Молода чернігівка створює гобелени

Ганна Вершиніна займається стародавнім і водночас дуже сучасним видом мистецтва, - ця молода чернігівка створює гобелени!

У свої 26 майстриня має багато творчих досягнень. Вона не раз брала участь не лише у всеукраїнських, а й у міжнародних виставках. Майстриня стверджує, що цей вид мистецтва має величезні можливості стосовно передачі інформації від художника до шанувальника мистецтва.

Мистецтво гобелена

Історія виготовлення гобелена сягає своїм корінням в глибоку давнину. Ще в Давньому Єгипті виробляли одяг та оббивку для меблів з гобелену. Гобелен - синтез трьох мистецтв: живопису, скульптури й архітектури. Тому він є надзвичайно сучасним видом декоративно-прикладного мистецтва. Разом з тим, гобелен є великим живописним полотном, в якому можна розповісти про свої світосприйняття, переживання й почуття. Він дуже різний, його можна побачити у вигляді гобелен-панно, просто тканої декорації на стіні, гобелен-картини або міні-гобелену. Він несе затишок в дім, а сюжет його схиляє до роздумів.

Про головне

- Ганно, чим Ви займалися й про що мріяли в дитинстві?
- Я почала малювати дуже рано. Мамі дарувала свої роботи, обов'язково підписувала їх. Згодом сама захотіла навчатися в художній школі. У подорожі до бабусі мене завжди супроводжували акварельні фарби та пензлики. Природа була для мене основним джерелом натхнення. Зараз пишу олією, в основному, пейзажі та букети. А те, що буду займатися малюванням і творчістю в дорослому житті, ніколи не піддавалося сумніву. Я мріяла з дитинства бути художником-модельєром, хотіла працювати саме з тканиною. Зараз маю диплом художника декоративно-прикладного мистецтва, а моєю спеціалізацією став художній текстиль. Текстиль - це також вироби з тканини, тільки зроблені з гнучких, м'яких волокон і ниток. Він виготовляється зазвичай із пряжі на ткацькому станку.

Майстер-клас

А тепер маленький майстер-клас від Ганни Вершиніної, в якому вона відкриває завісу над технологією створення гобелену: «Обрана робота збільшується в натуральну величину, вона має назву «контурний малюнок» або «картон». Збільшений малюнок підкладається під основу, - йдеться про натягнуті бавовняні нитки на вертикальному ткацькому станку, який називається кросна». (На горизонтальному ж виготовляються тканини або пояси - Авт.).
А далі застосовуються майстерність автора та розмаїття технік ткацтва (гладке, ворсове, фактурне) для втілення задуму в гобелен. І, звичайно ж, нитки. Поряд з вовняними використовуються інші матеріали, такі як сизаль або стебла трав. Сизаль, наприклад, застосовується для створення пухнастої фактури гобелену.

- Скільки часу Ви працюєте над створенням гобелену?
- Робота над гобеленом дуже кропітка й вимагає багато часу. Термін виконання залежить від розміру. Наприклад, робота формату А-4 створюється приблизно п'ять днів - тиждень, десь так. Якщо натягнення основи густіше, то можна зробити роботу більш точнішою й «тоншою». Навіть маленька мініатюра забирає багато часу. Над її виготовленням працюю 3-4 повні дні або й увесь тиждень.

- Як відбулося Ваше визначення в житті?
Одразу по закінченні школи я вступила в Дніпропетровський національний університет, де навчалася рік на факультеті образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Цей заклад готував, перш за все, педагогічні кадри. В університеті навчали мистецтву загалом, тобто, всьому потроху, а мені хотілося більш вузької спеціалізації. Я на все це рік дивилася, а про Київ мріяла вже давно, і тому прийняла рішення забрати документи та вступити до Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Саме там навчають багатьом дизайнерським спеціальностям, наприклад, дизайну інтер'єра, ландшафтному дизайну, декоративно-прикладному мистецтву, дизайну художнього текстилю, вишивці та моделюванню одягу. Вирішила, що працюватиму з текстилем.

Свої перші гобелени Ганна створила ще в дитинстві, займаючись у художній школі. А під час навчання в інституті вже почала плідно працювати як творча особистість.
За свою майстерність і здобутки Дня завдячує, перш за все, викладачеві й дуже близькій людині Марті Базак. Вони зустрілися в інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, й досі не втрачають зв'язку. Марта Іванівна постійно надихала дівчину, підтримувала й навчила багатьом речам.
Вже на другому курсі Аня вперше взяла участь у всеукраїнській виставці «Жінки України - митці» (2004 рік).

- Як часто в Україні проводяться такі виставки? В яких Ви брали участь?
- Взагалі, великі всеукраїнські виставки декоративно-прикладного мистецтва (текстиль, гобелени, печворк, кераміка, дерево, розпис у різних техніках - Авт.) проводяться двічі на рік, - різдвяна й великодня. Кожен митець виставляє на таких виставках від однієї до трьох робіт.
Я брала участь у всеукраїнських виставках, які відбувалися у Києві, Чернігові, Одесі, Луцьку та Харкові, а також у міжнародній виставці міні-текстилю в Херсоні.

Незрозуміла Америка

- Ви брали участь у міжнародній виставці, яка проводилася у США, розкажіть про це...
- Так, вона відбувалась у Флориді. Це була художня виставка, девіз якої: «Всі ми різні - всі єдині» («Embracing our differences 2009»). Я створила картину, сфотографувала її й відправила організаторам на диску з описом роботи.
Джерелом натхнення для картини стали подільські килими. На ній зображене велике дерево, крона, якого створена з фрагментів килимів різних регіонів України, а під ним-люди. Малюнок виконаний в змішаній техніці гуашшю, аквареллю й темпорою.
Таким чином я брала участь у конкурсі в США, перебуваючи на Україні.

- Як проходила виставка? Що Вас найбільше вразило?
- Я бачила свою й інші роботи, які увійшли до фіналу, на інтернет-сайті. З величезної кількості (близько 2 000 (!) - Авт.) лишилося тільки 45. Всі ці 45 робіт організатори збільшили й демонстрували на біг-бордах в одному з тематичних парків Сарасоти.
Закордонне мистецтво дуже відрізняється від нашого. В американців зовсім інший менталітет. Ми навіть не можемо зрозуміти, як можна так мислити. Наприклад, в конкурсі перемогла картина американця, на якій було зображено, як яблучко й грушка обіймаються. Це приголомшує, але, все одно, цікаво. Як, правило, у всіляких конкурсах, перемагає учасник краіни-організатора. І цього разу так сталося.

Дома й стіни гріють

- Скільки у Вас було персональних виставок?
- Дві. Перша відбулася восени 2009 року у Києві в американському центрі, який займається програмою наукових обмінів імені Вільяма Фулбрайта (екс-сенатор США - Авт.). В його конференц-залі постійно проводяться виставки. Я звернулася до оргкомітету центру з фотографіями своїх гобеленів. Мої роботи сподобалися. Так відбулася моя перша персональна виставка.
Друга проходила у червні цього року в Чернігівському обласному художньому музеї. І кореспондент мала змогу відвідати її. Мене особисто вразила стилізація робіт, а також чітка сюжетна лінія, що проходить майже через усі роботи майстрині. Багато елементів для мотивів своїх гобеленів Ганна взяла із забутої історії наших пращурів, - Трипільської культури.

Коли я попросила прокоментувати це, почула у відповідь наступне: «Я досліджувала Трипільську культуру й одночасно робила замальовки з предметів побуту. Наприклад, мені подобаються стилізації в трипільській кераміці. Я свідомо відтворюю цю культуру задля того, щоб осучаснити наше слов'янське коріння. Те, що я втілюю в мистецтво - це, свого роду, пробуджена генетична пам'ять».

- Аню, в столиці прожити на стипендію складно. Ви працювали під час навчання?
- Так, працювала в клубі з дітьми. Це місце проведення дозвілля, куди приходять батьки з дітьми відпочити, поїсти або просто попити кави. А діти в цей час щось можуть малювати або створювати своїми руками, наприклад, аплікації.

- А зараз чим займаєтеся?
- В основному, викладацькою діяльністю. Працюю в одній громадській організації із зовсім маленькими дітками. Ще даю приватні уроки, в основному, теж для дітей. Постійно проживаю в Чернігові. Працюю час від часу в м. Києві, коли мене запрошують. В столиці у мене залишилися друзі, ще зі студентських років.

- Ганно, Ваші побажай жителям міста.
- Хочу побажати своїм землякам гарного настрою, творчості, натхнення й, звісно, міцного здоров'я та гарного життєвого тонусу для здійснення всіх своїх мрій.

Тетяна Леонова, тижневик «Чернігівщина» №38 (261)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.