Сімох дітей-сиріт виховує бабуся

І таких у бабусі Катерини - семеро

В Сиволожі, що на Борзнянщині, є одна родина, долю якої навіть трагічною назвати… буде замало. Семеро дітей, найменшій з яких, Ані, всього-на-всього три рочки, живуть з бабусею у зовсім маленькій хатині. І все, здавалося б нічого, та їхні рідні тато і мама нещодавно пішли з життя, залишивши дітей круглими сиротами.

“Доля мене ніколи не жаліла”
68-річна Катерина Личак більшу частину свого життя віддала землі та рідному селу. Одружившись, вона виховала з чоловіком двох синів, один з яких залишився на все життя з ними в селі. Доля ще замолоду визначила їй тернисту життєву дорогу. “Мій молодший син, Сашко, - розповідає Катерина Данилівна, - служив в ракетних військах. - Там у нього і почалися проблеми зі здоров'ям”. В армії хлопчина потрапив до ракетної шахти і отримав велику дозу радіації. По закінченні служби Олександр практично нічого не бачив, оскільки переніс складну операцію на очах. “У нього гнили ноги, а лікарі не могли нічим зарадити,” - продовжує жінка. Через проблеми зі здоров'ям йому так і не довелося одружитися та пізнати всі радощі щасливого сімейного життя. Він влаштувався працювати на військовий завод у Києві, але хвороба все частіше і частіше нагадувала про себе.

Закрутив у банки огірки і пішов на той світ
Чоловік Катерини Личак помер, коли їй було 44 роки. Це була перша тяжка втрата в її житті. Кілька десятиліть смерть обминала її родину, та в 2006 році вона знову згадала про неї. У віці 42 роки пішов з життя її молодший син Олександр, а через 4,5 місяці і дружина старшого сина Ольга. Таким чином залишились вони зі старшим сином, Анатолієм на руках із сімома маленькими дітьми. “Родичі пропонували розібрати їх по своїх сім'ях, але Толя наперекір відмовився віддавати своїх дітей,” - згадує бабуся. Після них Катерина Личак поховала рідну матір, а рік потому і Анатолія. У нього кілька років поспіль були проблеми зі здоров'ям. Катерина Данилівна розповідає, що Анатолій переніс мікро-інсульт, після чого його оформили на групу інвалідності. До того, як в нього почалися проблеми зі здоров'ям, він працював трактористом, але потім перевівся на пожежну станцію. “Перед своєю смертю Толя позакривав в банки огірки і пішов спати, - розповідає його мати. - Потім попросив доньку перевернути його на інший бік. Коли я прибігла на плач онуки, мій син вже був мертвий,” - згадує старенька.

Померла під час пологів
Невістка Катерини Личак, Ольга, померла під час пологів. В цей нелегкий час вона з чоловіком зважилися завести восьму дитину. Але ставати на облік до лікарів Ольга чомусь не поспішала, мабуть через те, що лікарі заборонили їй народжувати. У Ольги в мозку була вроджена пухлина і в будь-який момент чергові пологи могли б призвести до найгіршого — смерті. “Невістка народжувала не вдома, і коли її знайшли, вона лежала поруч зі стільчиком,” - згадує Катерина Данилівна. Лікарі з'ясували, що дитина дві доби як була мертвою, Ольга ж померла в результаті розриву злоякісної пухлини. Самі ж медики потім дивувалися, як із такою патологією можна було взагалі народжувати.

Світ не без добрих людей
Після смерті обох батьків Катерина Личак без зайвих роздумів вирішила оформити опікунство над своїми онуками. Допоміг їй у цьому голова сільської ради Микола Марченко. Та й інші чиновники пішли на зустріч старенькій. “Як помер син, сільська рада виділила 2 тисячі гривень на його поховання, - ділиться Катерина Личак. - Потім дали ще 5 тисяч на те, щоб пробити свердловину у дворі та провести до оселі воду ,” - продовжує вона. З вдячністю згадує вона допомогу від голови Борзнянської райдержадміністрації Володимира Биковича, який після того, як Катерина Личак перемогла в номінації “Жінка року” Борзнянського району, залучивши благодійників, допоміг їй отримати цінні подарунки. Допомагає і керівництво місцевого СТОВ “Дружба”, хоча жіночка рідко коли взагалі звертається за допомогою, бо, як сама говорить, “ніяково”. Щоб згадати всіх благодійників, напевно сторінки не вистачить, та найбільше, мабуть, вдячна Катерина Личак своїм односельцям, які не забувають про сиріт і всіляко їх підтримують. “Соромно і просити щось зробити, - говорить Катерина Данилівна, - люди відмовляються брати гроші.” Особливо вдячна старенька за допомогу односельчанину Григорію Фокіну, який за власний рахунок провів воду в стареньку хату і поставив бойлер з душовою кабіною. “Я для дітей зробив,” - скромно сказав він і відмовився брати гроші.

Доять, заготовляють — все допомагають!
В родині, окрім бабусі, троє хлопчиків та четверо дівчаток — одне менше за іншого. Найстарший, Славік, якому нещодавно виповнився 21 рік, працює в місцевому господарстві, — розвозить кіньми корма для худоби. Своїх братів та сестер покидати наперекір відмовляється, хоча йому і пропонували влаштувати на престижну роботу в Києві. Решта діточок ходять до школи (починаючи від першого класу і закінчуючи одинадцятим, випускним). В школі про них гарної думки, адже старші діти захоплюються спортом і відвідують різноманітні спортивні секції. Та й до роботи, як кажуть, вони не ліниві. “17-річний Олег, - ділиться Катерина Личак, - сам доїть нашу корівоньку, Черешню.” Тримають Личаки чимале господарство: і кури, і кролі, і поросята, і корова, - всюди допомагають діти.

Незважаючи на свої не молоді літа, мусить Катерина Личак бути молодою. І хоч як їй не тяжко, та переконана, що мусить жити, адже тепер одна вона у них залишилась.

Діти змалечку звикають до роботи по господарству

Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: діти, сироти, Катерина Личак, Віталій Назаренко

Добавить в: