Через півтора року після ДТП: жінка ледве ходить, водій досі не покараний

Добавить новость

Понедельник, 2 Февраля 2009 12:25  |  Просмотров: 3537

Через півтора року після ДТП: жінка ледве ходить, водій досі не покараний

До редакції нещодавно звернулася Наталія Середа. Жінка за останні півтора року сім разів лежала у лікарні. Після страшного ДПТ вона отримала інвалідність і тільки-тільки починає знову ходити. А водій-винуватець і досі не покараний. І, схоже, займатися його кримінальною справою зовсім нікому.

Йшла на роботу — опинилася у лікарні

Сталося все 25 травня 2007 року на Бобровиці. Наталія Антонівна йшла на роботу звичною дорогою.

— Був дуже спекотний день, я вирішила зайти до універмагу по воду. Якраз піднімалася на гору — по тротуару, але недалеко від проїжджої частини, щоб пісок у босоніжки не сипався. І раптом почула позаду страшний рев.

Озирнулася вперше — «Москвич» був ще далеко. А коли озирнулася вдруге, то він вже летів на мене. Там дорога двічі повертає, а він їхав прямо. Встигла помітити тільки утуплений кудись на капот погляд водія і те, що він розмовляв по мобільному, більше нічого не пам'ятаю, — пригадує жінка.

Далі вже розповідали очевидці. Жінку підкинуло, вона впала на капот, ще кілька метрів так проїхала, а потім скотилася на землю. Кажуть, гальмувати водій почав, тільки коли збив жертву. Одразу намагався втекти, але свідки, які були на машині, наздогнали. Тоді винуватець аварії зачинився у своєму авто. Щоб його витягти, довелося вирвати дверцята. Горе-водій не стояв на ногах і ледве ворушив язиком.

— Три дні мені рятували життя — збирали по шматочках, — розповідає Наталія Антонівна. — Я дуже вдячна лікарям другої міської лікарні, які витяти мене тоді й ось вже майже два роки допомагають стати на ноги: Андрію Володимировичу Високоморному, Олександру Михайловичу Савченку, Богдану Остаповичу Рожилу, а особливо моєму першому лікарю — Віктору Івановичу Онищенку і завідуючому відділенням Сергію Петровичу Кушніру, після операції яких я змогла стати на ноги. Це люди, які своєю турботою і професіоналізмом врятували моє життя і долю. Яке щастя, що я потрапила саме до цієї лікарні, саме до цих спеціалістів!

Три місяці вона тоді провела у лікарні, і це був тільки початок лікування.
— Медикаменти зараз дорогі. Мої племінники звернулися до водія, який мене збив, за матеріальною допомогою. Спочатку він трохи платив за ліки — все чітко перевіряв за чекам, щоб ні на копієчку не переплатити. А потім сказав: гроші скінчилися, що хочете, те й робіть. Після того мені зробили ще дві операції, я позичила 10 тис. грн., які й сьогодні віддати не можу. За ці півтора року хоч би хто-небудь з їхньої родини прийшов до мене і в очі подивився, поцікавився здоров'ям, просто вибачився. Ні, вони одразу розповідали усій Бобровиці, що в них усюди свої, і нічого тому водію не буде, — зітхає Наталія Антонівна.

У Чернігові борються з пиятикою на дорогах?

Майже рік після того випадку жінка була у жахливій депресії. Тільки у квітні 2008-го, коли вже трошки «відпустило», і з'явилися сили жити далі, вона почала цікавитися кримінальною справою. За весь цей час слідчий приходив тільки раз — не пройшло ще й місяця від дня ДТП, жінка ледве розмовляла, майже нічого не пам'ятала.

— Він, мабуть, вирішив, що я несповна розуму і не пам'ятаю нічого, тому можна писати все, що завгодно, — каже Наталія Антонівна. — Я потім з'ясувала, що винуватицею трагедії він зробив мене — начебто я перебігала дорогу. Але я все пам'ятаю — мені нікуди було переходити, все по одній стороні: і дім, і магазин, і робота. До того ж, мене привезли до лікарні як суцільний жмут бруду — кров зі рваних вен змішалася з піском з узбіччя, на проїжджій частині піску бути не могло. Та й судмедекспертиза показала, що у мене переломи обох ніг на одному рівні, тобто збив водій мене ззаду, а не збоку, як було б, якби я переходила дорогу.

Брату Наталії Середи, який звертався до правоохоронця, він пояснив: одужає, вийде з лікарні, й будемо проводити всі слідчі дії. Але місяці йшли, а за свідченнями ніхто не звертався. Наталія Антонівна вирішила передзвонити сама і була вкрай здивована відповіддю міліціонера.

— Спочатку він взагалі не захотів зі мною розмовляти, потім сорок хвилин мені щось розказував. І тільки в кінці розмови сказав: а що ви хочете? Суд вже був, він своє отримав, що вам ще треба?

Тільки через рік після аварії жінку, яка отримала черепно-мозкову травму, оскольчаті переломи обох ніг і рвані вени, визнали потерпілою.
Кримінальна справа закрита! — пригадує потерпіла. — Виявляється, судили його за керування авто у нетверезому стані, про те, що збив людину, і мови не було. І ніхто мене про це навіть не повідомив.

Доказів, щоб покарати водія, недостатньо!

Такий стан справ, звичайно, Наталію Антонівну влаштовувати не міг. Оскільки розбиратися особисто вона не могла — ще навіть на ноги не ставала, то почалася безкінечна переписка з керівництвом. Спочатку написала листа на ім'я начальника УМВС України в Чернігівській області Івана Катеринчука, в якому пояснила всю ситуацію. Відповідь не змусила на себе довго чекати: слідство по закритій кримінальній справі відновили, було призначено кілька додаткових експертиз і службову перевірку. Ще через місяць прийшов новий лист — з результатами перевірки. Виявляється, слідчий зробив «канцелярську помилку», що повністю міняє хід справи. Черепно-мозкову травму, оскольчаті переломи обох ніг і рвані вени слідчий чомусь розцінив як тілесні ушкодження середньої тяжкості, а не тяжкі! Тобто заміна однієї простої цифри — частини 2 на 1 — змінила строк покарання для водія-злочинця з позбавлення волі на строк від трьох до восьми років на штраф до ста неоподатковуваних мінімумів або виправні роботи на строк до двох років, у крайньому випадку — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років! Все виявилося отак просто!
За цю «описку» старший слідчий, капітан міліції, до речі, як повідомлялося у листі, отримав... дисциплінарне стягнення! Тільки тоді, у червні 2008-го, через рік після аварії, Наталію Середу було визнано потерпілою! Знову ж таки було призначено ще ряд експертиз, результати деяких з них отримані, деяких — ні.

Наступний лист, відповідь на прохання потерпілої ознайомитися з матеріалами справи, прийшов у грудні. Наталії Антонівні повідомили, що, за вказівкою прокуратури, призначену по справі комплексну судову медико-технічну експертизу доручено чомусь столичним експертам: Головному бюро судмедекспертиз та Київському НДІ судмедекспертиз. У неформальній розмові пояснили, там ці експертизи можуть робити і рік, і два. Поки що, кажуть, доказів для притягнення водія до кримінальної відповідальності недостатньо. А які ще потрібні докази?

Справу ніхто не веде

З водієм авто, який того нещасливого дня збив Наталію Середу, нам вдалося поспілкуватися по телефону. Перше питання, звісно ж — чому за весь цей час так і не порозмовляв з потерпілою?

— Я не хотів її тривожити, її брат після аварії сказав, що вона не хоче мене бачити. От я і не нав'язувався. Вона вважає, що це я один у всьому винен, я так не думаю і винуватим себе не вважаю, — каже він. — Я платив за лікування, і розписки про це у мене є. Коли потрібна була операція, до мене приходили її родичі, але таких грошей я не маю (кримінальна справа проти водія на той час вже була закрита — авт.). У мене родина, дитина, а зарплата маленька. На допити ходжу, що ще я можу вам сказати?

Зв'язатися зі слідчим, який працював над цією справою, не вдалося. Спочатку нам повідомили у відділі розслідування ДТП, що його переводять у райвідділ. Пізніше розповіли ось про який цікавий збіг обставин: у листопаді матеріали направили до Києва, у грудні слідчий взяв відпустку за 2008 рік, у січні — за 2009. І більше на роботу виходити він не збирається — відправиться на заслужений відпочинок.

Кому була передана ця справа, також з'ясувати не вдалося. Стверджують, що її направили до столиці, разом з матеріалами для експертизи. Правда це чи ні, скоро дізнаємося: «Відомості» надіслали запит в установи, які займаються справою. Заодно попросили розказати, коли ж можна розраховувати на результати. А Наталія Антонівна тим часом написала листа до обласної прокуратури . Чим усе закінчиться, розповімо, як тільки стане щось відомо. Сподіваємося, слідство не розтягнеться ще на півтора року.

Ольга ПЕТРОВА, щотижневик „Чернігівські відомості”, № 5(933)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: