Хлопець пішов грати в більярд, а повернувся в домовині

19 березня минає річниця трагічної смерті 19-річного чернігівця Сергія Рудицького. Ввечері він пішов грати в більярд, а повернувся до рідного дому в домовині. Над його убивцею вже був суд. 19-річного чернігівця Максима Ревенка засудили до дев'яти років позбавлення волі. Ще він має сплатити матері загиблого 200 тисяч гривень за моральну шкоду і близько п'яти тисяч за витрати на поховання.

Вісім ножових ударів

У квартирі Рудицьких багато ікон. Це мати і бабуся моляться за душу Серьожі.
— Майже рік минув після похорону, я засинаю і прокидаюсь із думкою, що у мене ніколи не буде онуків. Ніхто не покличе: «Мамо!». Сергій був моєю єдиною дитиною, — плаче Олена Рудицька. — Як він дорого дістався! У мене проблеми з нирками. Лікарі забороняли народжувати. Коли була вагітна шість місяців, веліли робити аборт. Мовляв, народжуватимеш — не виживеш. А я зважилася. Малюк народився здоровий, красивий. У 18 років у сина вже був зріст 190 і розмір ноги 45. Дівчата впадали за ним. Я ж научала: «Синку, для сім'ї треба розумна, порядна, хазяйновита дівчина». І він дослухався. До нього тягнися слабкі однолітки, бо він завжди їх захищав. Серьожа займався кікбоксингом, любив спорт. А в професійному ліцеї №1, де він вивчився на електромонтера, його любили і майстри, і викладачі. Він був душею колективу. Гарно співав. «Отговорила роща золотая», «Чорнобривці». Його музичний керівник Олексій Дербичев забирав сина співати в кафе, де сам підробляє. Та Сергій соромився.

Жінка вмикає запис. Бабуся Галина Лаврентіївна плаче. Вона вже пережила два інфаркти. У той вечір, 19 березня 2009 року, Сергій пішов грати в більярд. Десь о 22-ій зателефонувала йому: «Синок, де ти?» «Дограю партію і йду». За півгодини дзвінок: «Мене запросили в гості. Я зі своєю дівчиною. У неї красиве волосся. Ти будеш задоволена». Це були його останні слова, — розповідає Олена Юріївна. — Коли набрала його знову, абонент був уже поза зоною досяжності. А потім прийшли друзі і сказали, що його підрізав Максим на прізвисько Перець, і сина забрала «швидка». Проте медикам не вдалося сина спасти. Вже потім я з'ясувала, як усе було.
Того вечора Коля Зімін, який зустрічався зі Свєтою Волобуєвою, запросив у гості до неї Серьожу з Анжелою та ще двох хлопців. Вони взяли пива і поїхали у гості. Її батьків удома не було. Свєта навіщось подзвонила Максиму Ревенку, з яким, як вона каже, розсталася за тиждень до цього. Розказала, що у неї гості і хто саме. І попросила, щоб передзвонив їй. Коли став передзвонювати, вимкнула телефон. Максим, який вже до цього випив зі знайомим пляшку горілки, прийшов розбиратися.

Світлана замість того, щоб відправити його, поскаржилася гостям. Зімін зі Свєтою вийшли до Максима, почали сваритися. На шум вийшов і Сергій.
По вироку пройшло, що Сергій першим ударив Ревенка. Потім Зімін його тримав, а Серьожа бив. Та я в це не вірю, бо свідки міняли свої показання. Та ж сама Свєта. Рідні убивці хотіли його «відмазати» від покарання, мовляв, шизофренія. Я молила слідчого Данича призначити незалежну комплексну стаціонарну психіатричну експертизу в Києві. А він нічого не зробив. Який же вбивця шизофренік? Він вісім разів ударив мого сина ножем, спокійно пішов додому, заховав закривавлений ніж...
Спасибі судді Новозаводського суду Чернігова Миколі Кузьміну, що він призначив повторну незалежну експертизу. Вона довела, що Ревенок усе усвідомлював.

Я так точно і не дізналася, як загинув мій син. Безсумнівно: Ревенок бив і бив ножем, якого приніс із собою. Бив не навмання, а цілеспрямовано у життєво важливі органи: в обидві нирки, легені, кишки... Наніс вісім ударів, шість з них проникаючих. Сергію лиш вистачило сил зайти у квартиру, і він упав. Жив ще 45 хвилин. Помер від великої втрати крові. У Сергія було все синє: спина, сідниці, обличчя, розбита нижня губа, розсічена брова, побиті лоб і ніс. Коли мого сина вбивали, всі «гості» ховалися в квартирі. І пустишка Свєта нічого не зробила, їй було однаково. Вони з Зіміним лише спостерігали. Якби Ревенок не хотів вбивати мого сина, він би пирнув його ножем і кинувся тікати, — зітхає Олена Юріївна.
— У кінці суду Зімін сказав фразу, яка мені й досі не виходить із голови. «Коли Ревенок побачив Серьожу, промовив: «Я тебе шукав. Виходь, я тебе вб'ю». За що? Вони ж ніколи не були ворогами. Виросли на сусідніх вулицях.
Вирок дев'ять років тюрми для Ревенка замало. Тому я подала апеляцію. Дійду і до Верховного Суду. Бо моя надія і опора у могилі.
Від автора: Я була на останньому судовому засіданні. Максим Ревенок у останньому слові не просив вибачення у рідних Сергія. Просто сказав: «Я не хотів убивати». Худий, невисокий хлопець стояв у клітці, навіть не похнюпившись. А в залі ридали мама і бабуся Сергія. Жінка повторювала: «Пожизненне, пожизненне йому треба дать...»

«Він не хотів убивати, так вийшло»

Так говорить батько Максима Володимир Миколайович.
— Син ніколи не мав справ з міліцією. Закінчив школу, потім залізничний ліцей № 5. Вивчився на електромонтажника. Пішов працювати на залізницю. Із Світланою вони дружили десь два роки. Купував їй золоті прикраси. Ми з матір'ю його за це сварили. Максим запрошував Свєту у гості. Разом ми їздили на природу. У той злощасний день син сидів за комп'ютером, робив для неї курсову. Вона сама зателефонувала йому на мобілку. Попросила, щоб Максим їй передзвонив, а після цього вимкнула мобілку. Навіщо? Складний ножик він носив із собою завжди. Тому і вихопив, адже був один проти двох. Його били.
— Володимире Миколайовичу, чому ж він не розвернувся і не втік?
— Певно, не усвідомлював, що коїв. Бо коли повернувся додому, тільки й сказав: «Я мальчика порезал». На решту запитань відповідав: «Не знаю, не помню».
Співчуваю матері загиблого. Вона втратила єдиного сина. Життя не можна оцінити в грошах. Та чим раніше син повернеться з ув'язнення, тим швидше розрахується за спричинену моральну шкоду.

Сергій загинув нізащо

— Обвинувачення дійшло висновку, що Ревенок винен в убивстві. Свою вину він визнав частково. Хоча і не заперечував, що саме він наніс смертельні удари ножем. Суд згодився з доказами прокурора і визначив покарання дев'ять років позбавлення волі, — говорить Оксана Шаповал, старший помічник прокурора Чернігова.
— Оксано Миколаївно, як міг Максим перемогти здорованя Сергія?
— Каталізаторами стали горілка і почуття ревнощів. Безглузда смерть. Її могло б і не бути. Якби дівчина хоч якось намагалася їх розборонити чи покликала б когось на поміч... Вона стояла і спостерігала...

Друзі написали пісню

— Минув майже рік, а друзі Сергія ще не забули. Відкрили сторінку в Інтернеті про нього, — зі сльозами на очах розповідає Олена Юріївна.—Там стільки відгуків про нього. 13 березня принесли диск з піснею про Сергія. Ось послухайте.
Жінка вставила диск. Пісня в стилі реп.

...Все это так внезапно,
нельзя поверить.
Еще совсем недавно
ты открывал всем двери.
***
Тем, кого нет,
мы посвящаем эти строки.
Как обидно и больно.
Покойся с миром, Сергей,
Друзья тебя помнят.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №11 (1245)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.