Володимира Шинкаренка в голову укусив шершень. Лікарі ледь врятували

У цьому році на Чернігівщині двоє людей померли від укусів шершнів.
19 липня любецькі лікарі врятували життя 30-річного Володимира Шинкаренка. Реакція на укуси була настільки блискавична та сильна, що чоловіка привезли до лікарні вже в стані клінічної смерті. Реанімували його в приймальному відділенні Любецької районної лікарні.

23 вересня застала Володимира Шинкаренка на роботі, в Любецькій пожежній частині. Він — командир відділення ПЖ-39.
— Я був тоді у відпустці, — згадує Володимир. — Вийшли всією родиною відпочити на Затон (це затока Дніпра в Любечі). Теща, тесть, друзі, дружина, діти. Їх у нас двоє, Оксані скоро шість, а Колі п'ять буде. Було жарко, поблизу відпочивали ще любечани. Ми розклали на покривалі їжу поряд з металевою рибальською будкою. Така, типу вагончика, там рибаки тримають свої снасті. Перекусили, пішли всі купатися. Я повернувся на берег за сигаретами, вони лежали в сумці під будкою. Тільки нагнувся, відчув два удари в тім'я, немовби молотком по голові. Аж на ногах не встояв, сів.

— А шершнів ви там не бачили?
— Ще раніше, як тільки їжу розкладали, бачив, як кілька вилітало зі щілини в будці. Жовті, схожі на ос, але більші, сантиметрів по сім. Але ми навіть і подумати не могли, що вони на кого-небудь кинуться. Ми ж їх не чіпали.
Після того як мене вкусило, підійшов до своїх, вони сиділи на човні біля берега. Присів з ними, за кілька хвилин чую: щось голова німіє. Тут на березі у друга вагончик для відпочинку. Піду, кажу, туди. Дружина пішла за мною. Далі не пам'ятаю.

— Володя ходив за цигарками, це метрів за 15 від річки. Повернувся, за голову держиться, каже, щось укусило, — продовжує дружина Тетяна. — Закурив, пройшло зовсім небагато, секунд 30, каже — піду, ляжу. Я бачу, щось із ним не те робиться. Зразу за ним у вагончик заходжу, а Володя вже сидить, голову назад закинув, задихається, обличчя посиніло. Підбігла до нього, трусонула — ніякої реакції. Бачу — так йому погано, що «скора» вже не встигне доїхати. А поряд відпочивав чоловік з села, Анатолій Овчаренко, він приїхав на машині. Я до нього, прошу: «Відвезіть до лікарні!». Анатолій Васильович, як був, босоніж, у плавках, застрибнув у машину, Володю поклали на заднє сидіння, я сіла поруч, тримала його голову на колінах. «Долетіли» до танка (це в центрі селища, поряд з лікарнею. — Авт.) за півтори хвилини. Та Володя вже був непритомний, майже не дихав. Мені навіть здалося, що він вже десь «там»... Коли його витягали з машини, лице було темно-фіолетового кольору, на шкірі від пояса і нижче повиступали пухирі, немов би хто водою понаколював.

На порозі нас зустрів хірург Олександр Козловський. Я закричала: «Швидше! Людина помирає!». Казали потім, у Володі була клінічна смерть. І якби привезли хоч на п'ять хвилин пізніше, все, не врятували б. Я тому чоловікові, на машині, довічно вдячна буду, — каже Таня. — І хірургу, і всім медикам, хто мого чоловіка рятував.
Мене потім випровадили за двері, щоб не кричала. Хірург робив непрямий масаж серця. Пізніше розказували, двічі серце зупинялося.
— Стали мене на Ріпки, в райлікарню, відправпяти, — продовжує Володимир. — Я їхати не хотів, кажу, тут прокапайте. Здавалося, зараз встану і вже зможу йти. Лікарі так не думали, довелося їхати в Ріпки. У направленні було сказано: анафілактичний шок після укусу шершня. Везли туди під крапельницею. Там лежав у реанімації, потім — ще тиждень в терапії. Весь час капали, з перервою хіба що на ніч.

— Як ви тепер почуваєтесь?
— Серце іноді болить, поколює, хоч до того нічого подібного не було. Боюсь шершнів. Та що там, я мух тепер боюсь, — мабуть, жартує Володимир.
— Мене запитували, що я бачив, коли мене витягали звідти. Нічого. Ніяких видінь, білих коридорів чи голосів. Мабуть, не готові мене ще там зустрічати.

Після Володимира Шинкаренка в Любецькій лікарні рятували ще чотирьох постраждалих від укусів шершнів. П'ятий до лікарні не потрапив.
— Шинкаренка справді привезли вже в стані клінічної смерті, — говорить головний лікар Любецької райлікарні Василь Крилов. — Реакція була миттєва, адже укуси прийшлися в голову. Йому зразу почали робити масаж серця, вводити протиалергійні засоби, гормони. Застосовували кисневі подушки, доки він не прийшов до тями. Це сталося години через дві. Потім відправили в Ріпки, адже у нас у лікарні немає реанімації.

Після цього в районі Любеча шершні покусали ще п'ятьох людей. Чоловік з Губичів помер на місці, зразу. Потім зверталися троє постраждалих з Коробків та Голубівки. Люди гребли за селом сіно. Спочатку в «швидку» зателефонував чоловік, потім — сімейна пара. «Швидка» привезла їх у Любецьку лікарню. Чоловіків шершні покусали в голову та обличчя, жінку — не в голову. Недавно, у вересні, звернувся літній чоловік з Любеча. Він обривав у себе в дворі яблука, коли на нього напали шершні. Звернувся в лікарню сам, протягом 10 хвилин після укусів (його вкусили двічі, в голову). В жодного з постраждалих від укусів шершнів, що звернулися після Володі, такої сильної реакції не було. У когось незначно піднявся тиск, першило в горлі.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №39 (1325)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.