Побачити пінетки Головного конструктора

Добавить новость

Среда, 13 Апреля 2016 16:46  |  Просмотров: 2208

50 років тому світ втратив Сергія Корольова. Тільки тоді стало відоме ім’я Головного конструктора. Та ще й досі у провідних газетах РФ можна прочитати про «видатного росіянина». Насправді ж свої перші кроки, як і кроки до підкорення всесвіту, геніальний інженер зробив на Чернігівщині, в Ніжині.


Юрій Гагарін та Сергій Корольов

Про це свідчать і експонати Музею космонавтики, що майже півстоліття працює в Житомирі. Біля його витоків стояла мати Сергія Корольова Марія Баланіна, яка передала туди багато безцінних речей. Вона ж перерізала традиційну стрічку, залишила відгук: «Музей ім. Корольова, музей пам’яті мого сина - вічний пам’ятник йому! Любовно зібрані матеріали, прекрасно розміщені експозиції відображають життя Сергія Павловича».

Нащадок козацького роду

«Дедушка. Дедушка мой был давним охотником. Жил он в своем доме. Там был огромный двор и большой сад. Двор весь зарос травой. Около ворот была собака».

Це перший твір Сергійка - з ятями, твердими знаками й крапками над «і», оцінений на «відмінно». Хлопчик вступав до підготовчого класу гімназії й написав про те, що найбільше любив: ніжинське подвір’я і дідуся Миколу Москаленка.


Будинок у Житомирі, де народився Сергій Корольов

Побачити документ можна в Меморіальному музеї. Одноповерховий будиночок, шість вікон на вулицю Дмитрівську. Тут молода родина вчителя чоловічої гімназії Павла Корольова винаймала чотири кімнати. У маленькій прохідній спальні 12 січня 1907 року з’явився на світ той, хто змінив історію людства. Приймала пологи бабуся з Ніжина Марія Матвіївна.

Мереживні покривала подарувала музею Марія Баланіна, як і білизну для плетеної з лози колиски, лампу, посуд та вишитий власноруч рушник із вензелем «М». Пінетки та інші малесенькі речі зберігаються у фондах, а пасмо світлого волосся з першої стрижки Сергійка можна побачити в тій самій спальні. За «хороми» вчитель платив 300 карбованців на рік. А вся зарплата становила 2010 карбованців. Небагато, однак вистачало й на няню. Фотограф зняв її для історії з шестимісячним немовлям.

- Квартиру сім’я орендувала у домовласниці Коханової. Кімнати подобалися молодій дружині, - вважає науковий співробітник музею Наталія Щербакова. - У своїх листах Марія Миколаївна згадувала: «...У лівій половині будинку жили ми, а праву займала теж сім’я вчителя гімназії. Квартира у нас була затишна, з гарною фарбованою підлогою, обклеєна шпалерами пастельних тонів. Ми привезли з собою круглий стіл, стільці, швейну машину, ліжко, комод, м’які меблі, а решту купили в Житомирі. Освітлення було гасове».

Ніколи не повернеться Корольов у цей дім та й запам’ятати його не зможе. Родина переїде до Києва й розпадеться. Двадцятирічна мама вступить до Вищих жіночих курсів, а малюк житиме у дідуся й бабусі в Ніжині. Саме тут познайомилися й обвінчалися його батьки, коли Павло навчався в Інституті князя Безбородька, тут у маленького Сергійка був власний світ: обійстя з садом і собака біля воріт. А ще улюблений дідусь Микола. Купці Москаленки (звідси вензель «М» на маминому рушнику) були козацького роду. Лавка прибутків майже не давала, і кмітлива Марія Матвіївна вирішила заробляти на корнішонах. Коли купили садибу, колишній хазяйці (з грецьких колоністів) дозволили жити у флігелі. Під її керівництвом і почали засолювати знамениті ніжинські огірочки.

«Где инженеры работают даром»

Бабуся не відпускала хлопчика гратися з ровесниками, зате подарувала онуку маленький глобус. Нині він у музеї поряд із великим «собратом» з підмосковного міста Корольов. На стінці - фото імпозантного вітчима й свідоцтво про керівництво Сергія планерними гуртками. У тому, що підліток буде інженером, сумнівів не було. Григорій Баланін (Сергійко називав його Грі) отримав педагогічну освіту в Петербурзі, технічну - в Німеччині і підтвердив диплом у Києві. Коли родина переїхала до Одеси, він працював начальником електростанції морського порту й викладав у профтехшколі, де навчався й син. Мешкали неподалік Хлібної гавані. Там хлопчак закохався в гідролітаки. Отримавши ази технічних знань, Сергій спроектував планер.

Вступати вирішив до Київської політехніки. Водночас заробляв собі на хліб. Можливо, матеріально допоміг би батько, але першокурсник не знав ні того, що Павло Корольов живий, ні того, що мешкає теж у Києві. їхні шляхи так ніколи й не перетнулися...

За два роки аеромеханічний факультет у КПІ закрили. Довелося перевестись у Вище технічне училище імені Баумана в Москві, де вже жили мати з вітчимом. І знову навчався й працював. Для захисту диплома побудував легкомоторний двомісний літак СК-4. Науковим керівником був Андрій Туполев. А щоб самому випробовувати літаки, Корольов закінчив школу льотчиків.

Потім із Фрідріхом Цандером організував групу вивчення реактивного руху - російською мовою ГИРД. Абревіатуру співробітники розшифровували так: «Где инженеры работают даром». У 1934-му Сергій Корольов розробив з ними крилату ракету «06/1». На жаль, геніальні ідеї випереджали промисловий потенціал СРСР. А тут ще й політичні репресії. «Троцькісту» та «шкіднику» енкавеесівець зламав у в’язниці щелепу. Згодом, 1966 року, під час операції це коштуватиме Корольову життя, а Радянському Союзу -втрати позиції лідера в космосі.

Музей демонструє документи, листи, фото «зека» анфас і профіль. Добре, що в туполєвській «шаразі» він зустрів однодумців. Коли бойові ракети досягли космічної швидкості, конструктор звернувся до Хрущова з пропозицією використовувати їх з мирною метою, для підкорення космосу.

Відчути себе частинкою Всесвіту

може кожен у павільйоні поряд із будинком Корольова.

- 1991 року відкрилася нова експозиція під назвою «Космос». Її концепцію розробляли і втілювали художники Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва, - розповідає завідувач відділу музею Лілія Кавун. - Підґрунтям для проекту була ідея про єдність Людини і Всесвіту. Тому разом зі зразками космічної техніки ви бачите репродукції шедеврів світового мистецтва: на тлі зіркового неба поряд із галактиками намальовані Венера Ботічеллі, раб Мікеланджело, що розриває пута, і Мадонна над домовиною сина.

Тут вся історія підкорення космосу. Від «портретів» собак-космонавтів до макетів штучних супутників Землі та автоматичних міжпланетних станцій: «Луноход-2» і гагарінський «Восток» натуральних розмірів, виставковий зразок корабля «Союз» і справжній, обгорілий під час повернення на Землю модуль корабля «Союз-27» з автографами Володимира Джанібекова та Георгія Гречка.

Поряд фотографії піонера зварювання Бориса Патона і першої жінки, що вийшла в космос, - Світлани Савицької.


Пам’ятний камінь на місці будинку, де жив Сергій Корольов, у Ніжині на Чернігівщині

- Зауважте, що була вона з важким зварювальним апаратом, щоб провести експеримент, - каже екскурсовод Костянтин Куликовський. - А ці вітрини присвячені Юрію Кондратюку (Шаргею), який проклав американцям шлях на Місяць. Через півсторіччя фахівці знайшли цю брошуру в бібліотеці Конгресу США і скористалися ідеєю українця. Вони так і казали: «Ми літали трасою Кондратюка», а ще - поставили йому пам’ятник на мисі Канаверал.

9 міліграмів місячного ґрунту

Кожен крок першопрохідців був ризикованим. Перед стартом Гагарін жартував, мовляв, невідомо, стану я першим космонавтом чи останнім собакою. Чотириногих дослідників космосу було сорок, десять із них загинули. Серед них і Лайка, яка згоріла через високу температуру, оскільки орбіта супутника виявилася витягнутою.


Музей космонавтики ім. С.Корольова у Житомирі

Методом проб і помилок прокладали шлях і на Місяць. У музеї можна вивчити макети «Луни-1» і «Лунохода». Кілька модифікацій апаратів розбилося. Успішно сіла лише «Луна-9». Потім уже працювали «місяцечерпалки», котрі брали ґрунт і відправляли контейнери на Землю. 18 дрібок ґрунту (9 міліграмів!) бачимо під склом. За словами екскурсовода, таку ж кількість донька Корольова продала на аукціоні за 38 тисяч доларів.

«Всередині люди! Надайте допомогу!» - закликають написи російською та англійською на модулі, що спускається на Землю. Поряд - ложемент космонавта. Аналогічний врятував життя Борису Волинову під час жорсткої посадки. У шпиталі його поставили на ноги, тільки зуби довелося вставляти. Серед інших експонатів - особисті речі з польотів, космічна їжа, недоторканий запас для позаштатного приземлення. А ще - фото Корольова, яке Леонід Каденюк брав із собою на орбіту.

Ніна Сотник, тижневик «Деснянка» №16 (596)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: