Радощі і «головний біль» великої родини

Добавить новость

Вторник, 29 Апреля 2008 20:10  |  Просмотров: 5742

Велика родина

Давним-давно, ще в часи Київської Русі, справді щасливою вважалася лише та родина, де було не менше п’яти дітей. Багатодітність вважалась запорукою щастя, успіху і достатку. А тепер що? Чуєш слово «багатодітні» і підсвідомо думаєш про важке матеріальне становище, незадовільні житлові умови, відсутність соціальних гарантій – це далеко не повний перелік всього, що спадає на думку. В сучасній Україні переважна більшість родин має лише одну дитину, рідко – дві. Сімей, що мають чотирьох і більше дітей, сьогодні одна на сто.

Про те, як в наш час живе така рідкісна родина, мені розповіла Галина Покутня, багатодітна мама.
У родині Покутніх виховується п’ятеро дітлахів - троє синочків і дві донечки (старшому – Михайлу - вже 15 років, Дмитру – 13, Ірині – 7, Лізі – 4, найменшому – Васі – 3). Всі діти в родині були хоча й не запланованими, але… бажаними.

Більше народжувати Галина Олексіївна не збирається. «Не дозволяє стан здоров’я – маю багато болячок», - пояснює вона. Незважаючи на безліч турбот та проблем, Галина Олексіївна та Іван Миколайович вважають себе щасливими людьми, а в дітях бачать натхнення і радість. Ще в юності Іван мріяв про велику родину. Галина теж вважала, що для забезпечення повноцінного розвитку малюків, дітей в родині має бути кілька. «В ідеалі – троє», - каже, посміхаючись, молода мама. Кожна дитина є гордістю батьків.

Коли я попросила Галину Олексіївну розповісти про свою родину, вона засміялась. «Що тут можна розказувати?! Звичайна у нас родина - працюємо, виховуємо дітей…От тільки часу на все не вистачає…Прибігаєш з роботи і починається – їсти навари, в хаті прибери, одежу попери, уроки перевір, а ще для кожної дитини потрібно знайти час, щоб поговорити, дізнатись, що нового, як минув день. Якби всю домашню роботу робила я одна – нічого ніколи б не встигала!», - говорить багатодітна мама. Та, дякувати Богові, є у неї чоловік та діти. Галина Олексіївна та Іван Миколайович вважають, що привчати дітей до роботи потрібно змалечку, тому  всі дітлахи в родині виконують посильну роботу.

«Знайти в наш час роботу із достойною заробітною платою без вищої освіти і зв’язків нереально. Тому я працюю на базарі, а Іван заробляє гроші ремонтами чужих осель. Взагалі ми з чоловіком, аби заробити якусь копійчину, беремося за будь-якою роботу. Сімейний бюджет я не планую, бо не маю регулярного заробітку. Сьогодні, наприклад, заплатили мені, і я зразу ж купую продукти не лише на цей день, а й «на чорний», а потім кілька днів можу «сидіти» без зарплати. Мій «головний біль»  – закупити продукти та одяг дітям, все інше - обов’язок чоловіка», - говорить Галина Покутня.

Виховуючи п’ятьох дітей, батьки розраховують лише на власні сили, адже ні для кого не стане відкриттям, що соціальний захист дітей з багатодітних сімей нині є недостатнім. Так, багатодітна родина має право на державну допомогу лише тоді, коли має статус малозабезпеченої. Родина Покутніх вважається малозабезпеченою, тому хоч і невеликі, але далеко не зайві гроші від держави отримує. І хоча на їхньому обідньому столі не завжди є м’ясо, молоко та солодощі, але найнеобхіднішим діти все ж таки забезпечені.
Живе велика родина у невеликому власному будинку з двома кімнатами, кухнею, туалетом та ванною. До речі, Іван Миколайович власноруч збудував свою оселю. Уроки діти роблять по черзі в одній кімнаті, а от їсти сідають всі разом за великим сімейним столом.

«Іноді буває так важко! Особливо коли чуєш від дітей: «Мам, я хочу…», а я, як не старалася б, не зможу цього дати. Стає боляче від того, що я – рідна мати - не в силах забезпечити своїх дітей смачною їжею, гарним новим одягом…Головний продукт харчування у нас – картопля, а одяг ми купуємо не на базарі, як більшість чернігівців, а в «секонд-хендах». Але іноді бракує не лише грошей, а й - часу та сил», - розповідає багатодітна мати.
На мою думку, в нашій державі існування багатодітної родини без батька-олігарха межує зі справжнім героїзмом. Моя нова знайома вважає інакше, - за її словами, головне в родині –любов, повага, взаєморозуміння та взаємодопомога. «Виростити кількох дітей можна і в наш час. Для цього батьки мають не просто працювати і заробляти гроші, а вміти в багатьох речах собі відмовляти, не боятися відповідальності  і розраховувати не на когось, а лише на власні сили, бо в реальному житті не буває так, як в дитячій пісеньці: «Прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете и бесплатно покажет кино», - говорить вона.
А ще у Галини Олексіївни є «свої правила» виховання дітей. Всі батьки їх знають, але, на жаль, через власний егоїзм не всі дотримуються. «Стосунки батька і матері - перший приклад спілкування, співжиття і злагоди для дітей», - говорить Галина Покутня, - «Ми з чоловіком ніколи не сваримося при дітях. Увечері вкладаємо їх спати і лише тоді з’ясовуємо стосунки. Не потрібно у дорослі «розборки» втягувати дітей, тим більше намагатися прихилити їх на чийсь бік. Батько і мати мають бути в родині рівноправними і однаково авторитетними для дітей. Якщо, наприклад, я насварила дитину – Іван ніколи не стане її втішати».

Ось так і живуть великі родини зі своїми великими проблемами. І в той час, коли політики із захватом розповідають про зростання економічних показників, стабільну політичну ситуацію, соціальний захист громадян, підвищення розмірів зарплат і пенсій, а також про необхідність покращити демографічну ситуацію, у нас в Україні живуть багатодітні родини, яким потрібні не слова, а справжня державна допомога і підтримка.  

Валентина ФЕДУСЬ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: