Багатодітна сім’я Качановських отримала від влади телевізор, але їм потрібно житло.

Добавить новость

Вторник, 1 Апреля 2008 19:53  |  Просмотров: 7359

На шпальтах газети "Місто",  була висвітлена історія чернігівскої багатодітної родини. Завдяки, статті Сергія Дзюби, на родину звернула увага місцева влада.
Віталій Голець завітав у сім'ю, щоб вручити телевізор та інші подарунки. Але цій великій родині дуже необхідна нова квартира...

Пам'ятаєте, який резонанс викликало народження у нашому місті трійні? Тоді молода мама та її малюки з'явилися на перших шпальтах усіх чернігівських видань, не раз повідомлялось про них у теле- та радіовипусках новин. Влада і меценати одразу запевнили, що підтримають цю сім'ю. Не всі обіцянки виконали, але реальна допомога була. А ось іншій родині на подібну увагу зовсім не поталанило. Хоч протягом року Настя народила трьох донечок: спочатку на світ з'явилася Софійка, а згодом Агата і Адель. 21-річна Анастасія - з багатодітної родини. У її мами - вчительки Наталії Качановської - п'ятеро дітей. Тож зараз у старенькій хрущовці на житловій площі 33,8 квадратних метра мешкають десять осіб.

Настя

Зі своїм майбутнім чоловіком Настя познайомилася по телефону. Вона саме закінчила одинадцятий клас і вступила до Воронезького державного університету, мріяла стати психологом. А цей юнак приїжджав до Воронежа у відрядження, познайомився з новими приятелями і ночував у будинку, в якому мешкала Анастасія. Тоді вони не зустрілися. Але за місяць він зателефонував своїм друзям, щоб поцікавитися їхніми справами. Слухавку випадково взяла Настя.
— Я до цього ні з ким не зустрічалася, жодних стосунків із чоловіками у мене практично не було, навіть до поцілунків ніколи не доходило, — розповідає вона. — І, уявіть собі, я закохалася в його голос Після першої ж нашої розмови дала собі слово, що зроблю все, аби він у мене закохався і на мені одружився.
Почалося листування. Проте свою фотографію Настя надіслала юнаку лише через півроку їхнього знайомства. Він відповів, що вражений її вродою і хоче зустрітися. Втім, перше побачення відбулося за півтора року на, так би мовити, нейтральній території — у Москві. Щоб назбирати кошти на цю поїздку, дівчина працювала на автомийці.
 Побачивши Настю, її обранець закохався по-справжньому. Вона просто сяяла щастям та здоров'ям. Але і в Москві їхнє спілкування було суто платонічним.

А наступна зустріч відбулася вже в Чернігові. Юнак приїхав відсвяткувати разом Новий рік. У розважальному центрі одягнув їй на палець обручку, заявивши: "Ну, ти сама розумієш, що тепер моя наречена". Обручка виявилася завеликою, а наречений був добряче напідпитку. У Чернігові він гостював тиждень і жодного дня не міг обійтися без алкоголю. Настя образилася, і гість попрощався з великим скандалом. Та за кілька місяців Анастасія за ним надзвичайно скучила. І таки вмовила батьків, аби дозволили їй поїхати на батьківщину нареченого — у Дагестан, в місто Махачкалу. Там вони помирилися і Настя погодилась вийти заміж:
— Одружитися ми вирішили влітку. Проте скільки разів наше весілля було під питанням. Він мені телефонував і казав, що його в черговий раз звільнили з роботи. Тож шлюб потрібно відкласти і весільну сукню можна не шити. Це при тому, що гроші вже були потрачені і всі знайомі знали про моє майбутнє заміжжя. Попри все, влітку він таки приїхав до Чернігова. До речі, перед весіллям його жорстоко побили, тому він одружувався з "ліхтарем" під оком, який марно намагалися замастити мої подруги. На весіллі він знову напився. Мені хотілося просто вени собі перерізати. Це була найгірша ніч у моєму житті.

Батьки та родичі нареченого не приїхали і навіть не привітали молодят. Та й медового місяця фактично не було. Чоловік пиячив із друзями, розтринькуючи гроші, подаровані на весілля, і всім хвалився своєю молодою вродливою дружиною. Він був на сім років старшим за Настю і взяв шлюб удруге. Обіцяв золоті гори, запевняючи: "Я тепер у Дагестані відомий журналіст, "зірка" телеефіру, отож допоможу тобі з навчанням і на гарну роботу влаштую. Але про вищу освіту довелося забути — Анастасію буквально запроторили до кімнати, де вона, скніючи у чотирьох стінах, мусила сумлінно виконувати подружні обов'язки. А коли чоловікові щось не подобалося, він міг і відлупцювати кохану дружину.

— У мене скрізь були синці, — зітхає Настя. — Навіть якщо на мене просто звертав увагу якийсь добродій, а я навіть не помічала цього, чоловік вважав  мене винною. Все неодмінно закінчувалося криками, скандалами і синцями.
Але він хотів мати дітей. Адже у його ровесників сини та доньки вже давно до школи ходили.
Хоч рідні чоловіка не вірили, що я здатна коли-небудь народити: така тендітна, маленька... Ще б пак! Він же мене, можна сказати, не годував. Тим більше, я розквітаю тільки тоді, коли мене люблять. А гам, через постійні депресії та його істерики, схудла на десять кілограмів.
Досі не можу набрати свою вагу. 44 кг — і все, та й то завдяки вагітності... Я його благала; "Якщо хочеш дітей, будь ласка, не пий".
Коли ж Настя завагітніла, чоловік цим абсолютно не переймався, її навіть на облік не поставили. Майбутню молоду маму оглядали в жахливих умовах, наче якийсь непотріб. На четвертому місяці Настя зрозуміла, що може просто втратити дитину. Тому наважилася повернутися в Україну. Увесь час ні чоловіка, ні його близьких здоров'я Анастасії не турбувало. І тільки напередодні народження донечки він з'явився в Чернігові. Проте, навіть ставши батьком, анітрохи не змінився. Коли крихітна Софійка плакала вночі, затуляв вуха подушкою і невдоволено заявляв: "Я стомився, тож, якщо ти не можеш її заспокоїти сама, викликай швидку". Нарешті Настя попередила: "Якщо не кинеш пити, розлучимося!"

— Тоді він ще не влаштувався на роботу, проїв усі мої декретні, прокурив, пропив, — розповідає вона. — Але коли я в розпачі сказала про можливе розлучення, він два місяці стримувався, не торкався до спиртного. Я завагітніла вдруге і народила двійняток. Тобто фактично протягом одного року народила трьох донечок. День народження Софійки святкувала в пологовому будинку.
Завагітнівши вдруге, Настя дізналася, що чоловік завів собі коханку.

Цього пробачити вона вже не могла. Той стояв навколішках, плакав: "Отямся, у нас же троє дітей. Та й кому ти будеш потрібна з таким багажем?!" Але вона виявилась непохитною. Адже завжди була вірною дружиною і навіть подумки не могла зрадити свого чоловіка. Власне, навіть не пиятика "благовірного", а саме його подружня невірність і стала основною причиною розлучення. Чоловік повернувся в Дагестан.
— Коли прийшла па ультразвукове дослідження і побачила два маленьких плодики, — пригадує Настя, — то вирішила не робити аборт, а дати життя цим дітям. Звісно, хотілося хоча б одного хлопчика, щоб потім пояснив коли-небудь татові "політику парти! Втім, дівчатка — то й дівчатка.

Я виходила заміж не з розрахунку — це було кохання. Можливо, то була ілюзія і насправді я просто його жаліла. Мені хотілося врятувати його і довести, що не всі жінки погані. Можна жити, турбуватись одне про одного та бути щасливими. Я для цього робила все можливе, проте він цього не оцінив. Я дуже багато пережила разом із ним і думаю, що моєї провини в тому, що сталося, немає.
Народивши двійнят і розпрощавшись із чоловіком, Анастасія вірила, що буде щасливою. Серце має дві половинки: одну треба віддати дітям, іншу коханій людині, інакше, тільки піклуючись про донечок, вона не відчуватиме себе повноцінною жінкою. Брат Насті захоплюється комп'ютерними технологіями та спілкуванням у мережі Інтернет. Він і запропонував: "А чому б тобі з кимсь не познайомитися?" І Настя наважилася розмістити інформацію про себе. Відгуків було багато, але, дізнавшись про трьох доньок, кавалери одразу втрачали інтерес до їхньої мами.
– А потім абсолютно випадково я познайомилися з молодим чоловіком. Він мешкає в Києві. Ми  з ним засперечалися, в кого життєва ситуація „крутіша”. Він нічого не знав про мене, а я про нього. Звичайно, я цю суперечку виграла, – посміхається Настя. –  І відтоді ми разом. І чим довше зустрічаємося, тим більше розуміємо, що буквально створені одне для одного. Втім, у нього дуже нестабільне фінансове становище, тож він поки що не може взяти відповідальності за моїх дітей. Однак обіцяє:  „Як тільки твердо стоятиму на ногах, все буде гаразд”. Звісно,  я рзумію – не все так просто. Але тепер я щаслива і надзвичайно дорожу своїми почуттями. Адже того, що маю зараз, ніколи не отримувала від свого чоловіка.

Наталя

Нині Насті в усьому допомагає її мама.
У свої 47 років Наталія Качановська виглядає напрочуд молодо. Вона встигає працювати вчителькою в школі та коректором у газеті і виконувати всю основну хатню роботу. Чоловік Наталі Петро старший за неї на сім років. Познайомились на весіллі Наталчиної однокласниці. Кілька разів зустрілись і вирішили взяти шлюб.
— У дитинстві я не уявляла себе багатодітною мамою, — розповідає Наталя.
– Але коли вийшла заміж І (а чоловік із багатодітної сім'ї), ми запланували народити трьох дітей. Коли з'явилася перша дитина, було цікаво, якими будуть друга і третя. Спочатку народилась Настя. На той час Петрові вже було тридцять років і він дуже вболівав, аби наступним був син, який би зберіг батькове прізвище, продовжив рід Качановських. Потім, коли один за одним почали народжуватися хлопці, чоловік уже хотів дівчинку. Моя четверта вагітність була всупереч усім законам природи. Тоді, в 1995-му, країна переживала глибоку кризу. Люди місяцями не одержували зарплату, перебували в такому шоковому стані.
Але Петро наполягав. Вирішили: що ж, хай буде дівчинка. А вийшов хлопчик. Згодом і п'ята дитина народилася — знову ж таки попри закони природи та всі засоби обережності.

Чоловік Наталі працює на заводі та з ранньої весни і до пізньої осені обробляє городи. Звісно, стомлюється, але ні про що не шкодує. Своєю родиною надзвичайно пишається. Торік Наталя та Петро обвінчались у Спасо-Преображенському соборі, щоб бути навіки разом — і на землі, і на небесах. Наталю завжди підтримують директор та колеги зі школи №17. А ось держава проблемами багатодітної родини фактично не переймається. Навіть після того, як Наталія Качановська отримала звання "Мати-героїня". Нагородив її торік у Києві Президент України Віктор Ющенко — вручив медаль та букет квітів. Випила келих шампанського. І на цьому все.
— У нашій державі відсутні закони, які б гарантували нормальне життя багатодітним родинам, — переконана Наталя.
—    Я, наприклад, як багатодітна матір не отримую зараз від держави жодної домоги на  ну відміну від прийомних батьків, котрі одержують значні пільги на кожну дитину. Не розумію, чому так? Хіба це справедливо?! У мене діти виросли, практично не знаючи молочних продуктів. Я надзвичайно рідко можу дозволити собі купувати сир, яйця. Молока майже ніколи не буває.
Ми двадцять років стоїмо в черзі на покращення житлових умов і все марно.

Я виростила своїх дітей, можна сказати, в нелюдських умовах

Умови справді жахливі Як на житловій плоші 33,8 квадратних метра у старенькій хрущовці можуть взагалі мешкати десять людей, не зрозуміло. Буквально повітря не вистачає.
— Та, судячи з відповідей чиновників, годі й сподіватися, що наші житлові умови поліпшаться раніше ніж через двісті років, — говорить Наталія Качановська. — Ми завжди прагнули належно виховувати своїх дітей, дбати про їхню освіту. Я не вела аморальний спосіб життя і мій чоловік не алкоголік. Ми брали участь у різноманітних творчих конкурсах, посідали призові місця. Чоловік співає, увесь час концерти вів, пише вірші. Попри всі труднощі, донька закінчила музичну школу, грає на скрипці. Син п'ять років вивчав гру на фортепіано та на ударних інструментах. Молодші діти теж музикою захоплюються, а також відвідують спортивні секції. Але, коли вони почали займатися спортом, знадобилися кросівки. А я звичайні кеди за 20 гривень одночасно обом придбати не могла.

Наталя не раз чула від усіляких доброзичливців: "А чому хтось повинен вам допомагати? Живуть і гірше. Треба було не народжувати"
—    Чому я маю рівнятися на тих, хто живе гірше за мене, випрошуючи милостиню у переході, і радіти, що теж не стою там із простягненою рукою? — запитує вона. — Чому б мені не рівнятися на наших народних депутатів, котрі так бездарно працюють, перетворивши Верховну Раду навіть не на цирк, а на якесь брутальне і цинічне шоу? Чому б мені не рівнятися на дружину олігарха і доньку нашого екс-Президента, яка придбала собі найдорожчу в світі "хатинку" в центрі Лондона за 80 мільйонів фунтів стерлінгів?! Я — багатодітна матір. Я виростила цих дітей для нашої держави.

—    Зараз у нас з найвищих трибун виголошують силу-силенну промов про те, що країна піклується про багатодітні сім'ї. Це неправда! Я такої підтримки за всі ці роки не відчула жодного разу. Так, я народила п'ятьох дітей, бо не могла їх вбити. Але я народжувала їх для щастя.
Держава
Сім'я Ірини Єременко дружить із родиною Качановських багато років. Син Іри Олексій колись вередував і не хотів йти в дитячий садок, проте, познайомившись там із Настею, одразу змінив думку. Щось схоже відбулося у відомій кінострічці "В моей смерти прошу винить Клаву К." Настя була першою любов'ю Олексія. І зараз діти, які, власне, познайомили своїх мам, товаришують.

—    Я з перших днів була в їхній оселі, бачила, як росли діти, — розповідає Ірина Єременко. — Наскільки все-таки Наталя відповідальна, вимоглива мама! Зустрічаємось, запитую: "Наталочко, чому ти така заспана? Спати хочеться?" А вона у відповідь: "Іро, я сплю три години на добу". У них не було іноді навіть до чаю чогось дітям дати. У 90-ті роки вона малесенькими шматочками нарізала хлібець і ще меншими клала в центрі маслечко, щоб всі діти могли попити чаю. Іноді і цукру не було. Я колись принесла зефір пригостити дітлахів, вони саме чаювали. То молодші поділили зефіринку, поклали на чорний хліб і так пили з чаєм.

—    Виявилось, вони ніколи раніше не куштували зефір, не знали його смаку, не розуміли, що це таке. Зайшли якось вони до мене в гості. Приготувала молочні страви, пригощаю, а діти говорять: "Ми такого не вживаємо" Я тоді у Наталі цікавлюсь: "Чому твоя малеча не їсть молочних продуктів?" І чую чудова господиня. І дійсно мати-героїня. Я схиляюся перед цією жінкою, перед такою родиною. І Наталии чоловік Петро гідний своєї дружини: працелюбний, уважний, надійний. Я приходжу і бачу, якими закоханими очима він дивиться на Наталю, як любить дітей. Діти не курять, не п'ють, не вживають наркотики, відвідують різноманітні гуртки. У них прекрасні друзі. І взагалі це прекрасна, інтелігентна та дружна родина. Багатьом чоловікам є чого повчитися у Петра. Мені Наталя і Настя по-жіночому хвалилися, що він, повертаючись із дачі, завжди приносить кожній по квіточці. Хай навіть польовій. Та це і є любов. Найвищий прояв кохання. Його ніхто не просить про це.
Ірина переконана, що саме в таких родинах повинні з'являтися п'ятеро і навіть десятеро дітей. Бо там вони ростуть у злагоді, любові й повазі. Тому подібних сімей має бути якомога більше. І держава зобов'язана піклуватися про них. Бо це майбутнє країни. У нас нині так модно розмірковувати про демоірафічну кризу. Ось вам, будь ласка, конкретна сім'я. Подбайте про неї. Але що відбувається насправді? Чиновники надсилають відписки. З'явилась якась комісія, у Наталі цинічно поцікавилися щодо її дітей та онуків: "А, може, вони у вас не проживають?"

—    Я була свідком того, як Настя народила двійнят, і два місяці наша держава не могла їх зареєструвати, — пригадує Ірина. — Що це за закони? Немовлята ніби зависли в повітрі: Настя не отримувала допомогу на дітей. Було дуже скрутно. А тут ще вони захворіли на пневмонію, їм робили уколи. А звідки брати гроші і на ліки, і на продукти?! Тому я закликаю наших бюрократів бачити не галочку, а людину. І прохання до заможних людей. Мільйонерів у нас рахують, а багатодітні родини можна полічити на пальцях. Будь ласка, візьміть над ними шефство. їм допомога повинна надаватися щодня.

—    Восьмеро діточок у хаті, жити їм ніде, харчування погане. Замисліться, наші можновладці. Це — і звернення до міського голови Олександра Соколова. Будь ласка, Олександре Володимировичу, посприяйте, щоб місто все-таки поборолося за цю сім'ю. Щоб дітям було де жити, чим харчуватися, щоб росли в нормальних побутових умовах. Хіба така прекрасна родина не заслуговує на це?!

Держава начебто й визнала заслуги матері-героїні, тільки от нормальне житло їм „світить” років за двісті. Кому ж потрібно таке лицемірство? Сімя Качановських повинна жити по-людському. Інакше чого варта нагорода від президента?

Сергій ДЗЮБА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: