В чім сила твоя, козаче?

Є в Прилуках міська громадська організація «Прилуцький козацький курінь імені Івана Сірка». Це ті самі хлопці, що стали учасниками національного талант-шоу «Україна має талант». Хлопці, виступи яких змушують наші серця завмирати. Адже як можна спокійно споглядати, як ці козаки тупають босоніж по битому склу і водночас посміхаються, як із великою силою кидають одне-одного об землю...
Пропонуємо вам коротеньке інтерв'ю з отаманом куреня Романом Зінчеиком.

- Романе, хто засновник вашого куреня?
- Ідея створення колективу з'явилася тоді, як режисер театру «Первоцвіт» запросила мене і мого вчителя айкідо Олександра Бургуна (Світовид Бургун) поставити для її вистави сценку з елементами бойового гопака. Під час підготовки нас здивувало те, що ми - спортсмени з багаторічним стажем - відчували кріпотуру. Тоді й зрозуміли, що не такий він простий цей бойовий гопак. На той час вже 10 років займався айкідо. Потім спитав себе: «А навіщо я щодня прославляю японця? Чому б не прославляти своє? Чому тренуюся в хакамі?» Японці - молодці, добре заробили на тому, що перевдягнули у свій національний одяг півсвіту. Мені подобається хакама, але із задоволенням змінив її на шаровари. Відтак 27 лютого 2010 року ми вважаємо офіційним днем заснування Прилуцької міської громадської організації «Прилуцький козацький курінь імені Івана Сірка».

- А чому саме Сірка?
- Іван Сірко - уособлення образу козака-характерника. Існує навіть повір'я, що Сірко реінкарнаційна душа князя Святослава.
- Що роблять козаки по життю?
- Основний склад куреня 14 чоловік, хоча через колектив пройшла велика кількість людей, але витримують одиниці. Я, наприклад, працюю на залізничній станції Прилуки. Є приватні підприємці, працівник культури, студент, охоронець...

- Які напрямки діяльності колективу?
- Їх чотири: бойове, фольклорне, оздоровче і спортивне. Але найбільше розвивається фольклорний напрямок.
Спортивний, на жаль, поки що не дуже. Ми змагаємося у різних спортивних заходах - із боксу, кікбоксингу, рукопашного бою, у боях без правил. Мріємо про приміщення, щоб поставити в ньому ринг. Можна буде займатися і самим, і тренувати молодь. А бойовий напрямок - військово-патріотична гра на зразок «Зірниці».

- Ви перейшли на бойовий гопак з айкідо, де і в кого вчилися?
- Брали елементи гопака і переносили його на спаринг. Копіювали рухи танцівників з ансамблю Вірського. Компонували їх з ударами. Так проходила трансформація танцю в бій.
- Яку зброю застосовували?
- Звичайно ж справжню, - шаблю, випрямлену косу, булаву, ціп, нагайку, колоду.

- Все зрозуміло, окрім коси...
- Звичайна випрямлена коса. В бою зі шляхтою під Берестечком Іван Нечай одним махом такої коси зарубав чотирьох ворогів. Уявляєте, яка це була сила і що це за зброя?
- У вашому курені є жінки?
- Є дівчатка в дитячому спортивному колективі.
- Ви берете участь у різних культурних заходах, зокрема і в шоу «Україна має талант»...
- Так. Після нашого виступу в Літочках у 2011 році на фестивалі «Перунів полк» нам зателефонували із шоу і запропонували взяти участь у третьому сезоні. Тоді ми відмовились. Все вирішуємо на раді. Збирається коло, кожен висловлює свою думку, останнє слово за отаманом. По-перше, ми вважаємо, що це не талант - жити в Україні по-українськи. Ну і, взагалі, до шоу треба готуватися, а в нас на той час були інші плани.

- І як успіхи в шоу?
- Кастинг ми пройшли, а далі... Слідкуйте за передачею «Україна має талант».
- Які у вас враження від ведучої Оксани Марченко?
- Якнайкращі. Розумна, красива, дотепна.
Поки ми розмовляли з Романом Зінченком, тренування закінчилися, і до нашого діалогу долучилися хлопці.

- Що вам подобається найбільше в курені?
Ігор, 46 років:
- Мені близькі ідеї.
Олександр, 25 років:
- До нас приходить багато людей, а залишаються фанати - спорту, здорового способу життя, фанати України. Діяльність куреня усебічна, але все тримається на любові до своєї країни, рідної землі, на бажанні захистити її будь-якої миті.
- Існує думка, що козаки вели, м'яко кажучи, не зовсім здоровий спосіб життя? А ви?
Олександр:
- Стосовно алкоголю скажу: займатися тиждень-другий, бачити результат, а потім через якусь чарку перекреслити всі зусилля... У цьому просто немає сенсу.
Андрій:
- Козаки курили не тютюн, а траву для лікування легенів та верхніх дихальних шляхів. Це були лікарські трави, козаки зналися на цьому.
Серед них не було такої пиятики, яку висміюють у літературі та на екрані. Щоб махати шаблею, вправно володіти козацькою зброєю, голіруч перемагати супротивника, потрібна неабияка сила, п'яниця на таке не здатен. Татари були непитущі, сильні, загартовані, і перемогти такого ворога, та ще й напідпитку, нереально. Як стверджують історики, у козаків існувала відповідна культура пиття. Вони пили медовуху міцністю 10-12 градусів, ні про яку горілку, або самогон навіть не йшлося.

- Ви займаєтеся доволі серйозними і, певним чином, агресивним видом спорту і весь час нашого спілкування посміхаєтеся...
Артемій:
- Люди забули, що сила - не для себе, а для інших. Богатирі завжди були добрими і ніколи не демонстрували своєї сили без потреби.
- Так у чому ж сила?
Артемій:
- В доброті й любові.
Андрій:
- Протягом занять ми витрачаємо стільки сили й енергії, що на агресію просто часу не залишається. Але в слушну мить вона буде. Доброта - це захисна реакція (сміються).

- Яким бачите майбутнє вашого колективу?
- Хотілося б навернути молодь до наших патріотичних занять. Бажаємо, щоб наші люди стали жити по-українськи.

Олена Маслова, тижневик «Деснянка вільна» №23 (322)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.