Мобильная версия сайтаБелоусов Олег
Як правило, особисте життя публічних людей не належить їм самим - це плата за публічність.
Постать першого заступника чернігівського міського голови Олега БІЛОУСОВА добре відома у Чернігові. Більша частина його життя пов'язана з управлінням містом, його знають як талановитого господарника. Ми пропонуємо вам зазирнути за лаштунки офіційного життя Олега Олександровича, дізнатись, чим він живе поза роботою і посадою, і познайомитись з ним як з особистістю, чоловіком, батьком двох синів.
- Отже, Олеже Олександровичу, розкажіть, будь ласка, чим займались у вільний час до останнього приходу на посаду в міській раді?
- У мене було два таких періоди, але я скажу, що в будь-якій ситуації треба залишатися людиною і не втрачати віри у власні сили. Я не загубився в житті, хоча першого разу, у 1998 році, я йшов з міськради у нікуди. Тепер можу похвалитися, що дещо надбав: по-перше, свіжий погляд на відомі проблеми, по-друге, я використав момент для підвищення професійного рівня: користуючись вільним часом, я отримав ще одну вищу освіту в політехнічному, став ще й економістом. Знову прийшов у міську раду з новим досвідом. До останнього призначення на посаду вже у цьому році працював у Облтеплокомуненерго. Вивчити підприємство, настільки важливе для міста, зсередини - теж непогано, корисний досвід.
- А довелося пройти через випробування друзів на справжність у період, коли ви були без портфеля?
- Не дарма кажуть, що друзі пізнаються у біді. Я не скажу, що всі були раді спілкуванню. Але знаєте, на день народження я просто не встигав приймати гостей. Я вже не кажу про якісь життєві проблеми - я не бачив різниці у їх вирішенні. У людях я ціную чесність, порядність, професіоналізм і, безперечно, відповідальність. А сьогодні, на жаль, ми бачимо, що багатьом якраз відповідальності і не вистачає. Завжди треба адекватно оцінювати ситуацію. Коли мріяти занадто багато, можна відірватись від дійсності і втратити темп вирішення життєвих проблем. А саме вони роблять життя.
- До речі, скільки часу залишається на життєві питання?
- Це проблема загальнородинна. Інколи не встигаєш подзвонити, поцікавитися, як справи, але моя сім'я вже звикла. Дружина у мене мудра жінка, вона звикла до моєї служби і вибачає за той час, який я віднімаю у родини для роботи. Діти самі досягають чогось. Роботу старшого сина, Сергія, вже оцінюю не я, а його колеги. Молодший, Олексій, навчається і теж досить серйозний і самостійний. Сам обрав професію, яка нікому з родини не близька, прагне стати біологом, бере участь у наукових конференціях. До того ж він ще й творча натура.
- Не хотіли за сина вирішити, ким йому бути?
- Звичайно, ми були за те, що для нас з дружиною ближче - економіка, фінанси, юриспруденція. Але він пішов власним шляхом - гуманітарним. Він ще й займався бальними танцями. Був чемпіоном Білорусії, кандидат у майстри спорту, входив до двадцятки кращих танцюристів України. На ювілей вузу Олексій сам ставив танець. Після школи захопився малюванням, попросив, щоб йому показали техніку живопису. Паралельно закінчив музичну школу, співав в ансамблі "Поліські дзвіночки", їздив на гастролі. Відвідавши Єгипет, син показує фото і каже: "Після виконання пісні підійшла жінка, подякувала за спів і запросила сфотографуватися, я навіть не знаю, хто". Я поглянув на фото, дивлюсь, а там перша леді України - Людмила Кучма. Це сто відсотків особисте досягнення сина.
Коли Сергій вирішив одружитися, я зрозумів, що він став дорослим і може сам вирішувати за себе. Я прийняв за критерій дорослості рішення завести родину, адже він зрозумів, що сенс життя в його продовженні. Онучці Даші вже дванадцять років. Ми нічого не вимагали від дітей, а дали обом можливість нормально розвиватися. На те отримали позитивний момент: сини не терплять байдикування, на кожен час в них є робота до смаку. Мені було приємно, коли на шкільному випускному молодшому в пам'ятній книзі записали: "Ми не думали, що можна так гарно навчатись і встигати досягати успіху в інших справах".
- А як дружина ставиться до вашої роботи ?
- Я скажу так: вона могла досягти і вищих від мене кар'єрних висот. Обиралася депутатом раніше за мене, і її запрошували для роботи у виконкомі. Ми збиралися на сімейній раді, щоб вирішити, як бути, - хто старший, кому розвивати кар'єру. У загальних питаннях лідером "обрали" мене, а в родині головна дружина.
- А хто в родині Білоусових вирішує дрібні господарські проблеми?
- Це однозначно моє, без проблем полагоджу і розетку, і водопровідний кран, обходимось без електрика та сантехніка. Я не бачу проблеми, щоб вранці, коли збираюсь на роботу, приготувати сніданок і помити посуд після себе. По-перше, це не проблема, бо я багато не їм. З ранку яйце та сосиска, зелений чай. Я надаю перевагу з ранку зеленому - він піднімає настрій, а на вечір чорний. Каву п'ю в основному на роботі, коли треба підбадьоритися.
Стосовно одягу я невибагливий, але одягаюсь відповідно до ситуації, навіть якщо незручно і жарко, не дозволяю собі прийти на роботу без краватки. Маю кілька костюмів відповідно до обстановки: для роботи - щоб не І м'явся, а для серйозних заходів - щоб нормально виглядав. Обираючи новий, ніколи не візьму у клітинку - або однотонний, або з непомітною смугою. До моїх порад дослухається і старший син Сергій. Ми, як правило, виїздимо за покупками усією родиною і радимо один одному. Дещо підказує мама, невістка теж питає в неї поради. До речі, я не дозволяю прасувати брюки дружині - це моя справа, все інше - будь ласка, а штани - тільки я знаю, як зробити так, щоб вони виглядали як треба.
- Я знаю, що ви затятий рибалка. Часто віддаєтесь своєму хобі, зважаючи на теперішню роботу, яким уловом можете похвалитися?
- Я люблю ловити лящів, маю досвід і без риби майже ніколи не повертаюсь. А ось виїздити вдається не часто - в основному по неділях. Риболовля стимулює до4 городньо-дачних справ. Моя ділянка роботи - посадка та копання картоплі. Виконав - і до річки. Консервуванням займається дружина, вона знає, хто що любить: помідори у власному соку і розсолі, огірки квашені і солені... Мені особисто більше подобаються солені корнішони. В неї для всього своя технологія, і хоч я і знаю, що як робиться, моя місія обмежується доставкою необхідних продуктів. Консервуємо завжди багато, вистачає на всю зиму, як правило, ще й залишається. Причому переважна більшість овочів власно вирощених.
Цього року великої риболовлі ще не було, а ось минулого піймав двох лящів по три з половиною кіло. Секрети успіху універсальні для будь-якої справи - професіоналізм та працелюбність. Дрібниць в жодній справі нема. Хто має досвід та знає більше "дрібниць", за тим успіх. Люблю повудити наодинці, або якщо приїде котрийсь з синів, то вдвох. Чесно кажучи, після трудових буднів, в яких зустрічі і спілкування розписані по хвилинах, хочеться побути на самоті, в тиші.
- Ваша трудова діяльність так чи інакше пов'язана з Черніговом. Яким ви бачите місто завтра?
- Я хотів би, щоб Чернігів зберіг свою історичну індивідуальність, яка творилася протягом віків. Щоб ми додавали своє, не нищачи старого. Не зайвим було б залишити елементи соціалістичної архітектури. Я категорично проти повалення пам'ятників. Це історія, вона вчить і виховує. Хотілося, щоб місто розвивалося творчо. Хрущовки вже віджили своє, але, на жаль, поки що ми не можемо їх перебудувати або знести. Сьогодні людям треба дати комфорт. Я думаю, кожен бажаючий повинен отримати власний шматок землі. Це ближче для людини.
- Ваш життєвий і трудовий шлях дозволяє вже спитати вас як експерта: політизація суспільства і, зокрема, партійні списки депутатів місцевих рад пішли на користь місту?
- Думаю, для нас це ранувато. Раніше ми обирали людей з життєвим досвідом і активною життєвою позицією. Це було коло людей, які складали еліту суспільства. Хоча і тоді був недолік - потрапити в депутати, представляючи освіту чи медицину, було простіше. Серед депутатів було мало виробничників, а саме виробництво підіймає доходи і забезпечує розвиток соціальної сфери. Сьогодні інша проблема: за списком потрапило багато випадкових людей - і знову нестача кваліфікованих депутатів. Відсутність кадрового резерву на сьогодні найбільша біда. Я виходець з тієї системи, і її цінність у тому, що людей на ключові посади підбирали і вели кар'єрними сходами до тієї посади, на якій максимально людина могла викластись. Технологія є в будь-якій справі, навіть підготовленій людині треба рік "покрутитись" у цій сфері, щоб лише зрозуміти депутатську роботу.
- А яка ваша думка стосовно ідеї так званих відкритих списків депутатів місцевих рад?
- Це досить ефективний іміджевий хід. Це запрошення до партії всіх людей, які б хотіли задовольнити свої амбіції, а може, сподіваються вирішити якісь особисті питання. З іншого боку, це імітація відкритості. Хто буде вирішувати щодо всіх тих людей, які прийшли, хто кращий, а хто гірший. І головне, хто кому заважав раніше розповісти народу, які люди у них в списках, за які заслуги вони потрапили під знамена партії. Стабільність залежить від вдало підібраних людей на всі ключові пости, від особистих і ділових якостей.
Віктор УСТЕНКО
По материалам еженедельника "Чернігівські відомості", № 29 (853), 18 липня 2007 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
