33-річна Олена Ярмоленко зі Степанівки народила трійню у Чернігові на третій день війни

Добавить новость

Понедельник, 18 Июля 2022 13:12  |  Просмотров: 2935

33-річна Олена Ярмоленко зі Степанівки народила трійню о третій годині ночі на 33-му тижні вагітності на третій день війни.



Близько двох років тому вона приїхала в село зі сльозами на очах. Чоловік, з яким разом народили двох синів - 12-річного Максима й 10-річ- ного Артема, пристрастився до випивки й не оминав «виховувати» неслухняну дружину кулаками. Зрештою Олена не витримала й, зібравши дітей, поїхала від нього.

У Степанівці її прихистили, допомогли освоїтися. Примітив симпатичну роботящу жінку сільський парубок Юрій, а через деякий час запропонував одружитися. Коли дізналися, що Олена вагітна, поїхали разом на УЗД.
- Що в нас буде трійня, спочатку дізналася я, поки Юра чекав у коридорі, - каже Олена. - Не могла повірити, що в моєму житті таке можливе. Це було наче в казці. Але якось треба було повідомити цю звістку чоловіку. Лікар йому так і сказав: «У вас буде троє». Юра спочатку не зрозумів і каже: «Ну правильно, двоє в школу ходять, а третім вагітна». Але лікар заперечив: «Ні. Не так. Троє тут». І показує на мій живіт і на монітор комп’ютера.
Нам усім хотілося дівчинку, а вийшло аж стільки! Показала вдома фото з УЗД Максиму, а він питає: «Навіщо так багато»? А Артем навпаки: «Це я просив, значить буду няньчити!».

Впоратися з трьома - дуже клопітно, зізнається Олена. Хоча, жартує, якщо б ще третю руку мала, то могла б це зробити й сама.

- Коли дітки тільки народилися, то рулончиком пелюшку скрутила, пляшечку поклала - вони так і їдять. А тепер попідростали, скоро по чотири місяці, то вже так не проходить. Крутяться-вертяться, пляшечки падають, тому одночасно можу годувати максимум двох.

Майже всю вагітність Олена була на збереженні. Спочатку в Ніжині, потім - направили в Чернігів. Там максимально намагалися продовжити вагітність, бо виношувати малюків було важко. Лікарі забороняли майбутній мамі активно рухатися, навіть самій перевертатися з боку на бік. Тоді - почалася війна, а на третій день - перейми.

- Ми ховалися в бомбосховищі, навколо чулися обстріли, але треба було піднятися в операційну. Дуже страшно було. Але, слава Богу, швидко перебігли, там недалеко. Там Кіра, Даринка і Дмитрик з’явилися на світ. З дітками було важко, але дівчата-медсестри - молодці. Допомагали, носилися з ними з бомбосховища - в реанімацію і - назад.

Тиждень мама з дітьми побули в лікарні, тоді їх виписали, але в Степанівку через обстріли виїхати не могли, тому поїхали в реабілітаційний центр «Відродження». А через два дні чоловік та свекор все-таки змогли дістатися до Чернігова й забрати всіх додому.

- Так сумно мені їхалося! - каже Олена. - Коли в’їжджала в місто, ще до війни, то таке гарне все навколо було, чисте. А коли поверталися, то побачила, як його розбомбили, і такий жаль мене взяв, що наче б сама кинулася все відбудовувати...

Зараз Олена вже трохи відійшла від шоку і страху, й разом з Юрієм поринула в клопітке батьківство. Для Юрія це щастя особливе, адже він став батьком одразу тричі.
- Хочеться, щоб час пройшов швидше і дітки трохи підросли, щоб можна було хоч виспатися, - мріє матуся. - А з рештою ми впораємося.

Газета "Вісті Борзнянщини" від 16.06.2022 , Людмила ШУЛЬЖИК

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: