В Ічні народилося немовля вагою 5020 гр.

Добавить новость

Пятница, 12 Февраля 2010 15:16  |  Просмотров: 3418

В Ічні народилося немовля вагою 5020 гр.

В Ічні останні два тижні тільки й розмова про новонародженого. Ще б пак – справжній богатир! Познайомилися із щасливими батьками і привітали їх з народженням сина вирішили й ми.

«У нас службовий роман. Познайомилися на заводі»

Главу сім'ї ми зустріли на вулиці.
— Сьогодні вже четвертий раз чищу сніг, — відставив убік лопату Олександр.
— А він сипле й сипле. Уся наша Гончарівка у сніговому полоні. Заходьте, будь ласка. Це до мами моєї вхід, а до нас трохи далі. Ось сюди...
— Валю, до нас гості, — покликав дружину.
Валентина тримала на руках Данилка, а до її колін тулилася мала Даринка.
— Це наші меншенькі. Діма, йому вже тринадцять, ще в школі. Коли народився Даня, сказав: «Добре, що хлопчик. Навчу його грати в футбол», — сміється батько.
— З малих літ любить футбол.

З Валею Олександр познайомився ще в 1995 році. Влаштувався тоді наладчиком на консервний завод, де Валя вже півроку працювала після закінчення Дігтярівського профтехучилища. Маленька гарненька чорнявка сподобалася парубку. Йому вже було двадцять п'ять літ. Якось запросив дівчину до себе, познайомив з батьками. І несподівано для неї сказав:
— Мамо, тату, оце Валя. Я з нею одружуюся.
Виявляється, не жартував. За якийсь час вони пішли розписалися. І знову ж таки, не оголосивши про це рідним. Розписалися, а тоді сказали:
— Ми вже чоловік і дружина.
Великого весілля справляли. Валина мама Віра Дмитрівна заколола порося. Сашкова мама Любов Миколаївна накрила стіл. Сіли за нього двома родинами. У Любові Миколаївни шестеро синів та дочок, Сашко старший. У Віри Дмитрівни — чотири дочки. Ось вам і весілля чи проста вечірка.
Відтоді вони разом. І що помітно: кохають одне одного, як і в рік знайомства. Може, через те в них і діти такі красиві. Бо в любові народжені.

Ім'я первістку давала Валя

У квітні 1996 року у молодого подружжя народився син. Який мав зріст, Валя не пам'ятає, а важив 3650 грамів.
— Був такий повненький, щічки рум'яні... Дуже гарний! — усміхається спогадам.
Вона цілу ніч мучилася вдома, терпіла, хоч дитина вже просилася на цей світ. А наступного дня Саша відвіз до лікарні. Жінки, як правило, кричать при пологах, а Валя міцно стисла зуби і навіть не пискнула. В думках хотіла донечку, Саша ж мріяв про сина. Тоді ще УЗД не було, наперед ніхто не знав, кого послав Господь. А ім'я сину дала вона: Дмитро, Дмитрик, Діма. Батько не заперечував.
Синові було вже одинадцять, коли в Саченків народилася Даринка. Валя носила її важко. Було літо, страшенно набрякли ноги. І пологи були важкими. Але Валя все одно не кричала. А стогнати, стогнала. У той час в Ічні пологове відділення лікарні було на ремонті. Жінок возили в Ніжин. Там і з'явилася на світ їхня красуня. Світленька, височенька, вся в тата. Вага 4050 грамів, зріст 57 сантиметрів.

На той час Олександр уже був глибоко віруючою людиною. Замислюючись над сенсом життя, шукаючи істину, він прочитав спочатку Новий Заповіт, а потім Біблію, вивчення якої триває й досі, і прийшов до Свідків Єгови. Переконання чоловіка повністю розділяє дружина. І тоді, у Ніжині, в пологовому будинку її провідували сестри і брати по вірі, підтримували, вітали з народженням дочки.
— Даринку я годувала аж до двох років, — каже Валентина.
— Не зразу зрозуміла, що знову вагітна. Пішла до лікарів десь на четвертому місяці. Уже тоді УЗД показало, що в нас буде хлопчик. Вагітність проходила нормально, але за десять днів до пологів набрала 5 кілограмів. Це багато. Лікарі сказали, що треба лягти в стаціонар. 20 січня Саша відвіз мене до лікарні, а 25-го, як і передбачали лікарі, я народила Даню. 0 третій ночі почалися слабкі перейми. Для їх стимулювання довелося навіть крапельницю ставити. Цілу годину була в пологовому залі. Що дитина велика, УЗД показувало. Говорили, кілограмів чотири-чотири сто. Але що важитиме хлопчик 5020, ніхто й не думав.
З'явився він на світ о 16:10, обійшлося без кесаревого розтину. Казали, плечі широкі, а все інше не більше, ніж належить. Мовчки народила. Тепер же діток зразу кладуть до мам. Синочок мій спочатку не хотів ссати, а потім так і прилип... Цей у нас чорненький, як і Діма. А губки у нього, як у Даші, таткові. Ротик маленький.

Дмитро, Дарина, Данило

29 січня породілля з сином була вже вдома. Найбільше клопочеться біля маленького Дані. Обціловує, гладить по голівці, щось щебече, несе йому іграшки:
— Братик, братик...
Він справді дуже гарненький. У свої два тижні виглядає на три місяці.
— За ніч разів три-чотири будить, — милується сином мати. — Не кричить, а тихенько муркоче. Мовляв, час годувати.
Так склалося, що й маленький богатир одержав ім'я на букву Д — Данило. Якраз напередодні нашого приїзду Олександр Васильович зареєстрував сина, одержав свідоцтво про його народження. Тепер у Саченків підростають Дмитро, Дарина і Данило. Звичайно, турбот у сім'ї багато. Добре, що за стіною — мати, Любов Миколаївна, готова прийти на допомогу в будь-яку мить. І Олександр взимку вдома. Останнім часом він займається будівництвом. Руки в нього золоті: кладе плитку, проводить воду, робить усе по електриці. Ціле літо на заробітках. Сім'я ж бо чималенька.

І власне житло Олександр весь час удосконалює. Газ у домі давно, а тепер ще й вода. Туалет уже є. Буде ще душова кабіна, усе, що потрібно для життя сім'ї в нормальних умовах.
Доки ми розмовляли, Данилко заснув. Хвалилася іграшками Даринка:
— Оце лисичка, а це собачка, киця, ведмедик, жабка, мишка...
— Першим словом Дмитрика було «мама», а Даша спочатку покликала тата, бабу, а вже тоді маму. Що вже нам скаже Даня, покаже час, — пригортає дитину мати. Маленька жінка, яка народила справжнього богатиря.

Мама Валя з Данилком і Даринкою

Лідія Кузьменко, тижневик «Вісник Ч» № 6 (1239)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: