Прикордонник Сергій Кудря створює картини на воєнну тематику

Добавить новость

Вторник, 27 Февраля 2024 15:35  |  Просмотров: 1452

«Русскій воєнний корабль, іді на...» - із цієї фрази українського прикордон­ника з острова Зміїний два роки тому почалося геро­їчне протистояння нашого народу російській агресії. Білборди, картини, марки, футболки, чашки - чого тільки не придумали укра­їнці з цим гаслом визволь­ної боротьби! Висить од­нойменна картина (причо­му з автографом автора фрази!) І в кабінеті одно­го з відділів 105-го при­кордонного загону імені князя Володимира Вели­кого. А поряд — іще од­на — картина зруйнова­ного 105-го... Обидві на­малював підполковник Сергій Кудря, якому, як і іншим нашим прикор­донникам, довелося бо­ронити Чернігівщину від рашистів у лютому та березні 2022 року.



— Нікого, мабуть, не здивую, коли ска­жу, що повномасштабна війна застала мене безпосередньо на кордоні. 24 люто­го 2022-го я пере­бував у відділі при­кордонної служби «Гірськ» (Сновщина. — Авт.). Уночі прокинувся від зву­ку «Градів» — залпамизалпа­ми рашисти випус­кали їх у бік України.

Ми фактично мо­гли бачити, як вихо­дять касети із РСЗВ і прямують кудись у тил, — згадує Сергій Олександро­вич. — Буквально за секунди в під­розділі все закипі­ло. Розповідати, якими були наші завдання і як саме вони виконувалися, я не буду, скажу одне: залишатися на вже окупованій території не можна було, тому разом із двома колегами ми прийняли рішення добиратися до Чернігова. Робити це довелося піш­ки (відстань від Гірська до Черніго­ва — понад 87 кілометрів. — Авт.). Ішли лісовими стежками, у ніч із 24 на 25 лютого там же, в лісі, ночували, потім переправлялися човном через Снов. Звісно, за цей період ми не раз бачили ворога, тож всю інфор­мацію про рух ворожих колон передавали керівництву. Найбільше вра­зила кількість російських військових у Седневі (Чернігівський район. - Авт.) — усього за 20 хвилин ми нарахували близько 150 одиниць техніки. До Чернігова ми дійшли 28 лютого. Місто вже було оточене, концентрація російських військ - ду­же щільна, але тиловими районами нам таки вдалося потрапити в місто. Тоді вперше після повномасштабного вторгнення я побачив наш загін — там усе ще було практично цілим, на території перебувало чимало лю­дей. А вже в перших числах берез­ня почалися обстріли загону з літа­ків. Сам я цього не бачив, кілька днів після того переходу з Гірська мені дали на відпочинок — ходити я прак­тично не міг, бо були травмовані но­ги.

Далі ж разом із ввіреним мені підрозділом ми здійснювали оборо­ну на підступах до Чернігова і періо­дично поверталися в загін. Оскільки рашисти не припиняли його обстрі­лювати, із кожним днем виглядав він усе страшніше. Уже після відходу во­рога, 7 квітня, я вкотре потрапив на територію загону. Не знаю чому, але того дня його вигляд вразив ме­не особливо. В один момент згада­лося, як усе було раніше, те хороше, що колись тут відбувалося, — дер­жавні свята з відзначенням найкра­щих прикордонників, заходи для ді­тлахів із виставкою техніки та демон­страцією роботи кінологів, служби нашого капелана в новій капличці... І ось усе це лишилося десь у минуло­му, а сам загін зруйнований... Я вирі­шив сфотографувати його для себе на телефон. А вже згодом з’явилась ідея перенести це фото на по­лотно.

***
— Якось я потрапив у при­міщення, де на стінах висіла ціла низка готових картин за номерами, — говорить Сер­гій Кудря. - Приміщення було старим, із «радянським» ре­монтом, але ці картини ство­рювали там якусь особли­ву атмосферу. Подумалось: а чому б і собі не спробува­ти малювати? Почати я вирі­шив із картини загону — дуже захотілося відтворити те, що було на квітневій фотографії. Замовив одразу дві однако­вих картини за номерами за тією моєю фотографією, ви­йшло гарно і символічно. Од­на з них і зараз прикрашає наш кабінет, друга ж була подарована начальнику за­гону полковнику Олексан­дрові Чорному (105-й він очолював із 2019 року до грудня 2023 року. — Авт.). Її він одразу ж повісив у себе в кабінеті. З цієї кар­тини все й почалося.

Зараз стіни ка­бінету, в якому пра­цює Сергій Кудря, нагадують картинну галерею — полотен тут чимало, і всі во­ни поділені на те­матичні блоки, щоправда, кожне все ж таки на військо­ву тематику.

— Наступною після картини за­гону стала всім відома «Русскій воєнний ко­рабль, іді на...». Малювалася во­на швидко і з ве­личезним задо­воленням, — по­сміхається Сер­гій Олександро­вич. — Особлива ж вона тим, що має автограф автора цієї легендарної фра­зи. Так сталося, що сестра моєї дру­жини Ірини проходила службу в одно­му з підрозділів Південного регіо­нального управління ДПСУ. І ось там вона познайомилась із прикордонни­ком, який відправив російський кора­бель за відомим курсом. Знаючи, що в мене є така картина, вона поділилася контактами нашого героя і ми домови­лись, що я відправлю йому на Південь картину для підпису. Так і зробили. Як виявилося, я такий не один, люди час­то надсилають йому картини, марки, прапори, а він нікому не відмовляє в автографі. Отак тепер наші стіни при­крашає цей символ.
Сергій Кудря мріє, що в майбутньо­му поповнить свою колекцію ще одні­єю символічною роботою:

— Постійно бачу перед очима одну картину — теж нашого загону, але вже відбудованого. І висітиме вона вже зо­всім в іншому місці... Чекаємо на Пере­могу, і все буде!

Джерело: газета “Гарт”, Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: