Валерій Савицький зробив човна з пластикових пляшок

Добавить новость

Пятница, 14 Ноября 2008 21:04  |  Просмотров: 7927

Валерій Савицький на своєму човні

Валерій Савицький зробив човна з пластикових пляшок і збирається плисти на ньому по Десні до Києва, щоб зимувати на воді, в Гідропарку

— Я екстремал. З 2000 року будую плоти з пластикових пляшок і на них плаваю по різних річках. Хочу проплисти від Чернігова до Криму, — розповідає 54-річний Валерій Савицький.
Каже, що родом з Сибіру. Десь там 80-річна мама, колишня дружина, син, онуки. Жив у Криму, у Джанкойському районі. Минулого року приїхав до Чернігова.

— Хотів знайти житло, влаштуватися на роботу десь біля Десни, трохи заробляти і будувати човна, — каже. — Але не вийшло. Не знайшов ні дому, ні роботи. Випадок заніс у село Шестовицю під Черніговом. Тут красиве глибоке озеро. А Десна — зовсім поряд. Живу у людей безкоштовно, по господарству допомагаю. Зібрав матеріал, побудував човен. Човен з пляшок навіть має навіть назву «Китьонок Черні».

Прихистили Валерія жителі Шестовиці Володимир і Наталія Кульгейки. Допомогли, чим могли.

Валерій переодягся у синій комбінезон, і ми поїхали на озеро. Вітер, холодно! А йому хоч би що. Запрошує поплавати. Ступаю в човен. Тут «Новий заповіт», банка з солоними огірками, якийсь мотлох. Пляшку з-під горілки швиденько ховає. Втім, я його розумію — треба ж якось грітися. Посеред човна—дірка. Смужка води. Це умивальник. Валерій збирається облаштувати собі кімнату. Каже, що його дім у Криму забрала рідна сестра, доки він був на заробітках у Москві. І він побудував собі новий. На воді.

Човен насправді схожий на кита, навіть хвіст є. Дерев’яний настил досить стійкий.
- Мій китьонок складений з тисячі пластикових пляшок, - пояснює Валерій. – Усі знайшов на берегах шестовицького озера. Їх викидали відпочивальники. Півторашки, літрушки з-під пива, мінералки. Я поприбирав. Люди питають, як я їх збирав докупи. В сітки для картоплі, взагалі для овочів, клав по 13-15 пластикових пляшок. Робив таких сіток з пляшками по штук 30-40, потім кріпив між собою. Зверху прикрив дерев’яним настилом. Дошки теж знайшов на озері.


Півтора мішка сіток — зі звалища на Масанах. 22 кілометри проїхав великом, разом зі своїм товаришем, з Шестовиці до Масанів. Там люди працюють, я попросив: «Підсобіть». Пообіцяв пляшечку... Купувати довелося лише дерматин та білу тканину. На китьонка пішло 17 метрів дерматину та 12 метрів тканини. Зі мною вже плавали п'ятеро. Нічого, човен витримав. Хочу, щоб чоловік десять пропливли.
Довжина китьонка —10 метрів (це з хвостиком), ширина — 2,80 метра у центрі, по метру з країв.
Валерій Савицький мріє, щоб про його човен дізнались журналісти з телеканалу «Інтер». Саме з «Інтеру», бо він сам і вся рідня російськомовні, тільки цей канал і дивляться.

— Хочу, щоб знайшовся чоловік, який любить екстрим, як і я. Щоб поплив зі мною до Києва. От якби це був журналіст з «Інтеру»! Це ж справжня екологічна експедиція! — говорить він. — Я хочу привернути увагу до проблем довкілля, до того, що природа знемагає від сміття, крім того, всім показати — я людина, в котрої незвичайне захоплення, а не якийсь волоцюга.

Валерій каже, що у Шестовиці йому подарують буржуйку. Він встановить її на човні. У Києві отабориться в гідропарку (місце відпочинку киян, над Дніпром), там і перезимує. А потім — знову в мандри.
Я собі міркую — чи не краще пристати в прийми до котроїсь шестовицької молодиці? Чи з сусіднього села? Питаю:

— А жінки до вас ходять? Сюди, на човен?
— Ходять. Я від них відбиваюсь.
Коли я по річці пливу, люди руками махають, усміхаються. Виходить, їм подобається. Мені теж.

Ольга МАКУХА, Фото Горя КОШОВОГО, щотижневик „Вісник Ч”. № 46

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: