10 років потому
10 років тому. 25 березня 1999 року...
Я добре пам’ятаю цей день. Пам’ятають його і багато інших, як один із найбільш чорних днів в новітній українській історії. А може і не лише новітній...
Це був четвер. Вечірній випуск новин на головному тоді каналі 1+1. Здається, перший сюжет. В ньому розповіли про трагічну смерть Великого Українця, десидента, політика, журналіста і просто Людину В’ячеслава Максимовича Чорновола.
Як сьогодні пам’ятаю свою скупу сльозу біля телевізора. А потім вже не скупу в спальні, в батьківському домі в Щорсі. Якщо не помиляюся, це був передостанній день, коли хтось бачив мої сльози. Кадри, на яких Чоновіл посміхався, випромінював оптимізм та заносив до залу Верховної Ради 24 серпня 1991 року великий жовто-блакитний прапор іншої реакції у 15-ти річного школяра викликати не могли.
Тоді, за 6 місяців до виборів Президента України Чорновіл заважав. Просто заважав сценарію, згідно з яким у другий тур виборів вийде Кучма і комуніст, що забезпечить беззаперечну перемогу першого. В той день мало хто про це знав.
Не зважаючи на це, мало хто сумнівався тоді, що Чорновола вбили. Навмисно. Більшість небезпідставно підозрювали в цьому діючого тоді Президента чи когось з його “оточення”...
Клятик “КАМАЗ”, кляте ДТП, клята траса Київ-Золотоноша... 5 років потому я побував на цьому місці. Тоді там було встановлено пам’ятник В’ячеславу Максимовичу.
Сильні, знакові люди не йдуть просто так, не йдуть в нікуди. Він лишився в наших серцях назавжди.
Він став Героєм України. Посмертно. Діючий сьогодні Президент Віктор Ющенко називав розслідування справи Чорновола “справою честі”. Але досі країна не почула відповіді на головне питання – хто замовник? Деякі говорять, що знають виконавців і організаторів. Але ніхто не каже про замовників. Мабуть, за 4 роки президентства Віктора Андрійовича “прориву” у розслідуванні справи Чорновола не сталося. Схоже, вже і не станеться ніколи. Про справедливість в цій країні тільки говорять.
Не дивлячися на це все, В’ячеслав Максимович назавжди ввійшов в історію, як один із найпринциповіших борців за її Незалежність. На відміну від багатьох інших борців, в його житті все ж був найщасливіший день – 24 серпня 1991 року.
Він таки прожив 7,5 років в Незалежній Україні. Так, не такій, як він і ми всі хотіли її бачити. І сьогодні вона не така. Але якщо б не такі, як Чорновіл, сьогодні не було б ніякої.
Крім уособлення боротьби за Українську Державу він став уособленням тих проблем державотворення, які ми бачимо сьогодні. Адже влада тієї країни, за яку так боровся Чорновіл та його покоління стала організатором його вбивства. Українська влада Кучми зробила з Чорноволом те, чого не змогла зробити за багато років влада совєтська...
Давайте вшануємо його світлу пам’ять хвилиною мовчання...
Якими Ви там нас бачите, з небес? Ви ж знаєте, що все буде добре, і скоро Україна стане сильною державою, про яку Ви мріяли завжди і про яки ми мріємо зараз і якою будемо пишатися. Я в цьому переконаний, як і Ви, В’ячеславе Максимовичу...
Слава Україні! Героям Слава!
Я добре пам’ятаю цей день. Пам’ятають його і багато інших, як один із найбільш чорних днів в новітній українській історії. А може і не лише новітній...
Це був четвер. Вечірній випуск новин на головному тоді каналі 1+1. Здається, перший сюжет. В ньому розповіли про трагічну смерть Великого Українця, десидента, політика, журналіста і просто Людину В’ячеслава Максимовича Чорновола.
Як сьогодні пам’ятаю свою скупу сльозу біля телевізора. А потім вже не скупу в спальні, в батьківському домі в Щорсі. Якщо не помиляюся, це був передостанній день, коли хтось бачив мої сльози. Кадри, на яких Чоновіл посміхався, випромінював оптимізм та заносив до залу Верховної Ради 24 серпня 1991 року великий жовто-блакитний прапор іншої реакції у 15-ти річного школяра викликати не могли.
Тоді, за 6 місяців до виборів Президента України Чорновіл заважав. Просто заважав сценарію, згідно з яким у другий тур виборів вийде Кучма і комуніст, що забезпечить беззаперечну перемогу першого. В той день мало хто про це знав.
Не зважаючи на це, мало хто сумнівався тоді, що Чорновола вбили. Навмисно. Більшість небезпідставно підозрювали в цьому діючого тоді Президента чи когось з його “оточення”...
Клятик “КАМАЗ”, кляте ДТП, клята траса Київ-Золотоноша... 5 років потому я побував на цьому місці. Тоді там було встановлено пам’ятник В’ячеславу Максимовичу.
Сильні, знакові люди не йдуть просто так, не йдуть в нікуди. Він лишився в наших серцях назавжди.
Він став Героєм України. Посмертно. Діючий сьогодні Президент Віктор Ющенко називав розслідування справи Чорновола “справою честі”. Але досі країна не почула відповіді на головне питання – хто замовник? Деякі говорять, що знають виконавців і організаторів. Але ніхто не каже про замовників. Мабуть, за 4 роки президентства Віктора Андрійовича “прориву” у розслідуванні справи Чорновола не сталося. Схоже, вже і не станеться ніколи. Про справедливість в цій країні тільки говорять.
Не дивлячися на це все, В’ячеслав Максимович назавжди ввійшов в історію, як один із найпринциповіших борців за її Незалежність. На відміну від багатьох інших борців, в його житті все ж був найщасливіший день – 24 серпня 1991 року.
Він таки прожив 7,5 років в Незалежній Україні. Так, не такій, як він і ми всі хотіли її бачити. І сьогодні вона не така. Але якщо б не такі, як Чорновіл, сьогодні не було б ніякої.
Крім уособлення боротьби за Українську Державу він став уособленням тих проблем державотворення, які ми бачимо сьогодні. Адже влада тієї країни, за яку так боровся Чорновіл та його покоління стала організатором його вбивства. Українська влада Кучми зробила з Чорноволом те, чого не змогла зробити за багато років влада совєтська...
Давайте вшануємо його світлу пам’ять хвилиною мовчання...
Якими Ви там нас бачите, з небес? Ви ж знаєте, що все буде добре, і скоро Україна стане сильною державою, про яку Ви мріяли завжди і про яки ми мріємо зараз і якою будемо пишатися. Я в цьому переконаний, як і Ви, В’ячеславе Максимовичу...
Слава Україні! Героям Слава!
Добавить в:
