Пройшли пішки навколо усієї України
Піший похід, в який відправилися Ігор Литвиненко і Антоніна Поліщук, розпочався 1 березня у Києві. Вони планували обійти всю Україну по внутрішньому периметру. Пролетіло півроку – і у вересні мандрівники нарешті дісталися до Чернігівщини. Саме тут фінішувала їхня подорож.
– А скільки нових вражень, нових друзів з’явилося, – кажуть мандрівники. – Скільки цікавинок вдалося побачити! У тому числі – й ваш чудовий зоопарк, який, на нашу думку, майже нічим не поступається київському.
Пізнати країну
Із Ігорем і Антоніною ми зустрілися 4 вересня, коли вони здійснювали екскурсію нашим зоопарком. Двоє чудових, привітних людей, на лавці – величезні рюкзаки. Розговорилися.
Зі слів мандрівників, ідея піти в похід по світу виникла у них ще сім років тому, вирішили почати з України.
– Ідея експедиції була моя, а Ігор, з яким ми познайомилися в одному із походів по Криму, приєднався до неї, – розповідає Антоніна Поліщук. – А задум був – об’єднати, обійняти Україну, показати, що є така держава. Країна не просто в просторовому вираженні, а зі своїм рівнем культури, рівнем свідомості.
Співрозмовники кажуть, що хотіли відчути рідну країну «через ноги», отримати новий досвід та поділитися ним з іншими.
– Ми подумали, що живемо у цій країні, але нічого про неї не знаємо, – долучається до розмови Ігор. – Я знаю тільки про Крим, Карпати і лише деякі міста. Все інше бачив з вікон поїзда, автомобіля – і то побіжно. Я живу в цій країні сорок з гаком років, а виявляється – вона велика і цікава, і людей в ній багато. Тому в подорожі поєдналися два моменти: по-перше – прожити цей шлях, а по-друге – висвітлити особисто для себе Україну і показати її іншим людям.
Словом «прожити» мандрівник у цілому описує особливість походу – на цей час вони з Антоніною відмовилися від звичних соціальних благ: спали в наметах, вмивалися з природних джерел, готували їжу на вогнищі. Гаджетами також користуватися лише у виняткових випадках – щоб час від часу зв’язуватися з рідними.
Тисячі кілометрів
Ігор стартував із Києва, де його проводжали рідні і друзі. В Ірпені він зустрівся з Антоніною – і вже разом вони подалися підкорювати шлях.
З рідної Київщини вони взяли курс на Західну Україну, а потім через Вінницьку область пішли в південному напрямку, захопили Одеську, Миколаївську і Херсонську області, дісталися до Запорізької. Потім були Донеччина, Луганщина, Харківщина, Сумщина. І ось Чернігівщина. Пройдено майже 4500 кілометрів.
Маршрут експедиції – досить довгий, тому вантаж взяли мінімальний, хоча запаслися серйозним туристичним спорядженням. Щоб фіксувати все, що відбувається з ними в дорозі, знімати красу країни, а потім поділитися досвідом з людьми, мандрівники мають компактну фотокамеру. За день долали 30 – 35 кілометрів.
– Наша країна прекрасна, – захоплено розповідає Антоніна. – Кожна область могла б стати перлиною туризму. Ми відвідали безліч історичних місць, бачили два моря, гори, чисті річки, чарівні озера і гарні луки. А які люди чудові!
Нові грані і глибини
Антоніні як психологу ще було дуже цікаво провести своєрідний психологічний тест розвитку сучасного українського суспільства.
– Упевнилася – країна виліковується від Радянського союзу, – робить висновок жінка. – Крайхатнє «я» поступово перетворюється на загальнонаціональне «ми». Відкриттям для нас стали українська частина Донеччини і Одещина. Там люди немов прокинулися, усвідомили себе українцями. Загалом вражень – не передати.
А ще, впевнена мандрівниця, піша подорож знищує депресію і набагато краща та корисніша від будь-якого фітнесу.
– Те, що я очікував від подорожі, і навіть не в кінці шляху, – я вже це отримую, – поділився власними враженнями Ігор Литвиненко. – Отримую себе нового, нові грані і нову глибину себе. Що ми можемо досліджувати у своєму житті? Тільки життя. Ми нічого не планували знайти – отримали багатство. У першу чергу, – свободу мислення, світогляду, вчинків. І відкриття того, у якій чудовій країні ти живеш.
Анатолій Фурман
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: мандріники, піший похід, Анатолій Фурман