За вбивство двох людей засудили довічно

Так його покарав суд за вбивство двох людей. Нагадаю, трагедія сталася в Ніжині з 5 на 6 грудня минулого року у малосімейці на вулиці Синяківській. Трупи 12-річної Іринки Нацик та її 25-річного брата Юрія Скотара знайшов батько дівчинки 60-річний Анатолій Нацик. Чоловік прийшов з нічної зміни і побачив, що Іринка лежить задушена на кухні, а Юрій – у кімнаті

Якби не закрили дитячий будинок, Іра була б жива

Дівчинка виховувалася у Ніжинському будинку дитини «Затишок», бо у 2005 році не стало матері Валентини. її перший чоловік, батько Юрія, повісився. Жінка вийшла заміж удруге, за чоловіка на 15 років старшого за себе, Анатолія Нацика. Йому було 48 років, коли народилася перша і єдина дитина Ірочка. Анатолій обожнював дитя. Та раптом захворіла на голову Валентина. Кажуть, з десяток разів намагалася накласти на себе руки. Кидалася під поїзд, заганяла голку в груди, стрибала з балкона. Через ці спроби покалічилася. 1 вересня 2005 року від. травм померла у лікарні. Їй було 40 років. Так Ірочка опинилася у дитбудинку. Навчалася вона успішно, грала на піаніно.

Батько провідував її, приносив солодощі, забирав додому. Виховувати дівчинку самотужки йому було складно, у чоловіка проблеми із зором. Можливо, якби Іра залишилася у дитбудинку, була б живою. Але можновладні дяді і тьоті вирішили закрити «Затишок». Дітей керівництво закладу змушене було відправити по домівках, у неблагополучні сім'ї.

За підозрою у вбивстві брата і сестри затримали 21-річного Максима Бублика, сусіда, з яким вони жили на одному поверсі. Хлопець повернувся з армії, працював вантажником у фірмі «Ашер». Не хуліган. Сусіди розповідали, що на нього ніхто й подумати не міг, адже, окрім Максима, до Юрія Скотара вечорами приходило багато знайомих. Не всі з них путящі. На слід підозрюваного вивела мобілка, яку він взяв з квартири убитих.

Не хотів залишати свідка

Розповідає Сергій Мозговий, помічник прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури, він підтримував обвинувачення в суді:
— Матеріали кримінальної справи склали три томи. Судовий розгляд почався ще у квітні. Справу розглядав Ніжинський суд, колегіально, двоє суддів і троє народних засідателів.16 червня суд виніс вирок: за вбивство двох осіб, у тому числі малолітньої дитини, довічне ув'язнення і два роки позбавлення волі за крадіжку майна з квартири загиблих. Остаточне покарання — довічне позбавлення волі. Більш суворе покарання поглинуло менш суворе. До того ж суд присудив 100 тисяч гривень відшкодування моральної шкоди, яку засуджений має сплатити на користь батька убитої дівчинки.
Це був перший в області за останні десять років вирок про довічне ув'язнення, винесений судом першої інстанції. Раніше такі справи, де покарання передбачало пожиттєве ув'язнення, мав право розглядати Апеляційний суд як суд першої інстанції.

— Сергію Костянтиновичу, що призвело до трагедії?
— Слідством були встановлені всі обставини скоєння злочину. Адже підслідний з самого початку визнавав вину в повному обсязі, що буває дуже рідко. Події розгорталися так. 5 грудня батько дівчини пішов на роботу, він працював сторожем. Після обіду до нього прийшов пасинок, допоміг протопити приміщення. Сказав, що раненько збирається їхати на роботу в Київ. І пішов додому. Ввечері він зайшов до сусіда Максима, вони вийшли покурити на сходовий майданчик. Згодом Юрій запросив Максима в гості. У господаря залишалася недопитою трилітрова банка із самогоном. Як тільки вони прийшли у кімнату, дівчинка, яка була там, пішла на кухню. Чоловіки сиділи, дивилися КВК по телевізору, розмовляли, випивали. У них закінчилися цигарки. От господар і попросив гостя сходити за цигарками. Той відмовився. Господар вилаявся, вимкнув телевізор і став міняти диск у програвачі. Таке ставлення не сподобалося гостю. Він схопив один з ножів, що лежали на столі, ними нарізали закуску, і вдарив чоловіка у правий бік. Попав у печінку, другий удар прийшовся на рівні легень, третій у шию. Поранений намагався вихопити у зловмисника ножа, хапався за лезо. Та марно, тільки руки порізав. Закривавлений, осідаючи на підлогу, він встиг двічі крикнути сестрі: «Ірка, тікай!..» Та вона не встигла.

Дівчинка сиділа спиною до дверей. Душогуб підскочив до неї ззаду, і накинув на шию провід зарядки від мобільного. Малолітня намагалася вирватися, хапала його за руки. (Під нігтями у загиблої знайшли залишки шкіри. — Авт.). Він душив її хвилин п'ять, доки дитина не перестала ворушитися, а потім покинув лежачою на підлозі в кухні. Зробив так, щоб не залишати свідка.
Повернувся в кімнату, побачив, що перша жертва ще жива. Юрій стікав кров'ю, але мав шанс вижити, якби йому надали термінову меддопомогу. Та у гостя не було намірів його рятувати, він задушив брата дівчинки.
Роззирнувшись у квартирі, став збирати те, що йому сподобалося: мобілки, навушники, плеєр, ігрову приставку. Зібравши речі, замкнув квартиру і пішов до своєї подруги. Було вже за північ. Джинси і реглан у нього були у крові. «Побився», — так пояснив дівчині ще й попросив випрати одяг. Про речі сказав коротко: «Мені повернули борг». Переночував у дівчини, а наступного дня його затримали.

— Сергію Костянтиновичу, як він поводився на суді: плакав, просив пробачення?
— Поводився спокійно. Батько дівчини переживав. Звертаючись до підсудного, говорив: «Ти живий, а вони — ні, ти будеш жити, а вони — ні...» Він був у такому стані, що, здавалося, всі сльози виплакав.
— Уперше в житті попросили для людини довічного ув'язнення? Яке відчуття пережили?
— Уперше. І суд погодився з доказами обвинувачення, що, зазначу, нечасто буває. Проте на душі було неспокійно. Я намагався зрозуміти людину, яка відслужила в армії, нормально характеризується, з благополучної сім'ї. Що його штовхнуло на такий крок? Де стався той перелом, що породив цинічну жорстокість — позбавити життя дитину? Він виправдовував себе: «Це не я, це все оте, що я випив». Проте вирок винесено найсуворіший. До речі, він ще не вступив у законну силу, і засуджений має право оскаржити його в Апеляційному суді.

Умисно, цинічно і холоднокровно

Один із суддів, який виносив вирок, Володимир Олійник. Таке суворе покарання він присудив уперше.
— Вина підсудного була повністю підтверджена матеріалами кримінальної справи. Малолітня Нацик була вбита умисно, цинічно і холоднокровно, з метою приховування іншого злочину. Дитині б жить і жить. Я дивився посмертні фото дівчинки, читав висновки експертів. Не буду вдаватися у страшні деталі, скажу одне: вирок суду законний і справедливий, — каже Володимир Петрович.
— Якби Максим Бублик не визнав вину, чи міг він розраховувати на 15 років ув'язнення, а не на довічне?
— Захист просив 15 років, посилаючись на щире каяття. Але ж це вбивство двох осіб та ще й малолітньої.

— Володимире Петровичу, як ви вважаєте, правильно, що смертну кару замінили на довічне ув'язнення?
— Життя людині дає Бог. Ніхто не має права його забирати.

***

Як сприйняли звістку про довічне ув'язнення рідні Максима? Чи будуть підтримувати? Щоб почути їхню думку, поїхала у будинок на Синяківській. Двері відчинила літня жінка.
— Ви мама Максима?
— Його мати померла 13 років тому.
— Ви мачуха?
Жінка кивнула головою і зачинила двері.
Мешканці будинку розповіли, що у Максима є брат, який дуже переживає за нього. Батько Іринки рідко з'являється у квартирі, де сталася трагедія.

Довічники довго не живуть

Засуджені до довічного позбавлення волі мають право подавати клопотання про помилування після відбуття не менше 20 років призначеного покарання. Та це не означає, що їх задовольнять. Як правило, довічники помирають після 5-7 років ув'язнення.


Такою була Іринка

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №26 (1312)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.