Таємні знання того, як оберегти дитину

Про те, як бути з немовлям, звичайно, проінструктують ще в пологовому будинку. Та й природа підкаже. Але ж не треба забувати і про віковий народний досвід. Звідки знати молодій мамі чи вагітній жінці, що можна, а чого не варто робити? Вдієш щось не так, дивись, і в долі дитини щось зміниться. Може, на краще, а може, й ні.

«Моє дитятко, як ведмежатко...»

Поїхали в село Ковпиту Чернігівського району до місцевої баби-шептухи Марії Кобзар. 78-річна бабця поралася на городі. А розмовляли у звичайній, чисто прибраній хаті. Правда, з євровікнами.
Марія Панасівна — місцева знахарка, відшіптує малих дітей від усякого пристріту, переляку. Лікує і дорослих.
— Маріє Панасівно, хто може дитину зурочити: стара баба, чорноока жінка?..
— Зглазить дитя усякі люди можуть, у кого мислі погані, у кого очі злі. І зовсім маленьких, і старших.
— А що робити, коли дитя плаче, вередує, а лікарі ніякої хвороби не знаходять?
— То точно зурочення. Є від нього молитва, зараз розкажу:
«Моє дитятко, як ведмежатко, в лобу звезда, золотий хрест у потилиці і вовчий зуб у роті. І ведмежа лапка в пазусі. Я звездою одсвечусь, золотим хрестом одхрещусь, вовчим зубом одгризусь і ведмежою лапкою одоб'юсь. І нікого не боюсь».

Отак, як тільки щось запідозрила, якась лиха людина глянула, тричі тихенько прочитай сама собі. І не бійся нічого. І хреститись при цьому не треба.
Але поки дитя не похрещене, шептати його не можна. Помочі йому не буде. Колись, як дитя народиться, так і несуть у церкву, на другий-третій день. Хрещене дитя лучше рости буде. Радянська влада церкви порозвалювала, але все одно придумували, як похрестити дитину. Наймали вози, везли в інші села, де були батюшки. Потім стали хрестити дітей пізніше. Але до хрещення дитина не захищена, тому чим раніше, тим краще.
— А можна хрещеного чи хрещену поміняти, якщо вони до дитини зовсім не ходять, не дбають про неї?
— Ні. Хрещений батько — той, хто хрестив. З початку треба достойного вибирати, а потім вже не переміниш, він один, на все життя. Але для другої дитини можна взяти когось іншого.

— Хрещені батько й мати — зрозуміло. А що таке хрещена баба?
— То баба, що бабить. Раніше ж народжували вдома. І завжди звали повитуху. Вона і пуповину відрізала. Колись викопували ямку, клали туди пуповину і житом присипали, а зверху землею. Баба-повитуха закопувала. Навіть поговорка була така: «Куди ж я звідси поїду, тут мій пуп закопаний». Тепер кидають рідні землі, бо не відомо, куди ті пуповини діваються. Ото ж і є та баба, яку тепер беруть хрещеною. Раніше вона просто називалась баба чи пупова баба.
— А що ви ще лікуєте?
— Як темечко у дитини упадає, це буває, як дитину сильно підкидають або колихають, щоб не кричала. Тоді дитя і їсти, і ковтати не може. В больниці таке не лічать, діти зазвичай помирають. А в мене був случай, два рази дитя гляділа, шептала. І такий вже он хлопець виріс, 13 років.
— А як у пологовий будинок їдуть, що робити треба?
— «Отче наш» читати. Цю молитву треба, щоб усі знали. .

— А можна визначити, чи довго проживе дитя?
— Можна. При мені одна жінка в лікарні, коли дитину привезли на прививку, глянула і сказала: «Ой, це буде довгожитель». Я, на жаль, так не вмію.
— А купати дитину хто повинен?
— Мама, звісно. Вона про дитя поганого не думає. А баба хай збоку наблюдає. А краще, щоб взагалі її при купанні не було.
— А ще які прикмети знаєте?
— Дитині з вікна можна дивитись, а на дитя знадвору — ні. Крізь вікно на дитину не можна дивитись.
Пеленати дитину краще в лляну пелюшку. Тоді вона не париться.
— А що коли мамі приснився поганий сон перед пологами, як його «збити»?
— Почитать «Отче наш». Потім набрати у чарочку святої води і в приміщенні, де снився сон, перехрестити нею вікна і двері, що стоять навпроти: вікно — двері, вікно — вікно. Святою водою вмитись і напитись її. Тоді, кажуть, не збувається.

Папороть і справді цвіте?

У 41-річної Любові Лазько з села Ковпита Чернігівського району дітей троє. Двоє дорослих, син і дочка, навчаються в Чернігівському педагогічному університеті. А третій, Катрусі, всього рік і дев'ять місяців. Любов Глібівна працює санітаркою в амбулаторії. В молодості, років у 17, побачила, як цвіте папороть.
— Перед святом Івана Купала ми поїхали в ліс із друзями. І раптом я побачила в стороні, як щось мерехтить, мов якісь вогники чи світлячки, — розповідає Любов Лазько. — Підійшла, а на листках папороті, на кінцях, такі ніби зубчики чи маленькі шишечки. Вони світилися. Я зняла їх руками. Вони піднялися у повітря, злетіли, як пилок, і все, розтанули. Кажуть, тим, хто бачив, як цвіте папороть, доля дає щастя. Не знаю.

Є в мене особливе передчуття — якщо щось станеться, кажу близьким: не їдь. І діти слухають. А ще по долоні гадати вмію. Коли поговорю з людиною, їй стає легше, мов полікую її. (Правда, від розмови з Любою мені стало легше, хоч до цього настрій був ніякий. — Авт.).
Знаю, що поки жінка ходить вагітною, волосся підстригати не можна. Бо щось у долі майбутньої дитини також «підстрижеться». Так само і фарбувати волосся не можна. А ще не можна красти. Навіть вишню чи сливу, що звисає з-за чийогось забору. У мене таке було: йшла я по межі, а у сусідки смородина, така здорова, така апетитна. Я і смикнула ягідку. У донечки на вушку тепер родима пляма, як смородинка.
— А що в пологовий будинок з собою брати?
— Так-там цілий список дають, що брати. Я ще іконку брала «Казанська богородиця». Коли були пологи, мені її на живіт прикладали. У Чернігівському пологовому будинку і в родзалі така ж стоїть. А ще є в мене особистий талісман «підкова щастя», брат з Ізраїлю привіз. «Підкова» запобігає нещасним випадкам. Брала її з собою. Перед пологами ох і страшно було, молитву «Отче наш» весь час повторювала.

Як народила, дитинку зразу на живіт положили. Це раніше дітей перші дні мамам тільки годувати приносили. А зараз діти зразу і весь час разом з мамами. Важкувато їм, але це правильно.
— А що далі, якісь особливі прикмети знаєте?
— В хату, як з пологового приїхали, першою, так вийшло, дитина увійшла — я ж її перед собою несла. І дитину треба в хаті положити на захід головою.
Купали маля вперше удвох з чоловіком. А при першому купанні для дівчинки треба обов'язково білу пелюшку, щоб личко було біле, без прищиків і пігментних плям. І трошечки молочка додати. Краще маминого, але як нема, то можна і коров'ячого.
А хлопчикам додають любисток, м'яту, щоб любили і жінку, і маму, поважали і не обижали.
І добре ще хрещенської водички у ванночку додати.

— А баба може купати дитинку?
— Навіщо? Баба, особливо з карими очима, кажуть, може зурочити дитину. Краще, щоб її при купанні взагалі не було. І взагалі щоб не було при цьому старої жінки.
І ще кажуть, що на сплячу дитину не можна дивитись. І особливо фотографувати. Я не дозволяла.
Це все мати куми підказувала, вона натуральна циганка. Я часто прислухаюсь до її порад.
— Як змити порчу з дитини?
— Кумина мати казала, всяка порча змивається злегка підсоленою водою.
—А що треба, щоб дитина слухалась батьків?
— Ласкою треба. Крикнув — і дитина вже не хоче слухати. І до дитини також прислухатись треба. А то, буває, мале щось просить у мами, а вона ніби й не чує. Якщо з дитиною жорстко поводитись, вона вередує.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №23 (1257)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.