Мобильная версия сайтаКарпа, Добро і Зло – презентація в Чернігові
З часу квітневого візиту співачки і письменниці Ірени Карпи в Чернігів в її житті відбулись, як мінімум, три важливі події. По-перше, творча красуня вийшла заміж (вегетаріанкою, як її чоловік - письменник Антон Фрідлянд - Карпа не стала, але їдло вегетаріанське йому готує без проблем). По-друге, вона стала постійною учасницею політичного ток-шоу Савіка Шустера (на ньому Ірена, за її власними словами, виснажується набагато більше, ніж під час концертів). А по-третє, видала книгу з несподіваною назвою "Добло і зло", презентація якої і стала приводом відвідати Чернігів. Представлення нової (вже шостої) книги Ірени Карпи відбулося в пабі Varenik's, де всі бажаючі могли не лише дізнатися більше про "Добло і зло", а й послухати пісні популярної української співачки. А журналісти навіть отримали можливість більше дізнатися...
…про книгу
- Книжка насправді відрізняється від попередніх. Або є якимось проміжним етапом між Карпою старою і Карпою новою, яка тільки має з'явитися. Як на мене, я би цю книжку дарувала дуже хорошим людям, коли їм буде скрутно, сумно, коли вони будуть "паритись"… Щоб вони це відкривали і читали.
- Там дуже багато якихось наївних дурних історій з дитинства (перша частина книги - "Привиди моєї школи" - прим.авт.). Якраз вони й покликані збудити дитячу пам'ять, щоби люди згадали, ким вони були, ким хотіли стати, про що мріяли. Книжка має пробивати кожного самого для себе на якісь такі "щирості".
- Там ще є повість "Планета тьолок". Вона така абсолютно навмисно "битовушна" про трьох "половозрєлих дєбілок", які живуть в одній квартирі. Такий собі серіал "Друзі", але смішніший. Я не писала, як це все закінчилось плачевно. Там була ще друга частина, де все було страшне, з якоюсь там міліцією, з якимись ледь не судами. Але ми відсікли це - не хотіли, аби повість була схожа на новини центральних каналів.
... про головних героїв
- Обидві частини біографічні. Можна сказати, що вся книжка цілком невигадана.
- Все це не обговорювалось і не узгоджувалося попередньо з людьми, які потрапили в книгу. Я вважаю, що оскільки вони не дотрималися своїх певних обіцянок (а всі люди, які тут висвітлені, не дуже у вигідному для них світлі - це реальні знайомі, я нічого не видумала), то вони на це заслужили. Вони щось обіцяли мені і не дотримали слова, а я їм сказала: "Добре, тоді я публікую".
- Причому я поступила дуже гуманно. Я ж кажу - відсікла частину, де всі ці люди, такі прекрасні, перетворюються на істинних уродів. Я не думаю, що слухач заслуговує на те, щоби знати все це гамно. Ой, читач... Нехай він знає з кращого боку всю цю історію. Це не помста. Ні. Це було би помстою, якби я винесла всю брудну білизну. А я вважаю, що це таке вийшло - дебільне, світле й сонячне.
- Поки що негативної реакції героїв не було. Лише реакція радості. Знайомі намагаються відшукати своє ім'я, щось про себе. Сестра запитала: "Ну-ну, ти понаписувала про мене якихось гадостєй?" Одна з героїнь - Кропива
- приїхала з Парижу на київську презентацію і так реготала, просто впісювалася! І люди навколо теж заражалися і теж реготали.
…про критиків
- Так смішно, коли мені докоряють чергові злидні: "Та в кожного з нас є цікавіші історії…" Так круто, що є! Просто сідай і пиши про них. Якщо людина - заздрісний злидень, то хай не читає - легше їй від того не стане. Це тільки для нормальних прикольних чуваків.
- Я не розумію, чому критики мені клеять наклейку епатажності. Мій спосіб мислення і життя - звичний для Німеччини чи Італії. Україна чомусь хоче спати в дрімучому "совку", і кожну живу людину називають епатажною, такою, що понтується. Як можна природність поведінки трактувати як епатаж?
- Я все кажу напряму, кажу звичайні слова, які всім зрозумілі, а багатьох людей це чомусь бісить, дратує.
... про щирість
- Ця книга - не бажання підхопити хвилю написання творів про власне дитинство, що останнім часом зробили Юрій і Софія Андруховичі, Таня Малярчук… Я ніколи не думаю про якісь тренди, тенденції. Я думаю про те, щоб цей
текст комусь щось давав. І мені навіть наплювати, як це буде оцінено якимись там критиками. Мені важливо, що це дає комусь радість визволення і просто хороший настрій.
- Мені казали: "Карпа, в тебе нема фантазії". А я переконана, що краще впливає на читача те, що автор пережив на своїй шкурі. Я не думаю, що можна краще придумати, ніж це за мене придумала доленька, Бог. Реальні історії більш корисні в плані людського досвіду, ніж щось вигадане.
- В цій книжці я не боюся показувати, що я лохом часто буваю, чи бувала. Це нормально, але чомусь вважається, що публічні люди не можуть в цьому зізнаватися. Нібито вони какають лютіками і їдять амброзію.
- Я не корчу з себе "звєзду і всьо такоє"... А до читачів ставлюся як до рівних - за принципом "Ми з тобою одної крові".
... про назву
- "Добло і зло" - цитата з моєї сестри. Вона японіст і одного разу так обмовилася. У японців нема різниці між "Р" і "Л", і коли вона вела якийсь "утрєннік" в інституті, сказала щось таке: "Людство давно турбували такі поняття, як день і ніч, життя і смерть, добло і зло…" І всі такі почали хі-хі-хі-хі...
- Це спочатку була робоча назва, але я так довго про це говорила, що вирішила взяти її за основну. Хоча був інший варіант - "Секс, драгз, моральність".
... про матюки
- Чи перетворюють мене матюки на москаля? Хіба що на монголо-татарина, оскільки всі ці слова мають тюркське походження і притаманні не лише росіянам. Навіть запорозькі козаки в своєму листі до турецького султану їх вживають.
- Матюки - це класно, коли вони доречні. Є різниця між тим, як матюкається доктор наук і якийсь чувак зі спального району, який просто не може по-іншому говорити. Для одних це засіб підсилення сенсу, а для інших замінник слів, яких вони не знають.
Сергій Кириченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
