Двадцять шість рук...
Завтра відбудеться чергова сесія Чернігівської міської ради. Сподіваюся, що на ній буде розглянуто проект Програми одноразової допомоги при народженні дитини в місті Чернігів.
Моя команда довго йшла до цього моменту. Ми зібрали 10 000 підписів, розробили та внесли програму, представили її на комісіях, провели переговори з депутатами. Було важко спілкуватися з деякими обранцями, які вміють чути тільки себе. Були і конструктивні розмови. Були інформаційні матеріали в ЗМІ, дослідження, реклама, статистика... Багато чого було.
Щойно зрозумів, що фактично останні кілька днів, а в більш широкому розумінні - кілька місяців я фактично жив цим питанням! В моєму порядку денному воно було під номером 1! Завтра закінчиться головний етап. Як? Залежить від переконливості аргументів та від того, чи буде піднято вгору 26 депутатських рук.
Кажуть, що це потрібно тільки для політичних дивідендів. Це неправда. Я проникся цією проблемою на 100%. коли стояв в наметі та спілкувався з людьми, коли в офісі під час прийому громадян чув слова подяки, коли говорив з багатодітними мамами... Я глибоко переконаний в тому, що це потрібно приймати. Звісно, в політиці є моменти, де отримуєш дивіденди. Але так було всюди і в усі часи. Більше того, отримувати бали на корисних справах для громади - не гріх. Від цього відіграють усі.
Чомусь, у нас розуміють подібні ініціативи як бажання отримати дивіденди... Це дуже низько, не голосувати чи не підтримувати щось, коли це пропонує несимпатична тобі людина чи організація. Треба дивитися на суть питання, а не того, хто його вносить. Позиція "не вірю, що ви це робите нещиро" - вчорашній день. Ми вносимо це не для себе. Коли будь-яка партія буде робити корисну справу, яку я поділятиму - вітатиму це двома руками. Хай це буде робити, хоч Вітренко, яку я не можу терпіти. Це принципова моя позиція, якій мене навчив один з учителів - Олександр Воробйов, депутат Верховної Ради Першого скликання. Вірю, що не відступлю від неї ніколи...
Моя позиція та її обгрунтування питання тут: Чи дбатиме місто про маленьких чернігівців?
Моя команда довго йшла до цього моменту. Ми зібрали 10 000 підписів, розробили та внесли програму, представили її на комісіях, провели переговори з депутатами. Було важко спілкуватися з деякими обранцями, які вміють чути тільки себе. Були і конструктивні розмови. Були інформаційні матеріали в ЗМІ, дослідження, реклама, статистика... Багато чого було.
Щойно зрозумів, що фактично останні кілька днів, а в більш широкому розумінні - кілька місяців я фактично жив цим питанням! В моєму порядку денному воно було під номером 1! Завтра закінчиться головний етап. Як? Залежить від переконливості аргументів та від того, чи буде піднято вгору 26 депутатських рук.
Кажуть, що це потрібно тільки для політичних дивідендів. Це неправда. Я проникся цією проблемою на 100%. коли стояв в наметі та спілкувався з людьми, коли в офісі під час прийому громадян чув слова подяки, коли говорив з багатодітними мамами... Я глибоко переконаний в тому, що це потрібно приймати. Звісно, в політиці є моменти, де отримуєш дивіденди. Але так було всюди і в усі часи. Більше того, отримувати бали на корисних справах для громади - не гріх. Від цього відіграють усі.
Чомусь, у нас розуміють подібні ініціативи як бажання отримати дивіденди... Це дуже низько, не голосувати чи не підтримувати щось, коли це пропонує несимпатична тобі людина чи організація. Треба дивитися на суть питання, а не того, хто його вносить. Позиція "не вірю, що ви це робите нещиро" - вчорашній день. Ми вносимо це не для себе. Коли будь-яка партія буде робити корисну справу, яку я поділятиму - вітатиму це двома руками. Хай це буде робити, хоч Вітренко, яку я не можу терпіти. Це принципова моя позиція, якій мене навчив один з учителів - Олександр Воробйов, депутат Верховної Ради Першого скликання. Вірю, що не відступлю від неї ніколи...
Моя позиція та її обгрунтування питання тут: Чи дбатиме місто про маленьких чернігівців?
Добавить в:
