Андрій Мордовець полюбив Чернігів с першого погляду і на все життя

Добавить новость

Четверг, 7 Августа 2008 17:17  |  Просмотров: 5661

Заслуженому художнику України, одному з засновників чернігівської художньої    школи живопису другої половини XX століття Андрієві Мордовцю наприкінці нинішнього серпня минуло б 90. Проте у грудні 2006-го трагічна випадковість перервала його життєвий і творчий шлях. Перервала, як кажуть його друзі і колеги, дуже передчасно. Адже йому пророкували не менше, як 100 років активного життя. Власне, загибель, якого б віку людина не була, завжди є передчасною, бо перепиняє її в польоті. А Андрій Микитович, попри свій поважний вік, був людиною енергійною і життєлюбною. Не полишав пензля, був сповнений творчих задумів і мрій. Сподівався на персональну виставку до свого 90-річчя. І вже почав готуватися до неї. Виставку минулої п'ятниці відкрили у виставковій залі обласної організації Національної спілки художників. Проте вже посмертно».

Так палко, щиро і зворушливо писати те, що його щодень оточувало, міг тільки великий життєлюб, людина безмежно закохана у рідну землю. Здається, немає такого куточка у Чернігові, який би не відтворив на полотні Андрій Мордовець. Він полюбив цей край з першого погляду і на все життя.

Розповідає друг і побратим, заслужений художник України Анатолій Шкурко:
—  До Чернігова Андрій Микитович приїхав на моє запрошення на початку квітня 1953 року. Сам він родом із Сумщини. Проте тільки-но ступив на чернігівську землю, побачив наше місто, повінь на Десні, і так це все йому запало в душу, що він наступного ж дня сів у човен і почав все це малювати. І звідтоді стільки робіт про наше місто написав. Більше з Черніговом він не розлучався. Хіба що для творчості

Саме тоді, у 1953-му, з'явилися пейзажі та етюди "Повінь на Кордівці", "Надвечір'я", "Бузок цвіте" А вже згодом — "Чернігів будується", "Ранок за Десною", "Зима в Чернігові", "Осінь біля Ялівщини", "Чернігівська осінь", "Весняна повінь", "Чернігів стародавній"... Залежно від теми, характеру твору, часу доби (світанок, день, надвечір'я), пори року, погоди, зрештою від настрою автора — і вибір фарб та техніки живопису. Його пейзажі то сріблясто-прозорі, мов вода із лісового джерела, то сонячно-яскраві, соковиті і життєрадісні, то оповиті серпанком таємничості. Власне, він оспівував не тільки Чернігів, а й Чернігівщину, із задоволенням малював карпатські краєвиди і для цього час від часу їздив у Карпати. В експозиції виставки представлено низку його карпатських пейзажів, зокрема "Випав сніг", "Початок осені", "В Карпатах", "Карпатська весна", "Туман у горах" тощо.

Розповідає голова обласної організації Національної Спілки художників, заслужений художник України Какало:
—  Андрій Микитович Мордовець був авторитетною людиною серед художників, старійшиною, так би мовити. Фронтовик, який і на війні не полишав своєї улюбленої справи, малюючи у короткі хвилини перепочинку. У нього була прекрасна спеціальна освіта — Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури. Це людина глибокої і цілісної натури. Він багато і плідно працював, тож залишив по собі великий художній спадок.

На виставці представлено твори Андрія Мордовця у широкому часовому діапазоні — починаючи з перших, створених по приїзду до Чернігова, і до останніх, написаних незадовго до загибелі, тобто, за через 50 з лишком років. І водночас жанрово розмаїті: пейзажі, портрети, натюрморти, сюжетні роботи... І всі вони однаково майстерні. Відвідувачі виставки, з якими доводилося спілкуватися, вирізняючи ті, які їм найбільше припали до душі, називали абсолютно протилежні як за манерою живопису, тематикою, так і за жанром.

— Я дуже люблю творчість Андрія Микитовича. Надзвичайно потужний колорит, сильна енергетика, стільки любові до життя. Таке відчуття, що картини писала молода, повна сил людина, — ділиться враженнями фотограф-аматор Лідія Змієвська, яка водночас і фотографує роботи художника, котрі їй найбільше подобаються. — Я давно знайома з його творчістю. Найбільше люблю натюрморти.

Про старійшину чернігівських художників говорять багато теплих слів. Згадують, зокрема про те, що саме завдяки йому в обласному центрі з'явилася перша виставкова зала, та, яка розміщувалася колись разом з художнім салоном на проспекті Перемоги. Бо це він першим порушив у пресі питання про те, що місцевим художникам ніде виставлятися. Андрій Микитович — великий патріот, він добре знав історію України. Про трагедію Батурина тільки нещодавно почали говорити на повен голос, а він ще півтора десятиліття тому написав свою "Батуринську трагедію". І про Голодомор розповів тоді ж.

Говорить член Національної спілки художників України Тетяна Федоритенко:
— Для мене, як і для багатьох художників, Андрій Микитович був взірцем скромності, працелюбності, закоханості у життя і мистецтво. Для митця дуже важливо, коли його розуміють і підтримують близькі люди. Андрію Микитовичу в цьому дуже пощастило. Дружина, донька, син завжди були його однодумцями і помічниками. Він був щасливою людиною. Саме тому, напевне, у його творчості стільки життєлюбства, світла і непроминущої радості.

Нинішня виставка організована завдяки родині художника і передусім доньці Тетяні.
— Це перша посмертна виставка батька, — каже Тетяна Андріївна. — А взагалі він багато виставлявся, через кожні п'ять років проводилися персональні виставки. Остання прижиттєва — в обласному художньому музеї в 2003 році — до 85-річчя від дня його народження. Зарання почав планувати і цю — до 90-річчя. Готував рами, підрамники для картин, робив замальовки нових творів. В останні роки батько особливо натхненно працював над роботами про історію України. На жаль, багато його задумів так і залишилися нездійсненними...

Він збирався ще жити і жити. Бо для цього у нього були і сили, і енергія, і творча наснага, і безліч задумів. Однак усе це несподівано перекреслила трагічна випадковість. Його збила машина на одній з центральних чернігівських вулиць. Кажуть, якби водій не зник з місця події, а художник вчасно отримав медичну допомогу, він би ще міг жити…

Валентина Меркулова (щотижневик „Місто” №32)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: