Таємниця народження новорічної кульки

Вона бере скляну трубку і за хвилину перетворює її на бурульку. Потім прикладає до губ – і виникає кулька на довгій нозі.
Так народжується одне з найбільших новорічних див – ялинкова прикраса. Чарівниці працюють на Клавдіївській фабриці, що поблизу Києва. Від Києва до Клавдіївської фабрики трохи більше години їзди автобусом. Екскурсії сюди гасають мало не щодня: в основному казку мріють побачити столичні школярі.
Клавдіївска фабрика ялинкових прикрас зустрічає написом радянської епохи "За курение – под суд!". Усе інше на підприємстві – з тих же часів. Іржаві залізні корпуси, туалет моделі "Ем-жо". Де-не-де – портрети Леніна, просто як нагадування про кращі часи фабрики.
"Колись тут працювали 600 чоловік. Зараз – удесятеро менше", - розповів голова правління підприємства Микола Саркісян.
На Клавдіївській фабриці використовують виключно імпортну сировину. З українського – тільки майстри і упаковка. У першому цеху фабрики скляні трубки стають кульками.
Як це робиться? Беруться заготовки, схожі на довгі хімічні пробірки. Їх привозять із Німеччини. Майстри сидять перед трубою з вогнем. Температура полум’я – до 600 градусів.
Заготовку тримають прямо у руках. Прогрівають її, аж поки не розжариться до м’якості. Потім – тягнуть, і від трубки м’яко відділяється шматок потрібної довжини.
Склодув продовжує нагрівати заготовку. І от – мить дива! Майстер дує у трубку – і вона перетворюється на кулю!
Зовні все виглядає легко, як надування мильних бульок. Насправді все не так просто. Адже кулька має бути ідеально рівною і потрібного діаметру. Не дуже-то поміряєш розплавлене скло!
Робота склодува вважається шкідливою. Жінки ідуть на пенсію у 45 років, чоловіки – у 50.
На Клавдіївській фабриці склодувів не густо. Робочих місць тільки в одному цеху – близько 20, а робітниць – двоє. Ми звикли, що ялинкова іграшка блищить. Саме такою її роблять у цеху посрібнення.
Працівниця із спеціального крану заливає всередину кульки "дозу" суміші аміаку та рідкого срібла. Збовтує, щоб рідина розтеклася по всіх стінках.
І – занурює кульки у ванну з теплою водою. На очах за кілька секунд прикраси із прозорих стають блискучими, сріблястими! Причому фарбуються вони зсередини, не страшні подряпини. Сріблясте покриття ще й робить кульки міцнішими. У третьому цеху іграшки стають кольоровими. "Окунка" – від слова "окунати". Робітниця бере виріб і на мить занурює його у фарбу. Все – можна сушити. Це відбувається під лампами, за допомогою тепла.
Інший вид фарби потребує холоду. Бачили іграшки, схожі на морозні візерунки на вікні? Фарба так і називається – Морозко. На холоді – до -2 градусів - вона розтікається по кульці.
Робота в обох "кольорових" цехах важка. 8 годин треба вистояти біля аміаку чи фарби. А це далеко не парфумерний магазин! Залишилося зробити на іграшці розпис. Роблять це також вручну. Художниці працюють миттєво. Рука майстринь набита і не робить жодного зайвого руху. Усі лінії ідеально рівні.
"Це дуже специфічний розпис. Повірте, навіть знаменитий художник не одразу навчиться малювати на поверхні кулі", - пояснив голова правління фабрики.
Крім фарб, використовують блискітки. Інструмент і технологія елементарні, запросто можна зробити ексклюзив і вдома.
Майстрині наливають клей ПВА у звичайну дитячу клізмочку. Легко натискаючи, наносять його на кульку. І обсипають блискітками.
Всього за гривню вони виконують будь-який напис для екскурсантів. Шикується черга – приємно подарувати своїй дитині іменну кульку від Діда Мороза. Останній пункт екскурсії – виставкова зала. Тут розкладені і розвішані вироби фабрики. Очі розбігаються від блиску і різноманітності! Ялинки, і хатки, і білочки із зайчиками…
Подібні фігурки виготовляють машинним способом. Дві половинки майбутнього виробу заварюють рідким склом. Але особливою популярністю за кордоном фігурні прикраси не користуються. Там і своїх верстатів вистачає.
"Фабрика має обладнання, щоб виготовити іграшки різної форми. Але найбільше цінується ручна робота українських фахівців", - пояснив Микола Саркісян.
Він відкрив секрет: виріб, виготовлений машиною, має не дуже привабливий "рубець" від зварювання. А "ручні" кулі гладенькі та рівні. Клавдіївська фабрика відкрилася майже одразу після війни. Спочатку виготовляли лабораторне скло, із 1953 року – ялинкові прикраси. Фабрика справно працює весь рік, крім січня. Фахівці виготовляють до 2 тисяч виробів за зміну.
За часів незалежності жодних ремонтів на фабриці не було і не передбачається.
Виживає підприємство за рахунок іноземних замовлень. Якість українських "чарівників" добре знають по всій Європі та навіть за океаном, у Америці. А от до вітчизняних магазинів продукція фабрики практично не доходить.
"Тому що українські підприємці закуповують ялинкові прикраси лише у листопаді-грудні. І то – прагнуть взяти під реалізацію", - пояснив голова правління Клавдіївської фабрики. А податки і зарплату треба платити щомісяця.
Якби не іноземці – навряд чи підприємство змогло б вижити. Та й так ледве зводить кінці з кінцями.
Але тим не менш в усіх цехах висить "дощик" та гірлянди. Створюють новорічний настрій!
П. С. Матеріал був написаний рік тому, але з того часу на фабриці практично нічого не змінилося.