Ольга Подосіннікова займається вільною боротьбою і служить прикордонником Щорської застави

Їй чудово пасує і прикордонна форма, і нарядна сукня, але більшість часу Оля проводить в спортивному костюмі, тренування - у прямому значенні - до сьомого поту («футболку завжди доводиться викручувати»), до знемоги («думаєш про одне: впасти і заснути») витісняють з життя дівчини багато звичних для молоді речей.

Вона дуже рідко робить модні зачіски, фарбується, носить прикраси. Не може дозволити собі манікюр. Мусить «тримати вагу» (51 кг - не більше і не менше), а значить - забути про калорійну смакоту.                                           

Бари, дискотеки і навіть побачення відходять над другий план. На першому - виснажлива робота заради спортивних досягнень. Дуже симпатична, жіночна. Звідки у цієї дівчини стільки сили волі? - дивуюсь.
- Мабуть, вид спорту зобов'язує, - ніби читаючи мої думки, говорить Ольга.

Справді, чи багато знайдеться у районному центрі представниць прекрасної статі, котрі б з таким захопленням займалися вільною боротьбою?

-  Плечі доводиться маскувати, бо особливо у «відкритому одязі вони виглядають нетипово. І вухо, як вареник, - піднімає волосся.

Про такі, яку неї, плечі, кажуть «накачані». Як для молодшого сержанта (а саме таке звання має прикордонник Щорської застави Ольга Подосіннікова) - те, що треба. А от на пляжі точно озиратимуться.

А вухо - своєрідна плата за отримані перемоги. Втім, «вареник» - то занадто сказано. Не придивившись, не помітиш.

- Хіба в мене одної,  - сміється Оля. – По вухах   своїх   здалеку можна впізнати.

«Свої» - це насамперед вихованці щорського Анатолія Косевича, котрий багатьом юніорам   дав   путівку   у спортивне життя. До нього Оля потрапила після спортивної студії, якою в Щорсі керує Світлана Коляко.

-  Вони дуже багато для мене зробили, - з вдячністю каже дівчина. - і своїм «майстром спорту з вільної боротьби» багато в чому завдячую саме їм.

Це звання вона завоювала в минулому році. До цього було навчання в Броварському вищому училищі фізичної культури, участь у численних змаганнях, чемпіонатах.

-   Київ, Львів, Ковель, Коломия. Тернопіль, Харків, Мелітополь, Херсон, Севастополь, Черкаси... - перераховує міста, де виходила на борцівський килим. Після кожного змагання залишилась відзнака, море спогадів і знайомств.

- До виходу на поєдинок ми справді спілкуємось як друзі, - зізнається. - Це на змаганнях стаємо суперниками. Поєдинок складається з трьох періодів по 2 хвилини з 30-секундною перервою після кожного. Але за цей короткий проміжок часу ніби проживаєш окреме життя - з болем, сльозами, із радістю. Ці відчуття дуже сильні. Вони варті важкого труда на тренуваннях.

Маючи хорошу фізичну підготовку, Ольга Подосіннікова була однією з кращих в Оршанці, де опановувала премудрощі прикордонної служби. - Мені доручили проводити зарядку і викладати фізкультуру, - згадує.

Нині вона служить і готується до нових змагань (їздить на тренування в Чернігів). Все її життя - у напруженому ритмі: час летить   швидко,   а   в спорті - й поготів, тож хочеться       якомога більше встигнути, поки в «належній формі». У планах -вступ до фізкультурного вузу і участь у чемпіонаті Європи, світу.   Задля   цього Ольга Подосіннікова не тренується хіба що тоді, коли спить. Не розслабляється   навіть вдома: щоденна пробіжка - обов'язково, плавання, ковзани   тощо   -   по сезону.                    

Такий стиль життя вона обрала сама. І жодного разу не пошкодувала. В ньому є таке, ї  чого не зустрінеш у повсякденні, - пояснює. І розказує про ізустрічі з Володимиром Кличком, Іриною Марлені...

У своїх спортивних кумирів Оля вчиться не лише умінню перемагаи, а й наповнювати кожний свій день сенсом. Мудре рішення - як для 20-річної дівчини.             

-І заміж хочу тільки за спортсмена, - посміхається. - Щоб розумів. Вірніше, щоб ми розуміли одне одного. Зараз важко сказати, як складеться моє подальше життя, але одне знаю точно: спорт буде у ньому завжди.

Слухаю її і згадую досить популярну у певних молодіжних колах фразу: «Нудно жити». Може, й і нудно. Але тільки ледачим.

Марія Ісаченко, тижневик «Чернігівщина», №12 (235)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.