Мобильная версия сайтаСоколов Олександр – діючий мер міста Чернігів
Александр Соколов –- действующий мэр города Чернигова.
- За що Ви любите наше місто?
- За все. За те, що тут народився і виріс. За рідну Подусівку, на якій зростав, за тих друзів, що були і є. За те, що повернувся сюди. Коли живеш у місті щоденно, цієї любові не помічаєш. Я мав велике щастя відчути силу своїх почуттів, коли 19 травня 1985 року повернувся з армії. Більш чистого і явного виявлення любові до рідного міста за всі мої 44 роки не відчував. Це дуже яскраве, пронизливе почуття... І я радий, що досі його пам'ятаю. Я знаю, що до якогось іншого міста таких почуттів у мене не буде, бо наше місто - унікальне. Чернігів люблю, тому що рідний...
- Часто у своїх виступах Ви говорите: як міський голова, я повинен створити належні умови для жителів міста. Що це означає?
- Насамперед, тепло і затишок у домівках, чисті під'їзди і вулиці. Гідно оплачувана робота і магазини, де можна придбати недорогі та якісні товари. Хочеться, щоб у кожному дворі були дитячі та спортивні майданчики, а в парках і скверах - зелено і затишно. Мабуть, це найнеобхідніший мінімум. Хотілося б бачити щасливі і стабільні сім'ї, в яких, як мінімум, двоє дітей. Сьогодні у нас збільшилася народжуваність, це не може не радувати. Це підтвердження того, що люди стали жити з вірою у завтрашній день.
- Що Вам вдалося зробити у цьому напрямку, чим можна пишатися?
- Відверто пишаюся, що населення цілодобово має гарячу і холодну воду, що ми впроваджуємо програму освітлення, оголосили війну сміттю. І хоча поки що перевага у ній на боці тих, кому не соромно вийти на вулицю і залишити під парканом пакет зі сміттям, я вірю, що ми з цим впораємося. Вважаю, що вдається вирішувати транспортну проблему. Придбали 15 тролейбусів, на деяких маршрутах добавили автобусів...
- Успішно втілюємо у життя житлову програму. Будуємо житло для військових, і для моїх побратимів-афганців. Я пишаюся тим, що належу до їхньої когорти
- Пишаюся тим, що ми гідно відзначили 60-річчя Перемоги, віддали данину поваги і подякували нашим ветеранам. Пишаюся, що майже всім ветеранам і учасникам бойових дій ми провели телефони. Залишилися тільки ті, де є технічні складнощі при підведенні телефонної лінії.
- А чим незадоволені?
- Сміттям, яке все ще залишається! Як мера, мене це не може не турбувати. Коли є невирішена проблема, вона не може залишитися поза думками ні в будні, ні у вихідні. Щоб приказка "Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять" почала діяти, виховання повинно починатися із сім'ї. Якщо дитина твердо засвоїть, що не можна кидати під ноги обгортку від цукерки, писати на стіні, коли чистота стане внутрішньою потребою, буде і результат. Людині притаманно швидко звикати до хорошого, забувати про погане. І більше помічати недоліки. І це добре, так ми можемо з ними боротися.
- Про що мрієте?
- Опинитися у десятці кращих, поруч із Києвом, Дніпропетровськом, Ялтою, повірте, це чогось таки варте. І з'являється думка: а що треба зробити, щоб опинитися у п'ятірці кращих? Це справжній стимул. Мрію, щоб Чернігів став найосвітленішим містом України. Я хочу, щоб ми були не тільки найбільш благоустроєним, а й найчистішим, найзеленішим містом у країні. Я мрію, щоб у нас був один із найгарніших пляжів - треба відновити старий пляж на лівому березі Десни, тільки з новою сучасною інфраструктурою, з масою спортивних майданчиків, із дитячими містечками. Ми обов'язково повернемо милі серцю чернігівців "жабки", тільки у новому "світло-музикальному" вигляді. Навпроти "Метацентру" зробимо ігровий фонтан для дітей.
- Мрію, щоб, відреставрувавши Борисоглібський собор і Катерининську церкву, відродили Вал як улюблене місце відпочинку городян. Я дуже трепетно ставлюся до старовини. Наступного року ми святкуватимемо 1100 років від першої згадки Чернігова у літописі. Він згадується, як економічно, суспільно і культурно розвинуте місто. І ми просто не можемо бути гіршими за своїх великих предків.
- Яку б Ви поставили собі оцінку за роботу на посаді міського голови?
- Я вважаю, що не потрібно себе оцінювати. Як би там не було, кожна людина пестить своє "я", тому власна оцінка завжди буває завищеною. Якщо хтось каже навпаки - це неправда. Потрібно дослухатись до думок оточуючих. І, як у спорті, вибирати середину, відкидаючи верхню і нижню планки. Взагалі, працюючи, намагаюсь аналізувати досвід і роботу колег - міських голів Житомира, Сум. І, відверто кажучи, Чернігів на їхньому фоні виглядає зовсім непогано. Той факт, що серед міст із населенням до 500 тис. Чернігів зайняв третє місце по благоустрою, говорить сам за себе. Для мене справжньою оцінкою є результат опитування серед українців, у якому б місті вони хотіли жити. Із десяти кращих міст країни назвали Чернігів.
- Як складаються у Вас стосунки з новим керівництвом області?
- Дай Боже! Постукаю по дереву, щоб не зурочити! Це чиста, чесна, прозора робота у плані постановки і реалізації завдань. Кажу від щирого серця. Адже місто - це велика складова тієї території, що називається Чернігівською областю. І від спільної праці залежить багато. Я сподіваюсь, що ця плідна співпраця збережеться і надалі.
- Кого у Вас більше - друзів чи ворогів?
- Особисто у Соколова ворогів немає. Є такі, що негативно до мене ставляться, але навіть не особисто до мене, а до моєї посади. А ось друзів багато. Взагалі питання, яке ви поставили, і просте, і складне. Вважаю, вороги можуть бути у Батьківщини, у держави. Якщо особисто у людини - це найстрашніше. А недругів я не рахую. Пам'ятаєте, як у Мольєра, "завистники умрут, а зависть остается..." Тому будемо по-філософськи спокійно ставитися до недругів і берегти друзів.
- У Вас дуже напружений графік роботи. Чи залишається час на відпочинок?
- Як і мій батько, люблю кіно. Пам'ятаю, у дитинстві, коли батько йшов у відпустку, ми ходили по всіх кінотеатрах. Коли, наприклад, ми йшли до кінотеатру Щорса, брали квитки у всі зали на різні сеанси. Подивившись фільм, обідали у їдальні водників на Валу і знову поверталися до кінотеатру. Я пам'ятаю навіть перший фільм, який крутили у кінотеатрі "Жовтень", щойно він відкрився у 1972 році - "Кінець отамана". Взагалі, мені дуже подобаються історичні та старі радянські фільми. І це також перейшло від батька. Моя донька Оля, мабуть, перейняла любов до фільмів у мене й дідуся. Вона слідкує за прем'єрами, знає, які фільми номінувалися на "Оскар". На жаль, зараз нечасто виходить бувати у кінотеатрі. Останнє, що дивився - у кінопалаці "Дев'яту роту".
- Мене радує, що і молодь починає віддавати перевагу походу в кінотеатр перед сидінням на лавці з пляшкою пива. Радує, що більшість молодих людей цікавиться різними проблемами, читає, вивчає комп'ютер. Бути освіченим стає модним.
- Через місяць - календарна весна. Яка для Вас найулюбленіша пора року?
- Дуже подобається осінь, коли місто вкривається жовтим листям. І потім, коли починається "бабине літо", коли повітря стає прозорим і чистим - вже не осінь і ще не зима. З дитинства люблю зиму: лижі, хокей, ковзани. Правда, коли став міським головою, любові до зими поменшало... Самі розумієте, які зимові турботи щороку очікують. Літо не люблю: спекотно.
- Весна, мабуть, нікого не залишає байдужим. Подобаються жваві струмки, перша ніжна зелень. Хоча, коли сходить сніг, мені, як міському голові, хочеться все швиденько прибрати, навести лад, щоб місто стало чистим і затишним.
- Що Ви хочете бачити у нашій газеті?
- У нашій газеті я читаю все. І це не дивно. Міська газета, у моєму розумінні, повинна писати про місто, про городян. Якщо трапляються важливі державні події, вони мають висвітлюватися у розрізі міста. Мені дуже подобаються спортивні сторінки і публікації на історичну тематику.
- Можу відкрити Вам секрет, що у черговому номері газети Ви зможете прочитати, як у 19 столітті міська Дума боролася з пияцтвом...
- Актуально! Бачите, навіть із подій 100-річної давнини можна почерпнути багато корисного. Як прибирали місто 100 років тому, кого і за що штрафували, як організовували водопостачання... Недарма ж кажуть: нове - добре забуте старе.
- Ваші побажання читачам і чернігівцям.
- Читачам - читайте, пишіть. Ваша думка надзвичайно важлива. Чернігівцям - тепла, затишку, миру, розуміння, стабільної роботи, щоб радували діти і внуки,
По материалам еженедельника "Чернігівські відомості"
Спілкувалася Ірина Мокроусова
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
