Судова система України: відповіді чи ще більше запитань?
Система або боротьба з вітряками…
На моєму прикладі можна побачити , а чи варто боротися за право бачити дитину, якщо чоловік (неофіційний) Вашої колишньої дружини – один з найвпливовіших людей міста, колишня теща – працівник КРУ. Висновок робіть самі. Я просто викладаю документи, протиріччя в яких будуть цікаві будь-якому юристу по сімейному праву.
Питання щодо канікул, яке я також підняв в заяві - взагалі не розглянули.
Раніше я забирав доньку зі школи після уроків, о 12 годині, жодних проблем не виникало, за проханням суду була надана довідка про те, що у доньки в п’ятницю з 18 до 19.30 год. танці. Цікаво, чому суд, який має діяти в інтересах дитини, вийшов за межі позивних вимог та визначив, що батько тепер буде забирати дитину (з речами) за годину до занять (які іноді переносять на інший час) невідомо звідки і в кого і повинен повідомляти матір (письмово чи як?!), яка буде знаходитись невідомо де і з відключеним телефоном?! До речі, як показує практика, жодної реальної відповідальності батьки перед дитиною в таких випадках не несуть. Рішення (тим більше таке) можна не виконувати, знайшовши безліч причин.
Нещодавно донька з мамою і 54-річним «прийомним» батьком чудово провели час, каталися в Терміналі на картингах. Я тільки радий і донці сподобалось. Мені тільки не зрозуміло, а рідний батько за для такої можливості має домовлятися?! Цікаво тільки , скільки раз і коли: до чи після рішення?! А знаєте, скільки коштує домовитись з моєю ображеною колишньою дружиною, щоб не сидіти на канікулах вдома, думаю, вже знаєте. Тому я, мабуть, погоджуся з останніми словами: «Бідна дитина».
P.S.: стаття 141 Сімейного Кодексу України: «Мати, батько мають рівні права і обов’язки щодо дитини»