Мобильная версия сайтаАндрій Сапон: "Завжди намагаюся бути незалежним"
Андрій Віталійович САПОН очолює Чернігівське міське управління юстиції. Професіонал. Закінчив Київський національний університет імені Т.Шевченка за спеціальністю «Суд, прокуратура, адвокатура». Кілька років до цієї посади працював у прокуратурі. За характером принциповий, має свої переконання, котрих старається дотримуватися у всіх ситуаціях. Життєве кредо: завжди намагається бути незалежним і не любить агресії у різних її проявах. У кабінеті на видному місці бронзова статуетка Феміди з терезами в руках.
- Андрію Віталійовичу, у кожній професії, на кожній посаді є свої етапи зростання. Чим сьогодні може пишатися міське управління юстиції, а разом з ним і Ви - його керівник?
- Управління юстиції я очолюю вже четвертий рік. Починав свою трудову діяльність у прокуратурі Чернігова. Звісно, нинішня робота не така інтенсивна, проте сьогодні нашій державі і нашому місту зокрема вкрай потрібна правова освіта населення. Ми стажуємо юрисконсультів, надаємо юридичну та методичну допомогу державним підприємствам. Можу навіть сказати, що в нашій державі має місце не що інше, як правовий нігілізм. Люди певною мірою заперечують існування правових норм. А ми маємо доносити закони і їх виконання до свідомості населення. Також - намагатися робити це так, щоб наші громадяни закони ці розуміли і використовували для захисту своїх правових інтересів, а потім грамотно відстоювали їх навіть у судових інстанціях. Загалом, це почесна місія - відкривати людям очі на їхні ж права.
Також ми легалізуємо і реєструємо структурні утворення політичних партій, благодійних фондів. А наша виконав-служба займається примусовим виконанням судових рішень. Ще один підрозділ - міський відділ реєстрації актів громадянського стану, тобто РАЦС.
- Ви юрист за покликанням?
- Так. Про цю професію мріяв ще зі школи...
- А де Ви закінчували десятирічку?
- У селі Рудка Чернігівського району, доречі, з золотою медаллю.
- Дивно, там говорять з явним білоруським акцентом, а у Вас чудова українська...
- Я люблю українську мову. Вона звучить, як музика... Не так давно я був у відрядженні на Західній Україні, об'їхав усю Івано-Франківську та Львівську області. Там дуже гарна, специфічна вимова. Повірте, вже за кілька днів розмовляв їхнім діалектом. І ніхто не вірив, що я з Чернігівщини. Але ж не треба забувати, що я - державна людина. І для мене розмовляти українською - норма.
- Вам сподобалося в Карпатах?
- Дуже. Природа місцями просто незаймана. Гірські річки, полонини, вічні гори... Краса. Шир, аж дух захоплює. Хоча запам'яталося, що у Львові водії нечемні й невиховані, а в Івано-Франківську - навпаки. Суцільна культура й повага.
- Ви їздили туди власно машиною?
- Так, я не люблю поїзди й автобуси. Мені не подобається чекати або наздоганяти. Хочу бути вільним у дорозі. Тоді почуваєш себе комфортно і відпочиваєш, навіть працюючи.
- Ви водій-професіонал?
- Можна сказати й так. За кермом я вже давно. Люблю їздити швидко, але правил дорожнього руху не порушую.
- А яке у вас авто?
-У мене їх два - Mitsubishi Carisma та Honda CRV.
- Це ваше чоловіче захоплення - автівки?
- Так, мені подобаються гарні автомобілі. Хоча для мене це - виключно засіб пересування. Якщо збираєшся у далеку поїздку - маєш відчувати себе за кермом зручно. Honda, скажімо, це позашляховик. На ній краще їздити на природу, рибалку, полювання. За грибами...
- А Ви мисливець?
- Принципово - ні. Не люблю вбивати тварин і зброї мисливської не маю. Але я - рибалка. Проте ловлю рибу не браконьєрським способом. Користуюся звичайною вудкою. З задоволенням сиджу на березі, мрію, розслабляюся, відпочиваю, дивлюся на поплавець і почуваю неабияку приємність, коли він починає подавати ознаки життя.
- І Ви думаєте: там отакенна рибина!
-Так, рибалки люблять хвалитися трофеями - щуками чи сомами неймовірних розмірів. А чи казав Вам хтось, що ловив карася вагою кіло двісті?
- Юшка виходить смачненька?
- Ще й яка!
- А ще як відпочиваєте?
- Нещодавно їздив до Києва, де в Національному палаці «Україна» дивився концерт «Дмитро Гордон збирає друзів». Незабаром планую там само побачити виступи «Камеді клаб Росія». Мені подобаються такі виїзди у столицю. Скажімо, 13 грудня, на святого Андрія, вже забронював квитки на концерт Розенбаума. Загалом, квитки я завжди замовляю завчасно. І їду своєю автівкою.
- Яку кухню любите?
- Українську. Дуже подобаються деруни. До речі, це не тільки білоруська, а й північноукраїнська страва. Люблю підливи. Це - смакота!
- А м'ясо - справжню їжу чоловіків?
- Качку. Не дику, а домашніх. Яких вирощують у селі мої батьки. А я їм час від часу допомагаю по господарству (воно величеньке) і не соромлюсь цього.
- Екзотичний відпочинок полюбляєте?
- Не відмовляюся й від нього. Був у Туреччині та Єгипті. Екзотикою захоплююсь років зо три. А раніше робота забирала весь вільний час. Ясна річ, сподобалося. І краєвиди, й історія цих країн, і сам відпочинок, і досить вишуканий сервіс. На собі випробував, що таке «семизірковий» сервіс, відпочиваючи в готелі «Королева Єлизавета». Вражаюче!
- А що Вас вразило у Єгипті?
- Напевно, піраміди, адже це одне з семи чудес світу. Проте, не повірите, Карпати приваблюють мене більше. Тому зимову відпустку планую провести в Буковелі - це карпатський зимовий курорт. Одразу зізнаюся - я закохався у цей край, рідний також і мені, чарівні Карпати та його гостинних людей. А незабаром мрію поїхати до Умані, побачити казкову Софіївку. Адже осінь - моя улюблена пора.
- Куди ходите на каву?
- Кави я останнім часом не п'ю взагалі. Гарячі напої - рідко. Не обходжуся без мінеральної води. Люблю соки, узвари з ягід та фруктів, що ростуть у батьківському саду. Скажу, що мені навіть заміський будинок поки що не потрібний. У моїх батьків хороша садиба. Та й зайвий раз із рідними хочеться побачитися, поспілкуватися.
- Здоровий спосіб життя для Вас...
- Це найперше - сауна. Відвідую її щосуботи з друзями.
- А до Ленінграда потім не летите? Жартую, звичайно...
- Ні. Ми ходимо туди зранку і вживаємо там виключно чай. Ось тут я від нього не відмовляюся. Також почав захоплюватися великим тенісом. До речі, саме у цьому виді спорту задіяні усі групи м'язів. Такого немає навіть у футболі. Граю у теніс я на Савчука, 5. Це культурно-оздоровчий комплекс. До речі, живу поблизу, теж на Савчука, у цьому мальовничому куточку Чернігова поблизу Десни.
- Хобі маєте?
Люблю читати. Подобаються історичні романи, на зразок Філіпа Ванденберга. Також детективи Чейза, Агати Крісті. Зараз захопився творами Олександра Тамоннікова. Він пише про війни в Афганістані, на Кавказі, про боротьбу спецслужб з терористами, торговцями наркотиками, зброєю. Сам письменник - колишній бойовий офіцер.
- Де Ви купуєте одяг?
- Костюми іноді купую в магазинах італійського одягу. Мені також подобається, як шиє чоловіче вбрання чернігівський модельєр Сергій Герасименко. Усього одна примірка - і все гаразд. Свого часу він шив костюм нашому Президентові Віктору Ющенкові, коли той був головою Нацбанку.
Я у пана Сергія також замовляю костюми, пальто.
- До яких ресторанів любите завітати увечері?
- Мені подобається новий - «Золотий берег» на березі Десни. Загалом, прагну бувати там, де затишно і гарна кухня. На дискотеки не ходжу. Зі спиртних напоїв перевагу віддаю пиву «Оболонь» або «Туборг». А коли ще його пити з власноруч спійманою і засушеною таранькою...
- Ваше особливе захоплення?
- Думаю, старе добре вітчизняне (тобто радянське) кіно. Ще європейські кінокомедії з Луї де Фінесом, П'єром Рішаром. Також мене приваблюють пісні бардів - Олександра Розенбаума, Олександра Новикова.
- Хто Ви за гороскопом?
- Діва.
- Це свідчить про те, що ви людина неагресивна.
- Так, не люблю агресії у будь-яких її проявах - чи то в суспільстві, країні, чи то в родині.
- Ваше кредо?
- Намагатися бути незалежним. І жити так, аби наші бажання збігалися з нашими можливостями.
Людмила ПАРХОМЕНКО, фото Віктора КОШМАЛА, журнал „VIP-персона”, грудень 2008
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
