Святі оберігають від смутку

Добавить новость

Пятница, 10 Января 2014 16:16  |  Просмотров: 1765

Моляться «Семистрільній» у Лос-Анджелесі

У творчому ремеслі вишивальниці з Роїща Тетяни Кулик переважають ікони. Чомусь воно так буває, що в той чи інший час вишиває образ саме того святого, який хочеться втілити на полотні.

- Не уявляю свого помешкання без них, - каже Тетяна Іванівна. - Якби не ікони та картини, порожньо в хаті, й печаль серце огортає.



Сильно зажурилася жінка, як не стало матері. Осиротіла рідна хата, й самотня донька ніби всотала в свою душу всю печаль - і свою, й домашнього вогнища. Не підеш із цим до людей. А якщо комусь і розкажеш про свою біду, тільки й того, що поспівчувають. Аби якось відсторонитися від сумних думок, стала все частіше братися за вишивання. Справа для неї не нова, але виявилася помічною. Жінка серйозно поринула у світ вишивки. Першу свою роботу з цього періоду - ікону Казанської Божої Матері - подарувала церкві, але на цьому не завершилося творче захоплення. Натомість одне за одним з'являлися бажання вишивати ікони святих. Кожну з них переживала усім своїм єством - добирала ниточку до ниточки, колір до кольору і вправним рукам давала заняття, а тим часом поступово залишали її сумні думки. Від однієї роботи, ніби по невидимих щаблях, переходила до іншої й прошкувала далі.

- Зараз можливості для рукоділля чудові: і ниток різноманітних удосталь, і навіть можна купити готові схеми вишивок, - розповідає Тетяна Іванівна. - А бувало, й зображеннями ікон на календарях користувалася, розлініювала, вираховувала хрестики, перш ніж відтворювати на полотні. Так вишила ікони «Неувядаемый цвет», «Млекопитательница», «Апостол Петро».

Тетяна Іванівна не просто копіює схеми, а вдосконалює техніку, тонко відчуває кольори. Самотужки освоїла вишивання бісером і каже, що так швидше заповнюється візерунок, ніж нитками. Проте, іноді поєднує в одній роботі обидві техніки. Наприклад, за таким принципом вишита дивовижно яскрава картина «Маки».

І як же далеко той момент, коли вперше взяла в руки голку з ниткою й полотнинку?
- Коли було мені чотири роки, - всміхається співрозмовниця. - У 58-му році минулого століття. Тоді в наші хати саме проводили електричне освітлення, і я вишила на носовичку, він і досі в мене зберігається, уявіть собі - лампочку. Вона чимось нагадувала грушу. Але ж я вишила й грушу, певно тому, що вона була схожа на лампочку. Школяркою вишивала домашні речі - рушники, наволочки тощо. Звичайно, й мама моя вишивала червоно-чорні візерунки хрестиком на рушниках. А я й гладдю вмію, та найчастіше застосовую хрестик.

Найплідніше працює вишивальниця в холодну пору року, але і влітку завжди є під руками полотно в роботі, хоча часто доводиться відволікатися на город та невеличке господарство. У серпні вишивала ікону святої Тетяни, у планах уже був образ архістратига Михаїла. Загалом, упродовж року майстриня створює десь шість ікон.

- Без робіт Тетяни Іванівни не обходиться жодна виставка нашої громади як у селі, так і на різних районних заходах, зокрема, на «Седнівській осені», - розповідає завідувачка бібліотекою Валентина Бабич. - Спасибі їй велике, завжди йде назустріч, своїми роботами доповнює духовні надбання нашої сільської громади. Багато років вона жила й трудилася далеко від домівки,але повернулася доглянути немічну матір. Удома й залишилася жити.

Захоплення творчістю,улюблене ремесло й образи вишитих власноруч святих відвернули від жінки печаль, надають сил для копіткої праці з голкою й нитками, відкривають нові обрії. Через її роботи, може, й хтось інший по-новому гляне на світ і збагне його. До речі, ікону Тетяни Кулик «Семи-стрільна» повезли за океан, аж у Лос-Анджелес - на подарунок хорошій людині.

Ніна Петровська, газета «Наш край» №1-2 (9245-9246) 2 січня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: