Залізничник Олек­сандр Зайков виготовляє окопні свічки

Добавить новость

Понедельник, 27 Февраля 2023 12:41  |  Просмотров: 4857

Посильно допомагати нашим захисникам — для свідомих українців нині це норма життя. Люди в усій Україні збирають кошти, шиють, варять, печуть, кон­сервують, власноруч виго­товляють різноманітні при­лади та речі, необхідні на фронті. Для багатьох україн­ців волонтерська робота ста­ла своєрідним обов'язком, який вони взяли на себе за велінням своїх гарячих сер­дець. Як і наших воїнів на рубежах, так і наших волон­терів уже не зможе зупинити ніщо — до ПЕРЕМОГИ!
Саме у найтяжчі часи найяскравіше проявляються і найкращі, і найгірші людські якості. Не кожен може стати волонтером, та кожен може долучитися до цієї справи. Адже волонтерська робота полягає і у тім, щоб органі­зувати людей на доброчин­ність, бо чим більше люди задонатять у волонтерську скриньку, чим більше спле­туть сіток, «кругів», шкарпе­ток, виготовлять «буржуйок» і свічок — буде із чим їхати туди, де так чекають наші захисники.

Одним із способів допо­могти захисникам, а отже наблизити перемогу, є ви­готовлення окопних свічок. Волонтери розповідають, що окопна свічка — це часто єдиний спосіб на «нулі» зі­грітися чи приготувати якусь їжу. Виготовляють їх із жер­стяних бляшанок, картону, парафіну, стеарину чи воску. Є ще модифіковані варіан­ти — коли замість картону використовують дерев'яну стружку. За місяці роботи люди експериментальним шляхом вже вдосконалили рецепти окопних свічок, щоб вони мінімально давали кіп­тяву і максимально — тепло.

Від настання перших осінніх холодів волонтери на­шої громади виготовили ти­сячі таких свічок і відправили туди, де вони найпотрібніші. Процес закупівлі, заготовки матеріалів, самого виготов­лення, відправки дуже не простий. Перш за все, сам цей процес треба організува­ти. Взяв його на себе Олек­сандр Зайков. Молодий чоловік працює черговим за­лізничної станції Блотниця, а у позаробочий час, невпинно і невтомно волонтерить.



І доки більшість людей переймалася новорічно-різд­вяними святами, Олександр та його команда невтомно святкували у праці. Якраз на свята вони отримали безкоштовно 300 кг пара­фіну! Як каже Олександр (а він у цій справі уже спец), його вистачить на 1 000 шт. окопних свічок. Одна свічка горить приблизно 2 годи­ни. Тож сумарно — це 2 000 годин тепла для наших за­хисників, це безперервно 83 доби!

Небезпідставно кажуть, що той, хто хоче щось зро­бить, шукає можливість, а хто не хоче — шукає при­чину. Олександр і його ко­манда постійно шукають можливість! Як він говорить, ми стараємося допомогти всім, хто просить допомоги, робимо для цього все, що в наших силах, незважаючи хто з якої області: Чернігів­ської, Київської чи Сумської. Тому що це наші захисники! Україна у нас одна і захисни­ки одні!

Завдяки співпраці з во­лонтерами із сусідньої Сум­щини, дізналися про бла­годійний фонд «Міра Help» із Сум, який співпрацює з литовськими волонтера­ми. Зокрема, це поставка безкоштовного парафіну з Литви до Сум. Цього разу вже втретє з Литви до Сум привезли парафін для окоп­них свічок, який придбали литовські волонтери. 22 тон­ни передали благодійному фонду «Міра Help». Цього парафіну має вистачити на 110 тисяч окопних свічок, вважає засновник фонду «Міра Help» Ігор Марченко. 11 тонн парафіну роздали офіційно зареєстрованим та волонтерським організаціям Сумщини. 11 — по регіонах україни. наступна поставка, ще 22 тонни, планується на кінець січня. 300 кілограмів парафіну із цих 11 тонн діста­лося і нашим волонтерам. Для цього вчасно, дотриму­ючись усіх вимог, зробили електронну заявку для участі в програмі. із цим впоратися допомогла спеціаліст селищної ради Людмила Огій.

Ось як емоційно про цей важливий епізод зві­тує на своїй сторінці у Фейсбуку Олександр: «Дя­куємо всім, хто приєднується до допомоги.

Сьогодні нам прийшло безкоштовно (заплати­ли лише за доставку — 1354 грн) 300 кг парафіну за програмою від литовського народу.

Дуже хочеться подяку­вати людям, які допомагали нам, а саме: Володимиру Лукашу, що дав безкоштов­но автомобіль для достав­ки вантажу з Нової пошти в Талалаївці у Скороходове та Юрківцівській старостинський округ. Володимир Гри­горович завжди допомагає, якщо звертаємося; Миколі Тимошенку, який вантажив парафін, та за швидку до­ставку до нас!
наша команда дякує всім, хто допомагає.



На фото: захисник Олег ДЕМ’ЯНЕНКО добре знає, на­скільки потрібні окопні свічки там, де сьогодні найтяжче. Із вдячністю тим, хто дарує воїнам це неоціниме світло, повезе їх за місцем призначення

Різні люди долучаються до цієї справи. оголошують у соцмережах збір бляшанок, парафіну, воску. Дуже при­ємно, що все більше і біль­ше людей хочуть допомогти нам, отже підтримати наших воїнів!»

Хочеться навести хоч кілька прикладів, бо всіх їх дуже багато, як жителі навко­лишніх сіл долучаються до волонтерства.

• Працівники Плугатар­ської школи під керівництвом директора Лариси Загурської виявили бажання допомага­ти у виготовленні заготовок на окопні свічки, а також рі­занні тканини на маскуваль­ні сітки і килимки. Заготовок підготували 480 штук! іще +10 165 грн від жителів села Плугатар!

• Працівники дитячого садочка села Харкове на чолі з директором Тамарою Чепель бажають допомагати з виготовленням окопних сві­чок! Передав їм 25 кг парафі­ну + воску.

• Працівники Талала- ївської школи на чолі з ди­ректором Світланою Михно виявили бажання плести маскувальні сітки. Замовив 2 основи для виготовлення маскувальних сіток.

• В'ячеслав Дяченко з Українського проводить пря­мі ефіри, де співає пісні про Україну, захисників та ін. Люди роблять йому замов­лення на пісню, а зароблені кошти хлопець перераховує на благодійність.

Це всього кілька епізодів із щоденної цілеспрямова­ної роботи. На своїй сторінці Олександр Зайков постій­но звітує про надходження коштів і їх витрату, дякує за допомогу. Тому люди і дові­ряють йому.



Від початку війни вже кілька разів на сторінках на­шої газети розповідали про те, як волонтерять у Юрківцівському старостаті. З настанням холодів у примі­щенні старостату ні на день не зупиняється робота по ви­готовленню окопних свічок. Староста Лідія БУРДАЙ тіс­но співпрацює з Олександ­ром Зайковим. Коли от­римали ті 300 кілограмів парафіну, безмежно раділи, адже коштує він дорого. Від­разу взялися за роботу з ве­ликим ентузіазмом. Процес виготовлення відбувається у старостаті. Якщо немає світ­ла, вмикають «розумну лам­почку» і далі працюють.

— Робітник із благо­устрою Анатолій Ткаченко го­тує баночки, обрізає, накру­чує картон. інколи баночки ще треба і помити, — розпо­відає Лідія Борисівна, — Багато людей приєднались до збору баночок по всіх се­лах. Особисто не буду нікого називати, бо, мабуть, немає таких людей, хто б нам чи­мось не допоміг. Навіть із Києва земляки надіслали сім ящиків баночок. Наш діловод Богдан Максименко робить ґноти для свічок, а також ви­готовляє розпалювачі — на­різає на квадратики картон, який тонкий і не підходить для свічок, замочує його у парафіні. Таким розпальничком можна розпалити в пічці, чи багаття. Час горіння за­пальничка до 5 хвилин. Я за­ливаю заготовки парафіном, потім пакуємо в ящики.

Днями чергова партія наших свічок, розпальників поїхали до наших захисни­ків. Коли готуємо відправку, звертаюся до односельців з проханням зібрати у ящики до свічок і чогось смачнень­кого. Люди завжди відгуку­ються, бо всі прагнуть хоч чимось допомогти воїнам.

Зараз виготовляємо свіч­ки для чоловіка нашої одно­сільчанки Марини Згонник (Середи) Анатолія та його побратимів, які воюють у га­рячій точці. Однозначно, що знову всім селом зберемо чогось і смачненького. Цей вантаж відправлятимемо Укрпоштою до визначеного відділення, куди хлопці вже самі приїдуть. Завжди важ­ливо не тільки зібрати, а й доправити вантаж. Тільки ве­ликі сміливці ризикують їха­ти в такі місця, як-от Андрій Кізенко — наш земляк, який живе у Носівці. Він зробив уже 29 рейсів!

Як тільки ми закупляє­мо матеріали, стараємо­ся швидко якомога більше зробити. Нас чують і при­єднуються земляки з усієї України. 6000 тис. грн пере­рахував наш земляк, уро­дженець с. Юрківці, а зараз настоятель Свято-Покровської церкви с. Анастасівки на Роменщині, який органі­зував збір коштів між прихо­жанами. Ще одна землячка оплатила онлайн 27 000 грн за 106 кг воску. Це такі ве­ликі донати. Але важливий кожен, навіть найменший, у кілька гривень, головне — щоб від душі!

На посаді старости я зов­сім небагато пропрацювала до війни. іноді рідні мене запитують, чи не шкодую, що так склалося. Ні. Мабуть, якби я не була старостою, то не змогла б і організовувати підтримку нашим захисни­кам так, як роблю це тепер. Розумію, що у масштабах країни — це крапля у морі, та все ж!

Я вірю у нашу Перемогу! і якщо колись мої внуки мене спитають, що я робила для Перемоги, я зможу відповіс­ти, що я була, як та мураха, що носила у роті воду, щоб загасити вогонь, коли злий цар хотів спалити пророка. З неї сміялися, на що Мура­ха відповіла: якщо навіть я не загашу вогонь, то коли у судний день Бог запитає, що я робила, коли спалю­вали пророка, я скажу, що я робила все, що могла. А го­ловне — я показала на чиїй я стороні!
ОТОЖ, БУДЬМО, ЯК МУРАХА! СЛАВА УКРАЇНІ!

Джерело: газета “Трибуна хлібороба” від 19.01.2023, Олександра ГОСТРА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: