Мусіївна тричі подавала в суд за туалет та 30 сантиметрів землі

Редакція отримала листа:
Почитала у вашій газеті статтю «Грім і блискавки». Це явище природи. А як пережити грім і блискавку, яку творить депутат Козелецької районної ради Василь Дмитрович Ковальчук?
Починаючи із 7 квітня він розібрав огорожу мого двору, переніс так, як йому захотілося. Потім 23 квітня здалося мало, і він почав переносити на другій стороні. Свої дії він пояснює так: не вистачає дороги, якої за законом не має бути. Перед моєю огорожею стоїть вигрібна яма, яка піднята на ЗО сантиметрів угору, тому вона не може бути на дорозі. Крім того, він зніс туалет, яким користувалися чотири сім'ї, що проживають у нашому будинку. Жодна з них не давала руйнувати туалет, а він самовільно розвалив, обіцяв поставити новий. Але на даний час уже й матеріалу з туалету немає (дощок, шиферу, стовпчиків, дверей). Як дожити до старості?! Я — дитина війни. Чекаю, що таким, як я, допоможуть. Я тричі подавала в суд, ніякої допомоги немає, не даєте допомоги, то дайте проживати, як уже зможу. На цю ділянку є генеральний план, я його не порушувала ні на сантиметр. За що мені плата: за чесність, працелюбність? Я маю 52 роки робочого стажу. Прошу вас, допоможіть. Перевірте — це все правда. Дорога редакціє, прошу розібратись. 23 травня 2011 року.
Ганна Мусіївна Пінчук, селище Козелець.

Санвузли є в Квартирах

Невже й справді на старості років людині й по нужді сходити нікуди?
Поїхали подивитися. Ганни Мусіївни Пінчук вдома не застали. 74-річна жінка на своїх «Жигулях» поїхала на город. Попри поважний вік, вона ще має сили й бажання працювати. Викладає математику в школі села Лихолітки.
Будинок на чотири квартири, де живе Ганна Мусіївна, розташований у центрі Козельця, біля стадіону. Квартири, які років 20 тому надали міліціонерам, тепер приватизували. Три з чотирьох колишніх мешканців уже їх продали. В усі помешкання попідводили воду, облаштували вбиральні, зробили вигрібні ями. Старим туалетом користувалися у випадку аварій з водогоном. Сусіди розповіли, що на місце двічі приходила комісія селищної ради. Дві сім'ї з чотириквартирного будинку в конфлікт не втручаються. А батюшка В'ячеслав Артюх, у якого четверо дітей, каже, що, бажано, щоб громадський туалет про всяк випадок був. Раз або два на літо, коли багато поливають, рветься водогін, і в квартирний санвузол тоді не сходиш.

Приїхала з городу Ганна Мусіївна.
— Ковальчук каже, що йому нужна дорога, — розповідає жінка. — Після того, як перенесли стовпчики, назавтра вже цвіти посаджені. Значить, не дорога йому нужна, а земля. Сьогодні зять купив велику машину, а завтра вертоліт — то ми повинні сарай зносити? Зоценчин онук їздить «Жигулями» нормально, не жаліється. А йому дорогу подавай. За туалет усі сусіди кричали: не знось! А він же зніс.

Комісія прийшла поміряла, повісила вірьовку, він її переносить так, як йому хочеться. Я перевісила знов, як та комісія рішила. Він знову переносить. Я сказала, що комісія на тій вірьовці собирається мене повісить. Він забрав її зовсім.
Я згодна, щоб зробив так, як сказала комісія, за перенесені стовпчики я претензій пред'являть не буду. І хай назад поставить туалет. А то з нього вже і досточки нема. Туалети є в хатах, але бувають аварії, що і по два дні нема води.
Беремо рулетку, перемірюємо ширину провулка. Там, де стовпчики перенесені, — три метри, де залишилися старі — 2,70-2,65.


Василь Ковальчук: "Туалет був нікому не потрібний"

«Це все захвачена земля!»

Стукаємо до Василя Ковальчука. Чоловік виходить надвір й розповідає свою правду.
— Туалет був громадський, великий, на два очка. Як попроводили воду, ним ніхто не користувався. Вона його включила в свій план, сеткою обгорнула кругом. Коли прийшла комісія, я уговорив Пінчук, що туалет їй не нужен. Все одно вона там тички від помідорів хранила. Я його убрав з її дозволу. Вона сама, коли підвозила нашу сусідку Галину Зоценко, казала, що дозволила.
Коли з комісією розмічали проїзд, вона при всіх погодилась. Я спитав: «Ганно Мусіївно, ви стовпчики самі будете перекопувати? А якщо я перекопаю?» Вона сказала: «Перекопайте». Це все захвачена земля. Вона человек жадний. А он і Зоценко, запитайте її.

— Пінчук мене підвозила і сказала, що дала згоду знести туалет, бо, каже, що я сама водій і розумію, що там їм заїхати неможливо, — розповідає Галина Зоценко. — І коли засипали туалет, вона сама носила туди мусор. Яму ту ми засипали гуртом.
Той туалет перед своєю хвірткою я вже 20 років терпіла і радувалась, що його знесли.
А за ту яблоню, яка включена її план, оплачувала я, коли нам роздавали участки. І вона всю жизнь була моєю. А потім сусідка почала подкопувать, подкопувать, подкопувать і зайшли за цю яблуню, загородилися і всьо.

Закликають миритися

— Ми вирішили, що сусіди повинні налагодити добрі відносини, — говорить заступник селищного голови Валентина Сторчак. — Розібраний туалет треба відновити. Де саме — не знаю. Але, відповідно до санітарних норм, відстань від нього до будинків повинна бути не менше восьми метрів. Такого місця у дворі немає.
Спочатку на вуличці звели «міліцейський» будинок, а вже пізніше будувалися Ковальчук та інша сусідка — Зоценко. Коли цим людям давали ділянки, планували, що проїзд буде з іншого боку, а поки що вони ходили повз «міліцейський» будинок. Городчиків навколо багатоквартирного будинку тоді ніхто не огороджував, машини з будматеріалами для Ковальчука та Зоценко проїжджали вільно. Згодом Зоценко поставила гараж навпроти в'їзду, легкова машина тут ледь-ледь, але проїжджає.

А до Ковальчуків треба у цьому вузенькому провулку ще й повертати. Проблемне було, поки Василь Дмитрович їздив на велосипеді. Та нещодавно зять Ковальчука купив машину. Коли з дочкою заїжджали, автомобіль подряпали. Після того Василь Дмитрович написав заяву в селищну раду, де просив дозволу на розширення проїзду.
— Тоді він мені сказав, що згода від усіх сусідів є, тому комісія й дала такий дозвіл, — веде далі Валентина Сторчак. — Зараз жалію, що не взяла з нього письмової згоди. Спочатку тихо було, а тепер вони не мирять. По правді кажучи, Мусіївна прихватила трохи більше, а її покійному чоловіку по знайомству у БТІ намалювали генеральний план. Але на тому плані не взяли до уваги, що проїзд до будинків Ковальчука та Зоценко, за містобудівними нормами, повинен бути не менше трьох з половиною метрів. Ну, хоча б три метри. Ми могли б постановити відібрати лишні сантиметри городу, але жаль старої й шанованої людини. Тому й закликаємо Ковальчука і Мусіївну помиритися.


Ганна Мусіївна в свої сімдесят чотири легко їздить "копійкою"

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №22 (1308)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.