Квіти на його могилу носять три дружини

Добавить новость

Вторник, 9 Июня 2009 18:35  |  Просмотров: 6388

Валентина Личуха з онукою Ангеліною

Взагалі-то дружин у приватного підприємця зі Щорса Дмитра Личухи було чотири. З першою він давно офіційно розлучився. Штамп про шлюб з другою – у його паспорті з 5 грудня 1987 року. Але це не завадило чоловікові ще двічі мати цивільний шлюб.

Обидві його обраниці набагато молодші і дуже вродливі. Обидві були помічницями в бізнесі. Особливо остання. Разом з Дмитром керувала на пилорамі, їздила за кермом його машини, опоряджувала будинок у Щорсі, де поселилися.

В цей час законна дружина Валентина жила в Кучинівці. Працювала в шкільній бібліотеці. Каже: дуже страждала, поки не змусила себе сприймати Дмитрових жінок як тимчасове явище.(Що поробиш – навіть ідеальних чоловіків іноді “заносить”). Він навідувався до неї, допомагав, вітав зі святами, приносив подарунки. Валентина вірила, що настане час, коли чоловік повернеться назовсім. Але цього не сталося: він раптово помер.

Дітей у жодному шлюбі у Дмитра не було, тож законна дружина несподівано стала багатою спадкоємницею. Відтоді минув рік, але і досі не стихли розмови про те, як вона цей спадок використає.
- Замовила дорогий пам’ятник на могилу, - розповідає. – Пилораму здала в оренду. Машина поки в гаражі. Квартира у Щорсі – під замком.
Є у Валентини ще й будинок у райцентрі. Там досі живе остання «громадянська» Дмитрова дружина. Після його смерті вона намагалася відсудити собі частину добра.
- Але рішенням суду практично все дісталося мені, - каже Валентина.
- Виселите її? – запитую.
 І думаю про те, скільки тепер у неї можливостей “віддячити” суперниці за страждання і пролиті сльози – помститися: тупо, без логіки і жалю. Багато б хто так зробив. А вона - у відповідь:
- Не знаю. Поки що не думаю про це. Хоча... життя не пробачає ні зла, ні підлості. Кожен відповість за свої гріхи. Поки роблю те, про що просив Діма: живу за нас обох. І квітів сію вдвічі більше. Раніше він мені їх носив, а тепер - я йому.
Ще він просив не міняти прізвища і не виходити заміж. Так і буде.
Зауважую про те, що вона ще молода і приваблива, що в житті все може трапитися.
- Ні, - твердо каже жінка. – Я йому все пробачила. Такого, як Діма, я більше не зустріну.  А інший не потрібен.

Я виходила за нього заміж, коли він був без грошей і пив горілку. Була щаслива з ним у халупі і ніколи не думала про те, чи зможу скористатися його грошима. Тепер вони в мене є. Але Діму за них не повернути. Мені багато не треба. А от внучці Ангеліні (трирічній доньці племінниці) буду рада допомогти. Діма її любив.
Мала навряд чи пам’ятає діда, але вихована так, що постійно його згадує: цю іграшку дід Діма купив, фото діда Діми – на заставці у мобільному телефоні, до діда Діми їздимо на могилку...
На кладовище Валентина їздить часто. Іноді знаходить там чужі квіти. Інші Дмитрові дружини їх приносять.
- Навряд чи довго вони ходитимуть, - каже жінка. –  У них все ще може повторитися з іншими. У мене – ні...

Теплі стосунки  між колишнім подружжям збереглися до останнього дня

Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: