«Жінку за троячку купив. Вторгувати теща помогла»
У листопаді родина 51-річного Сергія та 45-річної Ніни Штаба з Шаболтасівки Сосницького району відзначає аж три свята. День народження господаря. 22 річницю подружнього життя. Та День працівника сільського господарства. Навіть і не знають, яке свято більше. Сергій Федорович — комірник на місцевому підприємстві СВК «Зоря». Працював там же водієм, ще як був колгосп. Робота, каже, відповідальна.
— Через мої руки більше тисячі тонн зерна проходить за сезон, — розповідає чоловік. — На роботі навіть по вихідних. З раннього ранку до пізнього вечора. Трохи легше, як вже убрали, та ще не сіємо.
Вдома порядкують Ніна Петрівна разом з 7-річним Сашком, другокласником місцевої школи. Він найменший у родині. Улюбленець сім’ї.
Старші, 21-річна Аліна та 20-річна Ольга, вже кілька років як виїхали до Чернігова. Навчаються і працюють. Аліна — студентка педуніверситету, працює у банку. Оля — медсестра в обласній лікарні, навчається у Києві на фармацевта.
— Дівки краще. Не так бушують. Не так біля них ми бігали. Вони до школи ходили, біля них ніхто не сидів. Не пам’ятаю, як вони і вивчились. А Сашка у нас всі няньчать, — гладить малого по русявому волоссю мати.
— Що з тих дівок? Позабираюсь, і нема, — не погоджується з дружиною Сергій Федорович. — Мені завжди сина хотілось. От поїхали дівчата наші. Що з дружиною робили б? А так. дивись, забавка є.
Сергій Федорович та Ніна Петрівна обидва родом з Шаболтасівки.
— Побачили одне одного там, де й усі, у клубі. Сподобались. Буквально через тиждень Сергій мене заміж позвав. Погодилась. І не жалкую. Чоловік все хвалиться: вдало вийшла заміж. А я й не проти.
— Так. Я ще той подарунок, — підморгує Сергій Федорович. — І жінку свою жалію, — а потім додає: — Може, не завжди це помітно. Та жаліти треба так, щоб і не бачила, що жалієш.
— Чим же вона вам сподобалась?
— Як з клубу додому йдеш, то по дорозі. Не можна минути, — не припиняє жартів чоловік. — І не прогадав. Моя удача у жінці, в дітях, у сім’ї.
А ще Штабам пощастило у грі. Цього разу вони стали першими призерами традиційної акції «Вісника Ч» «Смикни удачу за хвіст!» Квитанцію виписували на чоловіка, відправляла жінка. Сподівались усією родиною.
— Це жінка з кумою сподівалися, — говорить Сергій Штаба. — А я в азартні ігри не ходок.
— А яка найбільша афера у вашому житті?
— Жінку за троячку купив, — сміється чоловік.
— Це як?
— На весіллі. Приїхав її викупать. Солов’ї (так називають нежонатих чоловіків з боку нареченої) давай торгуватись. А теща каже: немає коли, день малий, треба людям поратись. Отак і сторгувались. Теща допомогла.
* * *
Другий приз в акції «Смикни удачу за хвіст: — тепленну ковдру, щоб не змерзнути взимку. — отримує Лутченко Н. М. з Ладана Прилуцького району. Просимо завітати до редакції. Подарунок чекає на вас.
Перший місяць розіграшу минув. Та це ще навіть не середина. Попереду ще багато приємних і корисних подарунків. І найголовніші суперпризи.
«Смикнути удачу» зможуть усі, хто передплатив «Вісник Ч» мінімум на перше півріччя 2019 року (з січня по червень включно). Усі ж, хто зробив передплату на увесь рік, мають змогу пограти двічі: у першому та другому півріччі автоматично.
Для участі в акції необхідно надіслати копію абонемента за адресою: 14000, Чернігів, вулиця Преображенська, 12, «Вісник Ч». У листі не забувайте вказувати контактні телефони, за якими зможемо зв’язатися з вами у разі виграшу. А також пишіть про себе, родину, як і коли подружилися з «Вісником». Тож передплачуйте улюблену газету. І нехай удача усміхнеться саме вам.
Марина Забіян, «ВісникЧ» №48 (1698) від 29 листопада 2018
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.