Чемпіон паралімпійських ігор Олег Лень окрім футболу захоплюється ще й підводним полюванням

Четверг, 20 Апреля 2017 13:55 | Просмотров: 7306

Олег Валерійович Лень український футболіст, паралімпійський чемпіон, уродженець міста Прилуки. Олег майстер спорту України та чемпіон паралімпійських ігор з футболу.

В студії програми «Ранок на «Сівер-центрі» Олег Лень розповів, як потрапив у паралімпійську збірну України, як проходила підготовка до Олімпійських ігор, а також поділився своїми враженнями від перемоги на паралімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро.

- Чому ти вирішив займатися футболом? Хто тебе туди привів? І як так сталося, що ти почав захищати честь нашої держави?
- Футболом я займаюся з самого малечку. В дитинстві полюбляв цю гру, навіть з м’ячем спав. Спочатку грав з братом, бігали з ним у дворі та на спортивних майданчиках. Коли підростав, то футбол все більше почав мене захоплювати. Потім мене в Прилуках запросили в дитячу юнацьку спортивну школу. Від ДЮСШ ми їздили в різні міста на всілякі турніри. Коли я закінчив дитячу юнацьку школу, то отримав перший розряд з футболу. Після закінчення ДЮСШ, поступив в Прилуцький ліцей, але футбол не покинув, грав щодня. І якось наш земляк з біатлону Микола Зоц підказав мені, що у Чернігові є паралімпійська команда – «Інваспорт-1», яка бере участь у чемпіонатах України. Тренером паралімпійської збірної України є Сергій Овчаренко.
В команді «Інваспорт» ми з хлопцями роззнайомились та знайшли спільну мову. Мене запросили взяти участь в чемпіонаті України. Звісно, я погодився. Чемпіонат проходив у Дніпрі. Наша команда зайняла 4 місце. На цьому чемпіонаті мене помітив головний тренер збірної України Сергій Овчаренко. Він запросив мене на тренувальний збір, де команда готувалася до міжнародних турнірів.
У 2012 році поїхав на тренувальний збір. Тоді ще вони проводилися у нашому міжнародному центрі України в місті Євпаторія. На жаль, забрали нашу паралімпійську підготовчу базу. Там було дуже гарно. Сподіваємось, що скоро ми її повернемо. Вважаю, на цьому тренувальному зборі я виступив непогано.
А вже в 2013 році тренер запросив мене поїхати на перший міжнародний турнір, який проходив в місті Анкона (Італія). На цьому турнірі я виступав за національну України. Ми тоді здобули перше місце. Після чого, підписав відповідні документи і став офіційним гравцем в команді.
А далі все закрутилося – тренування, турніри. Ми їздили в Голандію, Австрію, Іспанію. Завжди займали або перше, або друге місце, до третього не скочувалися.
В 2015 році почали підготовку до чемпіонату світу, який проходив в Англії. На цьому чемпіонаті ми здобули друге місце, стали віце-чемпіонами світу та на рідну Україну приїхали зі сріблом.

- Розкажи нам трошки про підготовку до Олімпійських ігор.
- Підготовка до Олімпійських ігор почалася в березні. Це була насичена підготовка та дуже важка, як психологічно, так і фізично. У нас було десь 8 зборів до підготовки до Бразилії. І це ще був тільки відбір гравців до збірної України. Коли пройшов перший цикл підготовки, нам назвали імена, хто буде брати участь на паралімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро. Як же я зрадів, коли назвали моє ім’я та прізвище. До цього моменту я йшов все своє життя, це була моя мрія і вона здійснилася. Зразу зателефонував та ощасливив новиною батьків.
Вперше мені довелося летіти так далеко від дому. До Бразилії переліт видався дуже тяжким, десь 12 годин ми були в повітрі. По телевізору Бразилія виглядає неймовірно казково, але коли ми туди їхали, то у нас був на меті не відпочинок, а здобути перше місце, здобути золоту медаль, адже ми відстоювали честь нашої країни.
Коли ми прилетіли до Бразилії у нас спочатку були підготовчі збори та адаптація. На все це було відведено 7 днів. Адаптація проходила важко – клімат неймовірно спекотний та вологий.
Після тижневої адаптації нам стало трохи краще. Розпочався турнір, де ми виграли першу гру. Обігравши збірну Голландії, ми пройшли півфінал. Мені навіть вдалося забити гол. Після чого збірна України вийшла в фінал зі збірною Ірану. І ми перемогли з рахунком 2:1. Навіть не можу передати словами, на скільки я був щасливий, що ми здобули перемогу.
Після гри нам дозволили зателефонувати додому. Додзвонився матері, мої рідні від радості навіть розплакались.
І ось тоді, у нас був час відпочити в Бразилії. Ми побували на статуї Ісуса Христа, на пляжі Пока Кабана.

- Окрім фіналу, з якою командою був найзапекліший бій? Не беремо в рахунок фінальну гру, бо вона найскладніша. Можливо була якась гра, де ви вже почали втрачати надію, що виграєте?
- Найскладнішою грою вважаю з господарями поля – це збірна Бразилії. Вони дійсно дуже добре грають. Але десь тактично у них щось не вийшло і ми їх перемогли.

- Мабуть, у них ще й підтримка була велика.
- Підтримка у них дійсно була неймовірна. Але коли ми грали з іншими збірними, то бразильці нас теж підтримували та вболівали за нас. Можливо вони підтримували нас через те, що у нас рівень команди по футболу займає місце в топ-3.

Олег з міською головою Прилук Ольгою Попенко

- Ми бачимо, що ти прийшов до нас не з порожніми руками, а приніс з собою золоту олімпійську медаль. Розкажи як її вручали.
- Вручав медалі гравець збірної Бразилії Кафу. Він також грав в Мілані. Але нам не він вручив медалі, та нам було все одно хто вручатиме, нам вже хотілося медалі повісити на шию. Медаль сама по собі важкувата. На моїй медалі навіть залишився відбиток мої зубів.

- Коли ви перемогли збірну Ірану, всі були неймовірно щасливі, що наша збірна стала Олімпійськими чемпіонами. Ви наша гордість. І як наслідок цієї перемоги ви маєте ще одну нагороду?
- При поверненні додому нас зустрічали в Борисполі. Ми прилетіли ніччю, десь в 1:30. Навіть не думав, що буде така підтримка, людей назбиралося мабуть 400 душ. Нас вітали, дарили квіти, виступали різні гурти, також приїжджали привітати депутати. Хоч ми з дороги були втоплені та хотілося додому, але такі привітання від України сподобалися.
В честь нашої перемоги всю паралімпійську родину запросив до себе президент України, де відбулися українські нагороди. Мене нагородили орденом за заслуги ІІІ ступеня. Це моя перша висока нагорода, пишаюсь нею.

Олег з Кафу

- Олег, розкажи чим займаєшся зараз і як твоє життя змінилось після Олімпійських ігор?
- У мене був вже час на відпочинок. Зараз почав готуватися до наступних змагань та міжнародних турнірів. Самий основний наш підготовчий цикл – це підготовка до чемпіонату світу, який відбудеться в кінці вересня в Аргентині.

- Ти зараз граєш тільки за збірну України чи також граєш у команді?
- Граю навіть не в одній команді – у чернігівській та прилуцькій. Час, що залишився, проводжу не за комп’ютером, бігаю на стадіоні з м’ячем і відточую досконалість своєї техніки та навичок, так би мовити, виступаю сам собі тренером.

- Чим ти живеш окрім футболу?
- З дитинства полюбляю пірнати. Їжджу в Батурин, мені подобається там пірнати. А також займаюсь підводним полюванням.

- Чим тебе це приваблює?
- Дуже люблю пірнати та плавати. Коли пірнаєш у воду і дивишся на цей інший світ – підводний світ, як це гарно. Мене тоді наповнюють неперевершені емоції. Та ще це підводне полювання мене заспокоює.

- Дякую, що прийшов. Ми пишаємося, що такі люди приходять до нас у гості. Бажаємо тобі ще більше перемог, щоб ти ніколи не зупинявся, завжди йшов тільки вперед!

Матеріали по темі:

Золотые наши

Олімпійському чемпіону Олегу Леню кохана спекла торт

Чернігівський параолімпієць про умови для тренування та стимул до перемоги (відео)

Паралімпійському чемпіону Олегу Ленк виділять кошти на квартиру

15 тисяч гривень стипендії параолімпійцю Олегу Леню. Двокімнатну квартиру він вже купив

Gorod.cn.ua за матеріалами телеканалу «Сівер-центр», програма «Ранок на «Сівер-центрі». Фото з соціальної сторінки Олега