Кожен єгер може по слідам розповісти про життя звірів

Добавить новость

Понедельник, 14 Декабря 2009 13:31  |  Просмотров: 7662

Кожен єгер може по слідам розповісти про життя звірів

За статистикою, їх лише 11 на увесь район. Вони дужі й витривалі. На роботі їм не загрожує ні рутина, ні нудьга. В задушливе літо ці люди не потребують кондиціонерів, а холодною зимою - теплих кабінетів. Вони не люблять їздити відпочивати деінде, бо найкраще відновлюють сили на роботі. Мова піде про єгерів. Наших, місцевих, які працюють у одному з найбільш «лісових» районів області.
Їхня професія така ж древня, як і саме полювання (єгер - від нім. іадег - «мисливець»). І, на відміну від інших, зазнала не таких уже й великих змін: одними з головних вимог до її представників упродовж століть залишаються уміння «читати» сліди на снігу і на землі, помічати найменші зміни в поведінці тварин і птахів.
Решта - справа нехитра, хоч і потребує певних навичок: здійснювати облік тварин та пернатих, оберігати мисливське угіддя від браконьєрів, споруджувати для тварин годівниці та солонці... Щоправда, останнім часом у єгерів з'явився новий обов'язок: догодити клієнту.
Втім, про все - по порядку.

Як бідні родичі…

Голова районної ради УТМР (з 1993 р.), професійний мисливствознавець Микола Мураха розповідає про своїх єгерів (їх троє) з непідробною повагою: працюють на совість, хоч умови роботи далеко не ідеальні. У кожного - обхід площ близько 17 тис. га, а з транспорту - один на всіх трудяга УАЗ. Зрозуміло, не вчора з конвейєра, потребує ремонту. Та й чи далеко на ньому заїдеш, якщо на місяць, коли нема полювання, виділяється всього 150 літрів пального?
Ні формою, ні хоча б дешевими телефонами єгері не забезпечуються. Місячна зарплата кожного (працюють на півставки) складає 450 грн.
- Назвіть хоча б три причини, що утримують від подання заяви про звільнення, - звертаюсь до єгеря з 10-літнім стажем Миколи Апецька.
- Мій батько 15 років пропрацював єгерем, - замість відповіді починає мій співрозмовник. - Коли мені було 6 років, вперше взяв з собою на роботу. Вчив розпізнавати сліди, розказував про життя звірів і птахів. А рушницю дав у руки тільки в 16. Він був «правильним» єгерем, поважав закон. І полював  без фанатизму.   Казав: трофей - не обов'язковий, головне - процес.
Я в цьому хотів бути «як батько». Мріяв швидше одягти форму, як у нього, отримати «моторку» - їх більше 30 років тому видавали єгерям через кожні 4 роки.

Хто ж тоді знав, що так усе зміниться?

Тепер Апецько-молодший возить сіно, віники з крушинами (для лосів, косуль), кукурудзу, картоплю, буряки (для кабанів) у ближні годівниці, що кілометрів за 10, своїм, гужовим транспортом. Для дальніх бере УАЗа.
На облік чисельності звірів і птахів - коли пішки, коли на велосипеді чи скутері. На них часто – і за браконьєрами. (Ото вже тішаться в своїх «крутих» іномарках!).
Слухала його, і згадала слова голови райради УТМР:
- У нас - ні місцевого еколога, ні державного мисливствознавця. Рейди здійснюємо тільки спільно з правоохоронцями.
Судячи з інформації судді райсуду Валентина Лихошерста, рейди (принаймні у 2009 році) результативними не були: з початку року в суді розглядали справи, що стосувалися лише незаконного вилову риби. Але це - вже інша історія.
Самотужки покращити ситуацію їм, зрозуміло, не під силу: районна організація УТМР існує в основному за рахунок членських внесків і продажу відстрілочних карток. А зареєстрованих мисливців не набирається і трьох сотень. Виходить - заробляють копійки. Відполювання в мисливських угіддях теж невеликий зиск.

Під крилом у Хазяїна

Мисливське господарство «Єлінський ліс» з'явилося на теренах Щорсівщини в 2003 році. Орендовані (на 25 років) мисливські угіддя загальною площею 37 тис. га відмежували аншлагами і почали роботу по відтворенню поголів'я диких тварин. Основне навантаження лягло на плечі єгерів (їх 8 із 15 працюючих у «Єлінському лісі»).
Справи швидко пішли вгору. Незабаром був споруджений будинок відпочинку мисливців (відомий серед загалу як готельний комплекс), куди почали навідуватися любителі організованого полювання. Відтоді до звичних єгерських обов'язків додалися й інші: обслуговування клієнтів з виконанням їхніх мисливських забаганок.   Хтось хоче вполювати кабана з іклами певного розміру, хтось замовляє косулю з визначеною конфігурацією ріжок).
За примхи клієнт платить немалі гроші. Скажімо, лише одноденна ліцензія на кабана коштує 2 тис. грн., на косулю - 800 грн. Це - за умови, якщо полювання з трофеєм. Втім, інакше може бути хіба у виняткових випадках, бо єгері обходи знають, як свої п'ять пальців (вони в ТОВ за площею втричі менші, ніж у районній організації УТМР). Транспортні засоби (їх шість) - на вибір, радіозв'язок діє безвідмовно. Тварин - достатньо. Словом, не вцілити може хіба що п'яний. Але перед початком полювання таких, як правило, нема. Після – інша справа. Тим більше, що єгері і трофей на базу доставлять, і оброблять його, як належить.

- У нас усе згідно з існуючими правилами, - розказує директор ТОВ «Єлінський ліс» Ігор Мося. - Кожен клієнт пред'являє необхідні мисливські документи, з ним укладається договір на проведення мисливського туру, проводиться інструктаж з техніки безпеки...
І обробний цех тут обладнаний за всіма правилами, і дозволи з управління ветеринарної медицини є. А головне - єгері, про яких мова, знайшли повне застосування своїм талантам. На роботу йдуть із задоволенням, хоч отримують мінімальну зарплату (щоправда, є ще премії і певні пільги), їм комфортно працюється, бо про все дбає Хазяїн. Саме так вони називають людину, що орендувала мисливські угіддя. Його ім'я відоме мало кому. Подейкують, родич одного з керівників держави.
«Дякуючи цій людині мої онуки побачать живих тварин не лише в зоопарку», - любить повторювати Ігор Мося. Єгері вдячні Хазяїну, що не дав професії «вимерти».

Клієнти (праворуч) з єгерями ТОВ "Єлінський ліс" після вдалого полювання на лося (знімок минулих років; нині полювання на лося не ведеться)

Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: