобільного засобу виконувати свої обов'язки, гарантовані інструкцією виробника. Згодом вирушаю на чимчикування до якомога ближчої крамниці, де за певних умов здійснюються торгівельні операції між тимчасовими торгачами та постійними придбачами засобів спілкування, аналогічних вищезгаданому.

С этими словами один из собеседников закрыл ноут и отправился покупать новый мобильник.


.